«Американський снайпер»: правда і вигадка

Кріс Кайл (зліва) та Бредлі Купер, який зіграв Кріса у фільмі «Американський снайпер»

Кілька місяців тому на великі екрани вийшов фільм «Американський снайпер», що був знятий за мотивами автобіографічної книги Кріса Кайла – національного героя Америки, який своїми влучними пострілами убив від 160 до 255 терористів і врятував незліченну кількість своїх побратимів.

Фільм вийшов гідним уваги, завдяки видатній грі актора Бредлі Купера, який за цю роль був удостоєний номінації на премію Оскар, і, звичайно ж, завдяки режисерській роботі самого Клінта Іствуда.

Фільм розповідає про тяготи військової служби в Іраку та не менш тяжкі випробування Кріса і його сім'ї під час його повернень додому з відряджень.

Але у фільмі не все сходиться із написаним самим Крісом, тому пропонуємо вашій увазі кілька уточнень тих фактів, які сценаристи, м'яко кажучи, «перекрутили».

Коли Кріс пішов в армію, йому було 24, а не 30 років, і вибухи в посольствах США в Танзанії та Кенії у 1998 році жодним чином не сприяли його вибору. Вперше він спробував потрапити до «SEAL» у 1996 році, але йому відмовили через стержні в руці, котрі йому встановили після падіння з мустанга під час родео. А вже взимку наступного року із ним зв'язалися вербувальники з «SEAL» і самі запропонували вступити до них.

Епізод з фільму «Американський снайпер»

Кріс ніколи не вбивав дітей. Так, першою його жертвою стала жінка, яка, тримаючи за руку дитину, кинула гранату убік військових. У фільмі це радянська граната РКГ-3, але на справді вона була китайська. Ця жінка стала першою людиною, яку Кріс вбив в Іраку, і більше в жінок стріляти йому не доводилося.

Пізніше у Кріса була можливість вбити хлопчика (у фільмі показаний схожий випадок), якого терористи послали за гранатометом, але він цього не зробив: «Я не збирався вбивати дитину, винен він, чи ні. Вже краще дочекатися, коли визирне дикун, який послав його на це завдання».

Епізод з фільму «Американський снайпер»

У своїй книзі, на відміну від фільму, Кріс не акцентував стільки уваги на снайпері на прізвисько Мустафа. Насправді, це навіть не він його застрелив. А от результативний постріл з 2100 ярдів дійсно був, і ця куля вбила терориста, що знаходився на даху будівлі.

Мустафа у фільмі «Американський снайпер»

Терористи призначили винагороду в $ 20 тис. за голову будь-якого снайпера, а не тільки за Кріса (його голову оцінили у $ 80 тис.). У фільмі ж йдеться про $ 180 тис., і Кріс дійсно просив, щоб про цю суму не говорили його дружині (бо вона могла б погодитися і віддати його терористам), але він так жартував не в Іраку, а на шоу Конана О'Брайана.

Історія Марка Лі виявилася найбільш перекрученою. У фільмі він сказав Крісу, що сумнівається в їхній місії в Іраку і нібито написав суперечливого листа матері, який вона зачитала на його похоронах. Кріс потім сказав своїй дружині, що його вбила не куля, а той лист. У реальному житті (і в своїй книзі) Кріс шанобливо відгукувався про свого побратима, а лист Марка був опублікований його матір'ю, і в ньому немає ознак того, щоб він сумнівався в собі, своїх побратимів, або в країні.

Марк Лі у фільмі «Американський снайпер»

На останок варто сказати кілька слів про самого Кріса. З його інтерв'ю можна зрозуміти, наскільки скромним і розумним хлопцем він був. Він розповідав, що найбільше шкодує про те, що не зміг захистити всіх своїх товаришів. А коли журналістка назвала його відмінним стрільцем, він поправив її, сказавши, що стріляє «досить вміло».

Коли його запитали про постріл з 2100 ярдів, він одповів, що сам досі не розуміє, як йому це вдалося, і додав, що йому допоміг балістичний комп'ютер, що робив за нього всю роботу, а він лише тиснув на гачок . «Я не вважаю себе кращим за Карлоса Хескока (попередній найрезультативніший американський снайпер), адже у нього не було такої зброї та обладнання, як у мене» – заявив Кріс.

За час служби він пережив три вогнепальні поранення, дві аварії гелікоптера, сім вибухів саморобних вибухових пристроїв і безліч хірургічних операцій. А загинув від кулі знавіснілого ветерана війни, якому допомагав оговтатися від душевних травм.