Через «травмат» в бардачку стражі з ДАЇ ледь не відстрелили водію мізки...

Нові водійські будні....

Пропоную до уваги Панства одне надзвичайно промовисте видиво, днями оприлюднене Дорожнім Контролем. І промовляє воно відразу про цілий нерозплутаний клубок питань щодо зброї у нашому суспільстві....

Отже, випадок наступний. Водія зупиняє ДАЇ й просить (що природньо) показати його водійські документи. Папери лежали у бардачку, тож коли водій його відкрив, то там.... (на його голову) блиснув пістолет. За мить біля скроні водія опинилося дуло «калаша» та пістолета! При чому ДАЇвець пересмикнув замок і загнав набій в набійник та звів курок! Отже, що у висліді маємо?

1. Маємо показову, наочну відповідь усім проштовхувачам травматики, які вводять пересічного споживача в облуддя, мовляв, травматична зброя − не смертельна. Ще й як смертельна! Хоча б тому, що інші учасники тої чи іншої події можуть цілком її прийняти за повноцінний вогнепал, відтак з переляку всадять тобі кулю в лоб© в прямому смислі! Тобто, і постріл буде прямісінько в чоло, й куля буде зовсім не ґумова.

Тож виникає запитання: Навіщо тоді той «травмат», коли ще невідомо, чи ТИ зможеш ним захиститися взагалі?? Разом з тим, побачивши в руках травматичну зброю − ТЕБЕ заб'ють за неї точнісінько так само, як і за «бойовий» пістолет у руках!

2. Після низки нещодавніх нападів на пости ДАЇ з розстрілами міліціянтів − цілком можна зрозуміти підвищену оскаженілість ДАЇвців, коли вони побачили у водія пістолет. Проте! Міліціянти в Україні вже настільки психологічно звикли, що Громадяни не мають зброї й буцім як не можуть мати її взагалі, що ЗОВСІМ ЗАБУЛИ про купу інших, цілком законних випадків, коли людина таки може мати якесь дуло в кишені!

Хилю тут до того, що якби в Україні були запроваджені усі належні Поправки до Конституції, Закон про Зброю тощо, і наявність вогнепалу в Громадян була б справою буденною, тоді б правоохоронці не починали відразу битися в істериці з пересмикуваннями замка́ при одному лише вигляді пістолета в скринці для дріб'язку, а перше, що їм спадало би на думку − це просто запитати: «Покажіть, будь ласка, Ваш дозвіл на зброю?»

3. Одним з головних до́водів, чому Громадяни України не можуть мати ясне та прозоре Право на Зброю та Конституційне Право на Самозахист з її використанням є те, мовляв, що наш нарід ще не готовий до таких прав, бо маючи зброю на руках ми одне одного буквально на наступний день миттю перестріляємо; що у нас низький рівень культури поводження зі зброєю й тому подібна лобода на городі.

Тобто нас постійно зомбують думкою, що усі Громадяни − невиправні неуки та каліки, які просто від природи не здатні навчитися володіти вогнепалом, а ось мєнти − суть усі до одного «аґенти 007», «ре́мбо» та «робокопи».

Але ж подивіться на ці кадри! Та в тих ДАЇвців у самих від страху очі вирячені! Аж руки сі трусят! − як кажуть на Галичині. Після цього такі «вартові правопорядку» нам будуть забороняти в носі колупатися?? ;0))

4. Маємо очевидний чин: щоб там не брехали очільники силових відомств, які б вони жахалки не повідали пересічним громадянам, але життя промовисто свідчить, же культура поводження з вогнепальною зброєю насамперед відсутня у самих право(п)охоронних органах!

Чи може, пригадати, як 30 вересня−1 жовтня 2011 року на вулицях Одеси кілька сотень «доблесних» мєнтів разом з БТРом тривалий час не могли дати ради 3 (трьом!) чеченським бойовикам, з яких двох тупо розстріляли (чомусь це дуууже нагадує той самий почерк, як і у випадку з розстрілом Сашка «Білого» Музичка), а один все ж таки втік?

А це − прямий вислід міліційної «монополії на насильство». Чому? Та відомо ж бо: відсутність духа суперництва, конкурентного середовища ЗАВЖДИ призводить до падіння, погіршення якості товарів та послуг. Тобто у нашому випадку, правоохоронці самі толком не володіють вогнепальною зброєю, а тому становлять не меншу загрозу для Громадян на рівні з будь-якими іншими злочинцями!

Як все було − запрошую подивитися на видиві, що нижче. Богу дякувати, цього разу все обійшлося без жертв. Але хто зна', як воно станеться наступного разу? Чи буде винних покарано, чи знову все зійде нарваним ДАЇвцям з рук? Бо ж не покаране зло породжує зло ще більше...

Тепер так ДАІ перевіряє документи

P.S.

У цьому дописі свідомо винесено за дужки такі питання, як:

— Коли вже, трясця, розмаїті міліціянти, і взагалі держслужбовці навчаться звертатися до Громадян, по-перше, на «Ви». А по-друге: за допомогою таких чарівних слів, як Пан, Пані; перепрошую; вибачте; Чи не могли б Ви...; Будьте ласкаві, тощо? Чи наші силовики та чиновники й надалі збираються залишатися совковими хамами та гопниками, просто не в «адідасах», а мєнтовських одностроях?

− Коли ДАЇвці навчаться ПРИВСЕЛЮДНО за свої неправомірні, помилкові дії просити вибачення перед скривдженими без причини Громадянами на місці, ВІДРАЗУ після того, як з'ясується, що їхні дії були відверто хибними??

− І останнє. Коли вже, курррво, правоохоронці БЕЗ НАГАДУВАННЯ будуть чітко називатися? Тобто відразу чітко, а не зіжмаканою скоромовкою казати своє звання, прізвище/ім'я, показувати Громадянину службове посвідчення та номер значка, і так далі? Доки уся ця швора у наплічниках із зірочками та смужками буде бавитися як не у «чорних чоловічків», так у «сірих» чи «плямистих»?

Невже не зрозуміло: правоохоронець, який не назвався відразу сам, ні тим більше після численних прохань Громадянина − є, по суті, нерозпізнаним злочинцем, бандитом, що вдає себе за працівника правоохоронних органів, замаскувавшись службовим одностроєм! Тому силова відсіч Громадян у таких випадках навіть теоретично не може вважатися опором працівникові(-ам) міліції!