Допоки воєнний туризм ходитиме в пасербицях?

| Воєнний туризм | Автор: Ігор Винниченко

30 батарея30 батарея

Пригадуєте мультяшного кота Матроскіна? Саме його крилатою фразою “Засоби у нас є. Нам мізків бракує” можна характеризувати майже все, що стосується України. Точніше – усього, до чого “приклала руку” (і успішно – хто заперечить? – продовжує це робити) держава. В особі її “повноважних представників” чи то пак – чиновників.

Держава – це, передовсім, її громадяни. Які й становлять народ. Який де-юре (за Конституцією, стаття 5) є “єдиним джерелом влади в Україні” і здійснює цю владу “безпосередньо і через органи влади та органи місцевого самоврядування”. Про де-факто не розводитимусь: всі ми живемо в цій державі.

З десяток років тому почув від тодішнього Посла Фінляндії в Україні Л.Рейніля (якій назвався “туристським” викладачем) фразу, що її “взяв на озброєння” і повторюю усім й всюди: “У Вас в Україні є дуже багато цікавого, проте ви не вмієте це показувати”. Фінка, самоочевидно, дипломатично не закінчила: про те, що гроші, які б мала отримати (“за показування”) українська держскарбниця (як і місцеві бюджети), “пролетіли” повз неї.

Тустань. Залишки фортеціТустань. Залишки фортеці

Принагідно завважу, що йшлось про бажання фінського Посла відвідати фортецю в м.Дубно (об’єкт воєнного призначення, до слова), екскурсії до якої їй не змогла запропонувати жодна (sic!) з тих київських турфірм, до яких вона звернулась.

Не розводитимусь перед шанованими читачами про потенціал та проблеми вітчизняного воєнного туризму, див.: тут та тут. Завважу лишень, що зацікавлення ним величезне.

Про що свідчать і результати соціологічного опитування, здійсненого автором минулого року. Прикметно, що молодь, на відміну від осіб середнього віку, не вельми переймалась вартістю послуг цього виду туризму. А це вже – приємний “дзвіночок” для підприємливих та підприємців.

Cтавка Гімлера Хегевальд. БункерCтавка Гімлера Хегевальд. Бункер

Sapienti sat. Адже так? Тож чи не до снаги нам, друзі, “підняти” вітчизняний воєнний туризм на висоту, якої він заслуговує? Ваші, панове (і, певне ж, пані), міркування, пропозиції, інформація (відповідна) цікаві не лише мені. Чверть століття маю справу з тими, хто забажав поєднати свою долю з туризмом (життя, звісно ж, подеколи коригує плани). Тож майбутні менеджери туризму також хочуть почути Ваш голос. Можливо, він їм потрібен більше, ніж просторікування викладача. Не лише вітчизняна історія не раз доводила: хто шукає причини – не має нічого. У тих же, хто шукає засоби (і друзів), є все.

Ігор Винниченко
доцент катедри країнознавства і туризму Київського національного університету імені Тараса Шевченка

1,0 1 -1 3
Коментарів (9)

  • 26.05.2014 13:22
    #
    - 0 +

    я знаю хлопців яких би таке дуже зацікавило. Я про ідею саме водити військові екскурсії. якщо хто має бажання поспілкуватися на цю тему - пінганіть www.facebook.com

    • 26.05.2014 13:25
      #
      - 0 +

      Romko Kozub - це ім"я у ФБ

    • 29.05.2014 17:54
      #
      - 0 +

      "Водити екскурсії" - ось "поле" для тих вояків та знавців (експертів), які знають що й до чого ("Кожен несе свою валізу" - англ.)
      Завдання - знайти і "розбудити" таких))

  • 26.05.2014 13:56
    #
    - 0 +

    есть места для военных экскурсий, просто проблема в противодействии наших правоохранителей и военных!
    Рома- напишу в ФБ

    • 29.05.2014 17:58
      #
      - 0 +

      А Ви збирайте до купи факти протидії. Завтра виставимо їх новому кер-ву МО та Генштабу.

  • 26.05.2014 14:10
    #
    - 0 +

    У нас хватает военного туризма, который можно и так без проблем посещать, чего стоит экскурсия по ДОТАМ КИУРа это конечно не линия Мажино, но тем не не менее!

  • 26.05.2014 14:30
    #
    - 0 +

    Просто виховання громадян і патріотів нікого не цікавить. Тому й відношення таке: краше поїхати в турцію на відпочинок, в Угорщину на полювання, в Карлові Вари полікуватися, в Прагу помилуватися - все це гарно, але ж у нас все не гірше, якщо правильно використовувати це по-перше, а по-друге перш ніж їхати кудись потрібно ж свою хату обдивитися, відвідати місця подвигів наших дідів. І на прикінці - це ж живі гроші. Які привозитимуть іноземці і не вивозитимуть українці. Але ж для цього потрібно любити Україну. Для початку дороги зробіти :)

    • 29.05.2014 18:03
      #
      - 0 +

      Пане Василю,
      чи не ми маємо долучитись до "виховання громадян та партіотів"? Зокрема, й за сприяння ВТ: це і відвідання місць колишніх битв (у тому й програних: вчаться ж на помилках), і облаштування військових некрополів, і пошанування (у назвах, меморіальних дошках, пам'ятниках...) вояків...


Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати