5 автоматичних гвинтівок 50-х років
З верху до низу: М14, СЕТМЕ, FN FAL
Що таке автоматична гвинтівка?
У 1953 році молодий військовий альянс НАТО прийняв розроблений США патрон 7,62 × 51 мм T65E3 в якості стандартного патрона для гвинтівки. Цей патрон був призначений замінити американський патрон 30-06 для M1 Garand, британський 0,303, 8мм Маузер західнонімецької армії та інші.
Він мав меншу довжину, ніж ті патрони, які він мав замінити, але зберіг їхню потужність. Це спричинило появу кількох конструкцій автоматичних гвинтівок і завершення 70-річного перебування гвинтівок ручного перезаряджання на військовій службі.
Прийняття на озброєння цих автоматичних гвинтівок багаторазово збільшило вогневу потугу середнього підрозділу піхоти зі збереженням можливості стрільби до 800 метрів при необхідності.
FN FAL
FN FAL
Бельгійський виробник зброї Fabrique Nationale, майстерня стрілецької зброї Заходу протягом багатьох років, витратив більшу частину 1950-х років на розробку автоматичної гвинтівки. Конструктор Dieudonné Joseph Saive, який доводив до розуму пістолет Браунінг HP і гвинтівку FN-49, яка продавалася не надто добре, зробив велику частину важкої роботи в розробці того, що стало Fusil Automatique Léger (легка автоматична гвинтівка) або FAL.
Автоматика з газовим поршнем і запиранням затвора перекосом, з вибором режиму вогню. FAL використовувала з’ємні магазини від універсальних на 5 патронів до великих на 30.
Розраховані на 7,62x51 раніше, ніж НАТО офіційно прийняло його, FN FAL були готові до продажу у 1954 році. Гвинтівка продавалася жваво, і майже кожна країна, яка не отримувала безкоштовно АК-47 з СРСР, купувала стільки, скільки могла. FN FAL отримала неофіційну назву "the right arm of the free world" (права рука вільного світу).
FN FAL в Родезії
FN FAL і її напівавтоматичні варіанти (як британський L1A1) опинилися в арсеналах більш ніж 90 країн світу. Величезна кількість користувачів FAL призвела до появи безлічі конфліктів, у яких обидві сторони були озброєні однаковими гвинтівками, включаючи війну за Фолклендські острови у 1982 році і ряд воєн між Індією та Пакистаном.
CETME G3
CETME G3
Після Другої Cвітової війни двоє колишніх працівників фірми Mauser, які працювали в Іспанії, використали дослідну конструкцію StG 45 (M), яка мала інноваційний роликовий напіввільний затвор, щоб зробити нову гвинтівку.
Їхня конструкція мала коробчастий магазин на 20 патронів, штампований приймач з листового металу, як перша (німецька MP44) штурмова гвинтівка, і мінімум дерев'яних деталей.
Вона стала гвинтівкою CETME іспанської армії у 1957 році. В автоматичному режимі ця 9-фунтова (4 кг) гвинтівка забезпечувала 500 пострілів калібру 7,62 на хвилину.
Ця гвинтівка зазнала кілька внутрішніх змін та заміну пластиковими деталями дерев'яних і була прийнята на озброєння у Західній Німеччині, Данії, Греції, Норвегії і близько 30 інших країн, як G3.
Однією з проблем цієї зброї був роликовий напіввільний затвор, спочатку розроблений для скорострілів, який мало підходив для використання в гвинтівці і спричиняв багато випадків зім'яття і розривів гільз.
Американський морський піхотинець вивчає G3 у Кенії
M14
M14
Після майже десяти років розробки Springfield Armory гвинтівка M14 була прийнята на озброєння у 1959 - однією з останніх конструкцій автоматичної гвинтівки в світі. М14 здалеку нагадувала М1 часів Другої Світової війни, яку замінила.
Замість обійми на вісім патронів M1, M14 використовувала коробчастий магазин на 20 патронів та давала можливість стріляти в автоматичному режимі (при 700 пострілах на хвилину), коли це необхідно.
Вона замінила на озброєнні як BAR, так і M1, і стала для американських солдатів непоганою зброєю, яка могла завдати при пострілі болю на обох кінцях дула. Вага гвинтівки 10,7 фунтів( 4,8 кг заряджена).
Нажаль, гвинтівка була майже неконтрольованою в автоматичному режимі, а ложа з дерева повної довжини спричиняла появу "мандрівних нулів" при використанні в джунглях, що спричинило її заміну на M16 у 1960х.
Beretta BM59
Beretta BM59
Італійці після Другої світової війни узяли на озброєння американську M1 Garand, яку сміливо можна назвати автоматичною гвинтівкою, хоча вона не має вибору режиму вогню і змінного магазина.
В Італії так вподобали M1, що коли решта світу переходили на 7,62-мм автоматичні гвинтівки у 50-х, Beretta переробила М1 під 7,62х51, додала вибір режиму вогню і можливість використання коробчастого магазина на 20 патронів.
Додатковою перевагою стало те, що ця зброя могла використовувати величезні запаси існуючих запчастин до M1. В результаті італійські військові отримали 9,4-фунтову гвинтівку, яку використовували протягом усієї Холодної Війни, навіть експортували її до Мексики, Індонезії й Аргентини, де вона використовується і досі. BM59 була знята з озброєння однією з останніх серед автоматичних гвинтівок. У 1990 її замінила AR70/90 калібру 5,56х45 мм.
MAS49/56
MAS 49/56
MAS 49-56 - єдина гвинтівка у цій статті не під патрон 7.62мм НАТО. Французи пішли іншим шляхом і прийняли цю гвинтівку під 7.5x54 мм. Балістично він подібний, але не взаємозамінний.
Слід однак зазначити, що MAS 49 була розроблена у 1949 році (звідси й назва), майже за 5 років до того, як був прийнятий патрон 7,62 НАТО.
Гвинтівка мала безпоршневу газову автоматику (на відміну від M14, BM59 і FAL), магазин на 10 патронів, важила 10,6 фунта і не мала автоматичного режиму вогню.
Навіть після модернізації у 1956, втративши фунт ваги, вона не стала краще FAL, G3, або M14. Генерал Норман Шварцкопф одного разу сказав: «Йти на війну без Франції, це як йти полювати оленів без акордеону." Порівнявши MAS з іншими гвинтівками того часу, ви зрозумієте, чому.
MAS 49 на пікніку
Загалом, автоматичні гвинтівки 30 калібру почали зникати в середині 1960-х років, коли США спочатку доповнили, а потім і замінили свої M14 на M16.
До кінця 1980-х років, британці перейшли з напівавтоматичних FAL на Enfield L85 у 5,56, німці замінили G3 на HK G53, а французи перешли з гвинтівок серії MAS на FAMAS теж під 5,56. Сьогодні автоматичні гвинтівки можна бачити в руках снайперів і в деяких країнах третього світу, але по більшості вони опинилися у сейфах колекціонерів зброї.