Дозвіл - а чи в загалі він потрібен?

Дозвіл на зброю

Два дні тому, коментуючи новину на нашому форумі "У Києві п'яний охоронець почав стріляти з пістолета по людях і напав на патрульних" - про те, як нетверезі працівники одного із охоронних агентств розстріляли із травматичної зброї трьох людей, я поцікавився: - чи будуть покарані люди, які видавали дозволи цим «охоронцям»? На що отримав зустрічне питання: «А за что именно вы хотите наказать тех, кто выдавал им оружие? Каким боком они к происшествию со стрельбой?»

І мені здалося, що ця тема, тема відповідальності держслужбовців за прийняті рішення, має бути винесена в окрему тему для обговорення. Звичайно, охопити усю палітру роботи апарату держави я не зможу, але профільне питання надання дозволів на носіння, зберігання, тощо - обговорити слід. Просто, щоб почути думку інших читачів нашого форуму. А питання криється саме в назві теми.

Отже, чи потрібен дозвіл на придбання-носіння-зберігання зброї? Спробую викласти свою точку зору.

Усе життя, починаючи з навчання, мене привчали до того, що за кожні дії, які несуть загрозу життю, повинні відповідати конкретні особи. Наприклад, якщо електрик отримує допуск (той самий дозвіл) на виконання робіт, то є ціла низка людей які відповідають особисто і за безпеку цього працівника, і за вчинені ним дії.

Процитую витримку з «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів»:

3.2.1. Відповідальними за безпеку робіт, що виконуються в електроустановках, є: – працівник, який видає наряд, розпорядження;
– працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця;
– працівник, який готує робоче місце, допуск;
– працівник, який допускає до роботи (далі – допускач);
– керівник робіт;
– працівник, який наглядає за безпечним виконанням робіт (далі – наглядач);
– члени бригади.

Це все люди, які несуть дуже серйозну відповідальність за вчинені дії своїх підлеглих чи колег. Немало, правда?

Ще приклад, але вже на військову тему. Не буду більше втомлювати цитуванням, але хіба не несуть за помилки вартового відповідальність, окрім вартового, - розводячий, помічник начальника варти, та начальник варти? Несуть, та ще й яку!

Звісно, я веду мову про ті військові частини, де працює військовий статут не на папері. І таких прикладів відповідальності за виданий дозвіл можна навести ще дуже багато. Тобто, я до чого веду – усі дії, пов’язані з дозвільною системою на підприємствах та в армії, мають конкретних відповідальних осіб, на яких покладено персональну відповідальність за дії, вчинені їх підлеглими. Причому ця відповідальність має конкретну, а не гіпотетичну форму. І запросто може бути кримінальною також.

То чому працівники дозвільної системи МВС не несуть ніякої відповідальності за видані різним кретинам дозволи?! Звісно, хтось скаже що це не можливо, бо у випадках, які я навів, відповідальні особи наглядають за досить обмеженим колом людей, а у випадку збройової дозвільної системи вона має набагато більше коло «клієнтів». І це правда.

Тоді у чому сенс цих дозволів, якщо за їх видачу ніхто, окрім самого володаря зброї, не несе відповідальність? Чи не логічніше було б просто реєструвати факт придбання зброї? Нехай після обов’язкової перевірки на судимість і психічні відхилення?

Є іще один вагомий аргумент. Мені взагалі сам термін «дозвіл» не дуже подобається. Я ж не неповнолітній, щоб питати дозволу у батьків? Складаючи іспит на водійські "права", я, врешті-решт, отримую ж не дозвіл, а посвідчення? Чому у випадку із зброєю - інакше?

Я громадянин країни, який має право обирати владу і несе відповідальність за свої вчинки. То який може бути мені дозвіл від цієї влади яку я сам і обрав? Абсурд якийсь – я отримую дозвіл від тих, кого «де факто» сам обрав керувати країною і доглядати за виконанням закону. Дозвіл, за видачу якого ніхто не несе відповідальності, окрім самого отримувача!

Вважаю, що тільки реєстрація має сенс, як на мій погляд. Реєстрація по місцю придбання чи переоформлення зброї, з перевіркою, але тільки за місцем придбання чи в уповноваженого представника збройової спільноти. "Уповноваженим" може бути будь хто з людей, які мають ліцензію на продаж чи ремонт зброї, навіть якщо це інтернет-магазин. І нехай не миттєво, але швидкість перевірки має бути обмежена тільки технічними умовами, а не якимись надуманими формальними термінами.

Прийшов.
Пред’явив паспорт громадянина України.
Вніс, скажімо, невелику суму до каси магазину - за проходження перевірки, та й пішов собі додому.

Прийшла відповідь від «реєстраційної палати» що перевірка на кримінал та "психа" позитивна, тобі дзвонять із магазину і ввічливо просять зайти сплатити за придбану зброю і забрати реєстраційний талон. Чи взагалі перерахувати на рахунок магазину необхідну суму, а річ отримати через найближчого уповноваженого представника зброярської системи.

Оце така в мене мрія. А що ви думаєте з цього приводу панове?