Коли поліцейський має право стріляти: усі нюанси мовою закону й очима фахівця

Коли поліцейський має право стріляти: усі нюанси мовою закону й очима фахівця

У своїй роботі люди з новими поліційними жетонами керуються й новим законом про Національну поліцію. Як у ньому регламентовано використання правоохоронцями зброї? До чого нам, рядовим громадянам, слід бути готовими, коли лунає: "Стояти! Поліція!"

Пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю з Олегом Мартиненко, правоохоронцем із 20-річним досвідом практичної роботи, заступником голови Експертної ради з питань дотримання прав людини при правоохоронному відомстві, учасником миротворчих місій у Боснії, Герцеговині та Косові, професора-кримінолога, доктора юридичних наук.

– Чи правда, що закон про Національну поліцію, ухвалений торік, дає правоохоронцю більше прав для застосування вогнепальної зброї, ніж попередній закон про міліцію?

– Загалом зміст відповідних статей не змінився, але у новому законі конкретніше прописано, за яких умов нові охоронці порядку мають право застосовувати спецзасоби та зброю. Стаття 46 містить аж 13 пунктів, що стосуються застосування зброї, а у попередньому законі відповідна стаття складалася тільки з 6 пунктів.

Кожен із пунктів, відповідно до яких правоохоронець уповноважений стріляти, прописаний окремо. Наприклад, працівник поліції вправі це робити для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю людей і (або) поліцейського.

Або ж є необхідність: відбиття нападу на поліцейського чи членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю і здоров’ю; затримання особи, яку застали під час скоєння тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти; затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей і (або) поліцейського.

– Чи має право полiцейський стрiляти в людному мiсцi - скажiмо, на вулицi, де є перехожi, або переслiдуючи автомобiль умовного порушника, коли є ризик поранити iнших людей?

– Полiцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в мiсцях, де може бути завдано шкоди iншим особам, крiм випадкiв необхiдностi. Вiдтак стрiляти дозволено для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водiй своїми дiями створює загрозу життю чи здоров'ю людей або полiцейського. Тож пострiли законнi i на вулицi.

– Чи правда, що полiцейський може спокiйно дiстати зброю, пересмикнути затвор i направити на людину, лише пiдозрюючи її у злочинi?

– Так, пiд час затримання осiб, щодо яких у полiцейського виникла пiдозра у скоєннi тяжкого або особливо тяжкого злочину (у законi не конкретизовано, якого саме, а отже, це може бути i вбивство, i наркоторгiвля), а також пiд час перевiрки документiв у таких осiб полiцейський може привести в готовнiсть вогнепальну зброю i попередити людину про можливiсть її застосування. Спроба особи, яку затримує полiцейський iз вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши вiдстань, або доторкнутися до зброї є пiдставою для застосування вогнепальної зброї полiцейським.

– А в яких ще випадках полiцейський стрiлятиме без попередження?

– Коли особа, затримана або заарештована за скоєння особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втiкає iз застосуванням транспортного засобу. Пiд прицiлом - i озброєний нападник, що загрожує життю чи здоров'ю людей.

Але звернiмо увагу. Полiцейський, за законом, уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тiльки з метою заподiяння особi такої шкоди, яка є необхiдною i достатньою в конкретнiй обстановцi, для негайного вiдвернення чи припинення збройного нападу. Це означає: стрiляти, щоби зупинити, але не стрiляти, щоби вбити.

I ще. У законi це не описано, але за внутрiшнiми полiцiйними iнструкцiями, що мiстяться в документах для службового використання, стрiляти бажано за межею мiста i не на ходу. Не можна цiлитися у пасажирiв, якщо завдання - зупинити авто i водiя-порушника. Це практика загальноєвропейська. Але, звiсно ж, як у кожнiй роботi, i в роботi полiцейського дiє людський фактор, i - знову ж таки негласно - полiцейському завжди залишають певну свободу дiй. Тож усе залежить i вiд його вмiння орiєнтуватися в ситуацiї.

– Якщо вiд кулi полiцейського потерпiла невинна людина, як розслiдують цей iнцидент?

– У кожному разi, коли пiд час затримання хтось загинув (не має значення: пiдозрюваний чи випадкова людина), проводять спецiальне розслiдування, i не лише полiцiйне, а й прокурорське. Керiвництво полiцiї, перш нiж буде закiнчено таке розслiдування, не має права робити жодних публiчних висновкiв щодо вчинку полiцейських, навiть якщо, на думку полiцiї, зброя була застосована правомiрно. Далi справу або закривають за реабiлiтацiйних обставин, або ж полiцейський ризикує опинитися за гратами за перевищення професiйних повноважень i навiть за вбивство.

– Ви маєте практичний досвiд роботи в правоохоронних органах. Бачили зсередини цю кухню. Скажiть: скiльки часу потрiбно молодому правоохоронцевi, щоб навчитися влучно стрiляти по колесах авто чи по людинi, що тiкає, - так, щоб не вбити, а лише знешкодити?

– Два роки - це час первинної професiйної адаптацiї i набуття навичок, зокрема й умiння влучно стрiляти. Воно прямо залежить вiд кiлькостi урокiв вогневої пiдготовки. Полiцейський має, як то кажуть, набити руку, щоб iз вiдстанi, у русi, влучити в колесо авто, i не у спину, груди чи голову, а в ногу втiкача. Звiсно, талант снайпера є не в кожного, але тих, хто не здатен професiйно влучити в цiль, до завдань не можна допускати!

Вiд 3 до 5 рокiв полiцейський перебуває у стадiї подальшої профадаптацiї. Вiд 5 до 7 - це вже професiонал. А далi починається перiод зворотної професiйної деформацiї. Ще десь до 15 рокiв це буде загалом нормальний "коп". Але пiсля 15 рокiв служби настає стадiя деформацiї незворотної, правоохоронець у кожному бачить злочинця. На Заходi людей iз таким стажем з оперативної роботи переводять на бiльш спокiйну.

– З яким полiцейським небезпечнiше вступати в суперечку: з новачком чи професiйно деформованим? Вiд якого небезпечнiше втiкати?

– Це однаково небезпечно. У першому разi можуть вiдiграти роль брак досвiду, хвилювання, панiка. У другому - названа вже профдеформацiя. I якщо пiдозрюваний робитиме нервовi рухи, кричатиме, сперечатиметься, вiн може
спровокувати полiцейського на активнi дiї. Завжди слiд зважити, що не лише ви, а й вiн, полiцейський, також у стресi. Особливо небезпечно - втiкати. Це для полiцейського як сигнал: утiкає - отже, винен, вмикаються психологiчнi установки "наздогнати i знешкодити".

Тому порада проста: пiд час зустрiчi з працiвниками полiцiї намагайтеся поводитися якомога спокiйнiше, не сперечатися, не погрожувати - усе, що ви хочете йому сказати, скажiть краще не в екстремальнiй ситуацiї, а у вiддiленнi полiцiї. Зупиняють ваше авто - зупинiться. Це може зберегти вам життя.

Автор: Iрина Конторських