Дещо про NRA та міфічне збройове лобі
Дещо про NRA та міфічне збройове лобі
Приблизно до 1975 року NRA повністю відповідала своїй назві – клуб за інтересами, стрілецька підготовка, стрільбища, тири тощо.
Асоціація навіть підтримала закон про зброю 1934 року – який, зокрема, сильно обмежив громадян у володінні автоматичною зброєю. Закон 1968-го вони теж підтримали. Але з часом усередині організації почало зростати невдоволення такою політикою.
"Контроль над зброєю", за який веде пропаганду хоплофобські організації, не має жодного відношення до безпеки, але завжди застосовувався тільки задля контролю у принципі. Краще сказати, що його першочергова мета – вилучення зброї з рук будь-кого, хто по-іншому думає.
Так рішення 1857 року у справі Скотт-Сендфорд постановило, що чорні раби, які отримали свободу, не вважаються громадянами. Якщо визнати їх громадянами, це вимагало б дати їм право голосу, свободи слова та... звісно, право зберігати і носити зброю.
Закон Нью-Йорка 1911 року, який вимагав ліцензії на носіння зброї, також називали «боротьбою за безпеку», щоправда рівень злочинності після цього виріс, та й справжньою його метою була, насамперед, конфіскація зброї у іммігрантів...
Таким чином на початку 70-х багато-хто зрозумів, що всі ці законопроекти не роблять життя в країні безпечнішим. Їхня справжня мета – роззброєння громадян під гаслами "боротьби за безпеку".
Хоплофоби тоді почали вперше заявляти, що "більше зброї = більше злочинів" та "кількість зброї – головна проблема!" Власне, з таких повідомлень випливає, що на їхню думку бажана кількість зброї на руках у громадян дорівнює нулю.
І от потроху зростала кількість громадян, які підтримували таку позицію, і до 1977 року вперше був обраний президент, що мав таку саму думку.
І саме тоді NRA вперше відкрито розпочала кампанію захисту прав громадян на зберігання і носіння зброї. Кожна перемога хоплофобского руху (на кшталт заборони на штурмову зброю 94-го, котра виявилася епічним провалом) ставала поштовхом до чергового поповнення лав NRA або хоча б збільшення кількості її прихильників.
З того часу і почалася битва за виборця. Чисельність NRA – приблизно п'ять млн. чоловік, а підтримує її ще більше громадян. І саме ця спроможність принести мільйони голосів і робить NRA досить вагомим аргументом на політичній арені.
У цьому й полягає ключова різниця з хоплофобскімі рухами, котрі раз у кілька років змінюють вивіску, але фінансуються одними й тими самими особами.
NRA – це дійсно народний рух, що існує переважно на пожертвування та членські внески. У лобіюванні вони пересічно дають лише одну десяту тих сум, які витрачають мільярдери типу Блумберга або Гейтса на проштовхування антизбройових законопроектів.