Холодна зброя і законодавство України

Кравченко

Олександр Кравченко.

Народився 10 вересня 1980 року. Має вищі освіти з комп”ютерних наук та банківської справи. Учасник та призер міжнародних фестивалів “Меч Луцького Замку” та “Генуезький Шолом”, а також Відкритого чемпіонату Києва з історичного фехтування, інших фестивалів та змагань з історичної реконструкції та фехтування. Займався стрільбою з луку, боями у номінаціях “меч-меч” та “щит-меч”.
Один з співзасновників клубу історичного фехтування “Тевтон”. Активно займається туризмом, блогерством, цікавиться історією та використанням холодної зброї.

Законодавство України має і гарні закони, і не дуже, і відверто невдалі, щоб не сказати ще гірше. Але серед розмаїття законів нема одного з найважливіших для будь-якого дорослого, демократичного суспільства вільних людей - Закону про Зброю.

Здебільшого, говорячи про зброю, мають на увазі вогнепальну - пістолети, рушниці тощо. Але ж є ще й холодна зброя, історія котрої нараховує століття, щоб не сказати тисячоліття. Холодна зброя, без сумніву, більш доступна для більшості людей, хоча й потребує навиків з її застосування більших, ніж у випадку з вогнепальною зброєю.

З дитинства я цікавився ножами, мечами, списами. Згодом, коли подорослішав, зайнявся історичним моделюванням, вивчав музейні експонати, книжки з історії війни та бойових мистецтв. Звісно, займався і практичним фехтуванням - не спортивним, а історичним, де майже все майже реально - і зброя схожа на справжню, і обладунки.

І чим більше я захоплювався вивчанням історії володіння холодною зброєю, тим більше обурювався тим, що вона, так би мовити, і поза законом, і позбавлена такої уваги з боку пересічних громадян, як вогнепальна.

Дозволено носити якійсь  ніж чи ні, дозволено чи ні стріляти на природі з лука чи арбалета по цілі - все це вирішують державні органи. Це довго, дорого, заплутано та проблематично. І, головне, безглуздо. Сокирою чи лопатою можна травмувати людину значно ефективніше, ніш ножем.

Чому ж тоді ножі, принаймні дуже значна кількість з них, не мають права бути супутником простого громадянина лише через те, що їх довжина чи товщина трохи більша, ніж зазначені у таємних методичних вказівках параметри?

Я хочу розпочати розмову щодо саме холодної зброї. Її виготовлення, носіння, придбання мають бути вільними для громадян. Саме з тих причин, з котрих має бути легалізований обіг вогнепальної зброї - бо громадяни мають на те право.

Прошу приєднуватись до дискусії щодо цієї проблеми всіх небайдужих. Пропонуйте свої теми, висловлюйте думки, погляди, ідеї. Сподіваюсь, разом ми зможемо сформувати спільний підхід до вирішення проблеми холодної зброї, її обігу та виготовлення. Цим має займатись держава - то ж ми і є держава!