Уроки норвезької

Трагічні події у Норвегії неодмінно вплинуть на безпеку кожної країни і відповідно на безпеку кожного з нас.

Хочемо ми цього або ні, але світ вже ніколи не буде таким, яким він був до 22 липня 2011 року.

Трагічні події у Норвегії неодмінно вплинуть на безпеку кожної країни і відповідно на безпеку кожного з нас.

І справа не тільки в тому, що зробив Андерс Брейвік, а в тому, які нас усіх очікують наслідки. Але, про наслідки говорити ще зарано, хоча багато з них лежать на поверхні.

Сьогодні настав час визнати, що весь світ остаточно позбувся ілюзій на рахунок власної безпеки.

Отже, тепер кожен з нас має дещо зрозуміти.

1. Не існує захищених та безпечних країн.

Можна було уявити, що таке трапиться де завгодно, проте тільки не в заможній Норвегії, яка зовні виглядає абсолютно спокійною та безпечною.

Слід пам’ятати, що завжди знайдеться причина для таких атак – участь у «миротворчих» операціях, релігійне підґрунтя, незадоволення зовнішньою або внутрішньою політикою держави і таке інше.

Якщо це трапилось у Норвегії, то може повторитися де завгодно.

2. Спецслужби усіх країн абсолютно безпорадні.

Протягом декількох років Андерс Брейвік готувався до цієї бійні, але цього ніхто не помітив. Яким чином можна проґавити підготовку ТАКИХ терактів, важко навіть уявити.

Хоча, так само проґавили 9/11, Норд-Ост, вибухи у Лондоні і ще багато чого. Коментарі зайві.

3. Завжди нападають на найменш захищених та неозброєних.

Андерс Брейвік, як і усі його попередники, не обрав місцем своєї розправи територію стрілецького комплексу або поліцейський відділок.

Він чудово розумів, що за умови відсутності в законодавстві Норвегії права на носіння пістолетів, йому слід побоюватись тільки поліції або мисливців.

Він не помилився в своєму розрахунку — мисливців там не було, а єдиний поліцейський був неозброєний. Усі розслабились, за що і поплатилися.

Наприклад в США, де подібні випадки так само мають місце, вже добре усвідомили, що не можна позбавляти людей права на самозахист зі зброєю в руках.

Саме тому і скасували всі обмеження на володіння зброєю в усіх штатах. А в деяких з них вже навіть дали можливість студентами брати зброю з собою в аудиторії.

Нічого не поробиш – таке зараз життя.

4. Поліція та спецпідрозділи не здатні нас захистити.

Той факт, що спецпідрозділи прибули на острів майже через 2 години після початку атаки, говорить сам за себе. Усі розмови про відсутність необхідного транспорту не витримують жодної критики.

Все як завжди – вони з’явилися тоді, коли треба було засвідчити смерть майже сотні людей, і почати слідчі дії. До речі, Брейвіка вони взяли живцем тільки тому, що він сам цього хотів.

5. Для самозахисту та власної безпеки потрібна зброя.

Малоймовірно, проте можливо слід очікувати від противників легалізації зброї звичної підтасовки фактів та істерії, мовляв він мав легальну зброю та скоїв нею злочин.

Але це буде звичайна маніпуляція свідомістю приголомшених громадян і не більше.

Те що він легально володів зброєю, ще аж ніяк не означає, що у разі потреби він не зміг би придбати її нелегально.

Для того, хто так ретельно протягом років готувався до злочину, знайти зброю не буде проблемою. Наприклад, вирішити питання з вибухівкою було значно складніше – її в магазині не продають, але він його вирішив.

А тепер про найжахливіше.

Враховуючи неймовірну кількість вбитих та поранених (близько 170 осіб), та цілком логічну кількість невлучних пострілів, можна тільки здогадуватись скільки він взяв з собою набоїв – щонайменше 500!!! Більше просто і нести тяжко і сховати важко.

Те, що на острові Утойя дехто залишився живий, ймовірно пояснюються тим, що в Брейвіка просто закінчились набої.

Проте, один влучний постріл будь-якої озброєної людини, яка теоретично мала бути присутньою серед такого скупчення людей, змінив би ситуацію.

Одна одиниця вогнепальної зброї та один влучний постріл! Про це мріяли всі – і ті, хто загинув, і ті, хто вижив. Але, зброї не було. Окремо слід зазначити, що носіння короткоствольної вогнепальної зброї у Норвегії заборонено і на нашу думку, саме це одна з причин того, що жертв було так багато. Швидше за все, Андерса Брейвіка визнають божевільним і не тільки для того, щоб ізолювати його навічно від суспільства.

Ніхто не зацікавлений з’ясовувати справжні мотиви його вчинку, бо тоді доведеться аналізувати і його концепцію порятунку світу, надавши йому можливість використовувати судовий процес, як трибуну для проголошення власних ідей.

Це небезпечно з огляду на те, що в нього можуть з’явитися і швидше за все з’являться послідовники та прихильники серед тих, хто вважає 21 сторіччя початком релігійних війн, бо на думку багатьох з них, перша війна почалася саме 22 липня 2011 року. Тому процес, ймовірно, буде закритим.

А нам з вами залишається лише зробити правильні висновки і зрозуміти нарешті, що за будь-яких обставин захищати себе, своїх дітей та своїх співвітчизників це не наше право – це наш обов’язок!

І розраховувати треба тільки на себе та власну зброю, тому що допомога держави, як довела практика, буде невчасною та не професійною.