“Вишкіл” відкриває курс по теорії партизанського спротиву
Теорія партизанського спротиву
Цей напрямок, напрямок партизанського опору, може бути одним із найкорисніших напрямків на платформі.
Наступальні війни виграють армії, так. І партизанські дії не є діями наступальними. Натомість партизанський спротив здатен зробити ціну захоплення території України неможливо зависокою для загарбника.
Це той варіант спротиву, що можливий завжди, він не залежить від наявності високотехнологічної зброї, він залежить виключно від спроможності патріотичного населення до збройного опору.
Метою курсу є надати цивільному населенню України загальний огляд історичних моделей партизанського спротиву, як перший базовий крок у партизанській підготовці.
Курс створено у співпраці із Центром вивчення гібридної боротьби і програмою Українська тактика.
Це все цікаво, але, на жаль, неефективно. Сучасні армії мають дієві засоби (і технічного, і тактичного характеру) для боротьби з партизанськими рухами. У всіх конфліктах роль партизанських дій проти організованої армії була мізерна.
Єдино правильний підхід – створення системи тотального ополчення за швейцарським взірцем, або виділення територіальної оборони в окремий рід СВ по типу Земессардзе, Кайтселійт, Омакайтсе чи Шюцкор.
Не соглашусь, правильно подготовленный отряд может навести беспорядок даже у хорошо оснащенного врага.
Пример: Афганистан (в конфликте с США) и Ирак.
Навіть при однаковому рівні забезпечення сторін грамотно облаштована охорона і оборона базового табору, розвідка і патрулювання колонних шляхів зводять до мінімуму небезпеку партизанських акцій. Хоча б тому, що грати в обороні набагато легше, ніж у наступі. У сучасній війні успіхи партизанів – це помилки командування регулярної армії.
Для нас, крім того, афгансько-іракський досвід малопридатний – відсутність великих гірських масивів чи пустелі, наявність розвиненої інфраструктури і більша щільність населення роблять партизанську стратегію уразливою для РБУ авіації, призведуть до невиправданих жертв серед цивільних і, як наслідок, відсутність підтримки з їх боку.
Щодо дій партизанів проти технічно більш оснащеного противника, яким є США для талібів, то тут про якусь ефективність навіть мова не йде – так, комарині укуси. Неприємно, але погоди не міняють.
Показовими є цифри втрат.
В Афганістані коаліція за 13 років втратила десь 4500 військових з ЧВК включно і десь 14000 місцевих збройних сил проти 20-40 тисяч бойовиків. Це при тому, що коаліція воювала з дотриманням гуманітарного права, а таліби – самі розумієте, як.
В Іраку втрати коаліції за 8 років в районі 5000 чоловік (бойові і не бойові).
Для порівняння, у нас за 2014-2017 роки безповоротні втрати ЗСУ становлять тільки офіційно не менше 2000 бойових і десь 1500 небойових. Неофіційні не буду озвучувати.
Врахуйте для повноти картини, що велика частка втрат США – від необережного поводження, хвороб, ДТП і «friendly fire».
> Врахуйте для повноти картини, що велика частка втрат США – від необережного поводження, хвороб, ДТП і «friendly fire».
А у Талібів мабудь нічого цього немає?
Ще цікаво було б співнести чисельність ворожого населення на окупованій території і чисельність окупаційного контингенту. Типу яка чисельність контингенту була потрібна для 2 млн Чечні? Яка чисельність такого контингенту була б потрібна для 40 млн України за умови, що населення підготовлене до збройного опору.
Головна ідея в тому, що без ліберального адекватного Закону про зброю така «партизанська» підготовка не має сенсу. А одна лише наявність законного короткостволу у населення, по-перше, автоматично робить країну значно більш демократичною, ніж наш сусід-агресор, а, по-друге, це би дало змогу у зародку придушити сепаратистські рухи на Донбасі весною чотирнадцятого.
У талібів також є аналогічні втрати, але менші на порядки і ненабагато більші від таких втрат у невоєнний час. Хоча би через відсутність авто-і бронетехніки і важкої артилерії у достатній кількості. Талібський досвід нам явно не підходить, бо майже всі втрати США зі сторони партизанів у них завдані смертниками.
Сучасні військові доктрини не передбачають великих окупаційних контингентів, їх заміняють стабілізаційні сили. А роль окупаційного контингенту виконують самі ж місцеві, з числа опозиції, конкуруючих банд чи найманців – що і було реалізовано в Чечні та на Близькому Сході.
Щодо чисельності окупаційного контингенту, то в НАСВ нас учили, що перевага над активними бойовиками противника повинна бути в 4-5 разів, тоді можна ефективно протидіяти провокаціям місцевих. Стосовно Чечні, отримаємо цифри у 80-100 тисяч. За Україну – не готовий сказати, багато додаткових факторів, особливо, якщо врахувати, скільки косить від мобілізації і відсутність чіткого політичного курсу.
В Україні класична герилья чи партизанщина у термінах Мао не має сенсу – не той ландшафт, європейський ТБД, висока концентрація населення, вразлива інфраструктура, значна частина прихованих прихильників «русского міра». Вихід – тотальне ополчення за швейцарським зразком чи ТрО за балтійським.
І найголовніше. Всі ці потуги будуть марними без правильного Закону про зброю. Не тільки вільні люди мають зброю, але озброєні люди мають волю.
Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати