Вибачте за чергове зауваження, але на мою думку, першою статтею варто визначити основну ідею закону тобто «Право громадян України на придбання, виробництво, зберігання і використання зброї», а то не зрозуміло, що конкретно встановлює закон і які відносини регулює. В такій статті одразу необхідно задекларувати як норму прямої дії, право громадян (при потребі і іноземців, осіб без громадянства) на зброю і усі аспекти які повинен регулювати закон, а в наступних статтях деталізувати і розширювати задекларовані права і їх структурні елементи.
Не вибачайтеся, будь ласка. Це ж наша спільна справа і будь-яке зауваження - це плюс до загального результату. В першому варіанті статті саме так і було написано, але... - закон охоплює не лише право громадян, але й юридичних осіб. Тобто, сфера дії закону значно ширша за суто громадян і запропоноване Вами формулювання звузить сферу дії закону, або вимагатиме занадто глибокої деталізації усіх прав, які надає закон. - Термін "цивільний обіг" взятий із Цивільного законодавства і він, власне, визначає "володіння, користування і розпорядження", в т.ч. громадянами. Але я розумію Вашу логіку і на емоційному рівні згоден. Пропоную залишити це питання поки що відкритим для дискусії і почекати оцінки нашої юридичної групи.
У преамбулі це дуже добре. Але преамбула описує закон в цілому, а право яке встановлює закон треба виписати чітко й детально. Без норм прямої дії він буде нагадувати нашу конституцію – права й свободи задекларовані, а от механізм їх захисту і реалізації відсутній…
Про визначення ви абсолютно праві – я назвав статтю для прикладу. Якщо термін взято з будь якого діючого законодавства то це чудово і мої пропозиції з цього приводу знімаються. А от, що до деталізації. Тут я вимушений не погодитись – деталізація повинна бути максимальною з можливих інакше в процесі обговорення і внесення поправок його деталізують на свою користь…
Ще раз вибачте за прискіпливість, але маю декілька зауважень, що до статті «Сфера дії закону» цього законопроекту: 1) Стаття «сфера дії закону» перш за все повинна окреслювати коло осіб на яких розповсюджується дія закону. 2) Оскільки в статті міститься ряд спеціальних термінів які потребують роз’яснення, на мою думку, було б доцільно спочатку надати їх вичерпний перелік і визначення у відповідній статті. 3) Частину статті: «Цей Закон: - встановлює правові підстави і порядок цивільного обороту, введення в цивільний оборот, перебування в цивільному обороті і вилучення з цивільного обороту зброї і боєприпасів до неї, - визначає права і обов'язки суб'єктів, діяльність яких пов'язана із зброєю та боєприпасами, - регламентує питання забезпечення безпечного обігу зброї і боєприпасів, - визначає вимоги до стрілецьких тирів, стрільбищ та стрілецьких комплексів, - регламентує порядок надання послуг з навчально-тренувальної та розважальної стрільби, організації курсів з підготовки власників зброї, а також організації навчально-тренувальної стрільби та спортивних змагань зі стрільби, - встановлює принципи, підстави і порядок здійснення державного і громадського контролю у вказаних сферах.» варто виділити в окрему статтю «завдання закону про зброю», а бо якось так.
Ще раз прошу не вибачатися - ми робимо спільну справу. І здорова і конструктивна критика виключно на користь цій справі. По суті: 1). Описує в частині 2 - "Цей Закон розповсюджується на будь-яку зброю та боєприпаси, які можуть перебувати у власності фізичних осіб - громадян України, осіб без громадянства, які проживають на території України, іноземних громадян, які перебувають на території України, та юридичних осіб недержавної форми власності." 2. Це буде в ст. 3, яка буде доповнюватися весь час роботи над проектом Закону. 3). Тут потрібно кріпко подумати, бо "завдання закону", або "мета закону", чи "цілі закону" - це, за існуючою правовою традицією, фактично, Преамбула. Можливо, є сенс зменшити саму Преамбулу до декларативної норми, а ввести окрему статтю "завдання/мета/цілі"... Хотілося б почути ще аргументи саме з цього приводу. Власне, я і сподіваюся, що вони ще будуть.
Я схиляюся до формулювання «мета закону», але буду читати літературу аби визначити яке з формулювань більш правильне. Що, до преамбули то її не потрібно зменшувати, а за допомогою відповідної статті просто деталізувати і конкретизувати положення преамбули із вказівкою на пряму дію і відповідне тлумачення.
4) У частині статті: «Цей Закон не розповсюджується на» пункт перший, на мою думку, потребує роз’яснення, або зміни формулювання. У пункті другому уточнити формулювання і термінологію. Пункт шість потребує уточнення формулювання і термінології. У пункті сьомому необхідне уточнення формулювання і термінології, крім того, також бажано замінити слово «армія» на офіційний термін «Збройні сили України», а термін «сили правопорядку» на «органи внутрішніх справ» або «правоохоронні органи» як більш доцільні і офіційні. У пункті дев’ятому варто замінити формулювання «для проведення експертиз» на «для виконання службових обов’язків», або «для здійснення необхідних слідчих дій, експертної оцінки і науково-дослідної роботи». Пункт десять потребує уточнення формулювання і термінології. 5) Частину: «Віднесення моделей предметів та пристроїв до зброї та до конкретної категорії зброї здійснюється спеціально уповноваженим державним органом та виключно на підставі затверджених, оприлюднених та таких, що перебувають у постійному вільному для ознайомлення доступі нормативно-правових актів (методик, інструкцій, тощо).» виділити в окрему статтю «Класифікація зброї», чи «Порядок класифікації зброї». 6) У частині «Якщо міжнародними договорами, стороною яких є Україна, передбачені інші норми та правила, ніж встановлені цим Законом, правила та норми міжнародних договорів застосовуються виключно в тій частині, яка не погіршує та не ускладнює становище законних власників зброї.» доцільно замінити формулювання «стороною яких є Україна» на «згоду на використання яких надано Верховною Радою України» або «які ратифіковано в Україні», а сам пункт виділити в окрему статтю «Міжнародне законодавство про зброю» і доповнити. Частина «Положення цього Закону узгоджені з Директивою № 91/477/ЕЭC Ради Європейського Союзу "Про контроль за придбанням зброї та володінням зброєю".» також варто включити до згаданої статті. Прошу пробачити мені мою прискіпливість до термінів, понять і формулювань, але при підготовці статей варто пам’ятати, що терміни, поняття і формулювання у нормативних актах – це «зброя» юристів, яких удосталь при державних органах і політичних партійних організаціях. Будь яка неточність, помилкове формулювання, чи прогалина будуть використані противниками закону і державними органами для звуження і обмеження прав громадян, а також представниками різних політичних сил для досягнення своїх цілей, які, нажаль, часто не мають нічого спільного з добробутом українського народу…
4) - пункт перший - це типове криміналістичне визначення, яке відмежовує зброю від не-зброї. Наприклад, пневмомолоток. - пункт другий - запропонуйте, будь-ласка, Ваш варіант, бо саме над цим пунктом ми довго ламали голову і знайшли оптимальне, на нашу думку, формулювання. - пункт шість - аналогічно попередньому. Логіка цього пункту в тому, що такі колекції повинні регламентуватися законодавством про музейну справу. А нашим законом - приватні колекції зброї. - пункт сім - пропнуйте, в чому саме уточнення формулювання і термінології. Пропозиція про заміну слова «армія» на офіційний термін «Збройні сили України» слушний, а от термін «сили правопорядку» дійсно можна замінити, але не на «органи внутрішніх справ» або «правоохоронні органи», бо сили правопорядку - це не правоохоронні органи. Це і внутрішні війська, або Нацгвардія, як було раніше, і те, що можна назвати "військова поліція". - пункт дев’ятий - приймається. - пункт десять - як саме? Сьогодні це промисловий пневмомолоток, або молоток з піротехнічними цвяхами, а завтра автомат для швидкісного заклепування металу. 5) Скоріше за все, так і потрібно зробити в подальшому, але поки що тих статей нема, а цю норму вирішили вже зараз зафіксувати 6) із заміною формулювання згоден, а от на рахунок виділення в окрему статтю треба подумати. Якщо цю статтю залишити в першому розділі - погоджуся, а от прописувати її наприкінці закону не хотілося б, бо я вважаю ці положення принципово важливими, особливо в світлі можливого вступу України до ЄС і агресивної європейської толерантності, яка не сприймає озброєних громадян.
Якщо в пункті першому це визначення, що застосовується у відповідному спеціальному законодавстві то це мій недогляд і пропозиція знімається. У пункті другому я не зрозумів прив’язки до конкретного року. Можливо було б доцільніше здійснювати прив’язку до технологічного принципу чи процесу і з цього приводу фахівці технічної галузі можуть щось порадити!? Якщо в пункті шість передбачається відсилання до інших законів, то можливо потрібно внести відповідну бланкетну норму точне формулювання якої слід визначити відповідно до наявного законодавства. У пропозиції до пункту сьомого малося на увазі визначення і розмежування зброї військового і інших видів призначення у відповідній статті, або з прив’язкою до законодавства де таке розмежування здійснено. Що до термінології то тут ми зачепили хвору частину нашої правової системи – в усіх нормальних країнах відповідні органи іменуються органами охорони правопорядку і тільки у нас і ще в деяких пострадянських правових системах – правоохоронні органи, тобто органи, що охороняють право! Яке право, якщо воно саме повинно охороняти, або чиє право!? Можливо більш доцільним терміном було б саме «органи охорони правопорядку», а тут проблема у прив’язці до законодавства – відсутній єдиний термін і це породжує колізійність. Можливо було б доцільно ввести такий термін у відповідній статті із виключним переліком усіх органів і служб, що під нього підпадають… По пункту десятому варто мабуть звернутись до міжнародних стандартів і використовувати загальноприйняті визначення, а ще краще звернутися до фахівців технічної сфери за консультацією – можливо вони допоможуть виділити якусь конструктивну особливість до якої можна прив’язатись, звичайно якщо такі консультації вже не були проведені… Стаття обов’язково має бути в першому розділі! А от, що до агресивної толерантності то тут потрібно дослідити співвідношення союзних норм ЄС і норм національного законодавства, оскільки, заради об’єднання, були подолані і більш складні проблеми з законодавством ніж збройні закони. Наскільки я знаю, у тій же Швейцарії кожен громадянин має право на зброю і військове спорядження, якщо не зобов’язаний його мати, а у Британських конституційних законах досі присутня норма, що дозволяє громадянам змусити короля підкорятися законам держави усіма можливими способами… Дуже вам дякую за роз’яснення і за увагу до коментарів! Постараюся надавати більш корисні пропозиції! І ще дякую за те, що ви займаєтеся цією справою – це корисно для Українського народу.
Пожалуйста, залогиньтесь что бы иметь возможность комментировать
Вибачте за чергове зауваження, але на мою думку, першою статтею варто визначити основну ідею закону тобто «Право громадян України на придбання, виробництво, зберігання і використання зброї», а то не зрозуміло, що конкретно встановлює закон і які відносини регулює. В такій статті одразу необхідно задекларувати як норму прямої дії, право громадян (при потребі і іноземців, осіб без громадянства) на зброю і усі аспекти які повинен регулювати закон, а в наступних статтях деталізувати і розширювати задекларовані права і їх структурні елементи.
Не вибачайтеся, будь ласка. Це ж наша спільна справа і будь-яке зауваження - це плюс до загального результату.
В першому варіанті статті саме так і було написано, але...
- закон охоплює не лише право громадян, але й юридичних осіб. Тобто, сфера дії закону значно ширша за суто громадян і запропоноване Вами формулювання звузить сферу дії закону, або вимагатиме занадто глибокої деталізації усіх прав, які надає закон.
- Термін "цивільний обіг" взятий із Цивільного законодавства і він, власне, визначає "володіння, користування і розпорядження", в т.ч. громадянами.
Але я розумію Вашу логіку і на емоційному рівні згоден. Пропоную залишити це питання поки що відкритим для дискусії і почекати оцінки нашої юридичної групи.
До речі, "право на володіння зброєю" прописане саме у такому формулюванні в преамбулі.
І ч. 2 ст. 1 про це саме каже.
У преамбулі це дуже добре. Але преамбула описує закон в цілому, а право яке встановлює закон треба виписати чітко й детально. Без норм прямої дії він буде нагадувати нашу конституцію – права й свободи задекларовані, а от механізм їх захисту і реалізації відсутній…
Про визначення ви абсолютно праві – я назвав статтю для прикладу. Якщо термін взято з будь якого діючого законодавства то це чудово і мої пропозиції з цього приводу знімаються. А от, що до деталізації. Тут я вимушений не погодитись – деталізація повинна бути максимальною з можливих інакше в процесі обговорення і внесення поправок його деталізують на свою користь…
Ще раз вибачте за прискіпливість, але маю декілька зауважень, що до статті «Сфера дії закону» цього законопроекту:
1) Стаття «сфера дії закону» перш за все повинна окреслювати коло осіб на яких розповсюджується дія закону.
2) Оскільки в статті міститься ряд спеціальних термінів які потребують роз’яснення, на мою думку, було б доцільно спочатку надати їх вичерпний перелік і визначення у відповідній статті.
3) Частину статті: «Цей Закон: - встановлює правові підстави і порядок цивільного обороту, введення в цивільний оборот, перебування в цивільному обороті і вилучення з цивільного обороту зброї і боєприпасів до неї,
- визначає права і обов'язки суб'єктів, діяльність яких пов'язана із зброєю та боєприпасами,
- регламентує питання забезпечення безпечного обігу зброї і боєприпасів,
- визначає вимоги до стрілецьких тирів, стрільбищ та стрілецьких комплексів,
- регламентує порядок надання послуг з навчально-тренувальної та розважальної стрільби, організації курсів з підготовки власників зброї, а також організації навчально-тренувальної стрільби та спортивних змагань зі стрільби,
- встановлює принципи, підстави і порядок здійснення державного і громадського контролю у вказаних сферах.» варто виділити в окрему статтю «завдання закону про зброю», а бо якось так.
Ще раз прошу не вибачатися - ми робимо спільну справу. І здорова і конструктивна критика виключно на користь цій справі.
По суті:
1). Описує в частині 2 - "Цей Закон розповсюджується на будь-яку зброю та боєприпаси, які можуть перебувати у власності фізичних осіб - громадян України, осіб без громадянства, які проживають на території України, іноземних громадян, які перебувають на території України, та юридичних осіб недержавної форми власності."
2. Це буде в ст. 3, яка буде доповнюватися весь час роботи над проектом Закону.
3). Тут потрібно кріпко подумати, бо "завдання закону", або "мета закону", чи "цілі закону" - це, за існуючою правовою традицією, фактично, Преамбула. Можливо, є сенс зменшити саму Преамбулу до декларативної норми, а ввести окрему статтю "завдання/мета/цілі"... Хотілося б почути ще аргументи саме з цього приводу. Власне, я і сподіваюся, що вони ще будуть.
Я схиляюся до формулювання «мета закону», але буду читати літературу аби визначити яке з формулювань більш правильне. Що, до преамбули то її не потрібно зменшувати, а за допомогою відповідної статті просто деталізувати і конкретизувати положення преамбули із вказівкою на пряму дію і відповідне тлумачення.
4) У частині статті: «Цей Закон не розповсюджується на» пункт перший, на мою думку, потребує роз’яснення, або зміни формулювання. У пункті другому уточнити формулювання і термінологію. Пункт шість потребує уточнення формулювання і термінології. У пункті сьомому необхідне уточнення формулювання і термінології, крім того, також бажано замінити слово «армія» на офіційний термін «Збройні сили України», а термін «сили правопорядку» на «органи внутрішніх справ» або «правоохоронні органи» як більш доцільні і офіційні. У пункті дев’ятому варто замінити формулювання «для проведення експертиз» на «для виконання службових обов’язків», або «для здійснення необхідних слідчих дій, експертної оцінки і науково-дослідної роботи». Пункт десять потребує уточнення формулювання і термінології.
5) Частину: «Віднесення моделей предметів та пристроїв до зброї та до конкретної категорії зброї здійснюється спеціально уповноваженим державним органом та виключно на підставі затверджених, оприлюднених та таких, що перебувають у постійному вільному для ознайомлення доступі нормативно-правових актів (методик, інструкцій, тощо).» виділити в окрему статтю «Класифікація зброї», чи «Порядок класифікації зброї».
6) У частині «Якщо міжнародними договорами, стороною яких є Україна, передбачені інші норми та правила, ніж встановлені цим Законом, правила та норми міжнародних договорів застосовуються виключно в тій частині, яка не погіршує та не ускладнює становище законних власників зброї.» доцільно замінити формулювання «стороною яких є Україна» на «згоду на використання яких надано Верховною Радою України» або «які ратифіковано в Україні», а сам пункт виділити в окрему статтю «Міжнародне законодавство про зброю» і доповнити. Частина «Положення цього Закону узгоджені з Директивою № 91/477/ЕЭC Ради Європейського Союзу "Про контроль за придбанням зброї та володінням зброєю".» також варто включити до згаданої статті.
Прошу пробачити мені мою прискіпливість до термінів, понять і формулювань, але при підготовці статей варто пам’ятати, що терміни, поняття і формулювання у нормативних актах – це «зброя» юристів, яких удосталь при державних органах і політичних партійних організаціях. Будь яка неточність, помилкове формулювання, чи прогалина будуть використані противниками закону і державними органами для звуження і обмеження прав громадян, а також представниками різних політичних сил для досягнення своїх цілей, які, нажаль, часто не мають нічого спільного з добробутом українського народу…
4)
- пункт перший - це типове криміналістичне визначення, яке відмежовує зброю від не-зброї. Наприклад, пневмомолоток.
- пункт другий - запропонуйте, будь-ласка, Ваш варіант, бо саме над цим пунктом ми довго ламали голову і знайшли оптимальне, на нашу думку, формулювання.
- пункт шість - аналогічно попередньому. Логіка цього пункту в тому, що такі колекції повинні регламентуватися законодавством про музейну справу. А нашим законом - приватні колекції зброї.
- пункт сім - пропнуйте, в чому саме уточнення формулювання і термінології. Пропозиція про заміну слова «армія» на офіційний термін «Збройні сили України» слушний, а от термін «сили правопорядку» дійсно можна замінити, але не на «органи внутрішніх справ» або «правоохоронні органи», бо сили правопорядку - це не правоохоронні органи. Це і внутрішні війська, або Нацгвардія, як було раніше, і те, що можна назвати "військова поліція".
- пункт дев’ятий - приймається.
- пункт десять - як саме? Сьогодні це промисловий пневмомолоток, або молоток з піротехнічними цвяхами, а завтра автомат для швидкісного заклепування металу.
5) Скоріше за все, так і потрібно зробити в подальшому, але поки що тих статей нема, а цю норму вирішили вже зараз зафіксувати
6) із заміною формулювання згоден, а от на рахунок виділення в окрему статтю треба подумати. Якщо цю статтю залишити в першому розділі - погоджуся, а от прописувати її наприкінці закону не хотілося б, бо я вважаю ці положення принципово важливими, особливо в світлі можливого вступу України до ЄС і агресивної європейської толерантності, яка не сприймає озброєних громадян.
Якщо в пункті першому це визначення, що застосовується у відповідному спеціальному законодавстві то це мій недогляд і пропозиція знімається.
У пункті другому я не зрозумів прив’язки до конкретного року. Можливо було б доцільніше здійснювати прив’язку до технологічного принципу чи процесу і з цього приводу фахівці технічної галузі можуть щось порадити!?
Якщо в пункті шість передбачається відсилання до інших законів, то можливо потрібно внести відповідну бланкетну норму точне формулювання якої слід визначити відповідно до наявного законодавства.
У пропозиції до пункту сьомого малося на увазі визначення і розмежування зброї військового і інших видів призначення у відповідній статті, або з прив’язкою до законодавства де таке розмежування здійснено. Що до термінології то тут ми зачепили хвору частину нашої правової системи – в усіх нормальних країнах відповідні органи іменуються органами охорони правопорядку і тільки у нас і ще в деяких пострадянських правових системах – правоохоронні органи, тобто органи, що охороняють право! Яке право, якщо воно саме повинно охороняти, або чиє право!? Можливо більш доцільним терміном було б саме «органи охорони правопорядку», а тут проблема у прив’язці до законодавства – відсутній єдиний термін і це породжує колізійність. Можливо було б доцільно ввести такий термін у відповідній статті із виключним переліком усіх органів і служб, що під нього підпадають…
По пункту десятому варто мабуть звернутись до міжнародних стандартів і використовувати загальноприйняті визначення, а ще краще звернутися до фахівців технічної сфери за консультацією – можливо вони допоможуть виділити якусь конструктивну особливість до якої можна прив’язатись, звичайно якщо такі консультації вже не були проведені…
Стаття обов’язково має бути в першому розділі! А от, що до агресивної толерантності то тут потрібно дослідити співвідношення союзних норм ЄС і норм національного законодавства, оскільки, заради об’єднання, були подолані і більш складні проблеми з законодавством ніж збройні закони. Наскільки я знаю, у тій же Швейцарії кожен громадянин має право на зброю і військове спорядження, якщо не зобов’язаний його мати, а у Британських конституційних законах досі присутня норма, що дозволяє громадянам змусити короля підкорятися законам держави усіма можливими способами…
Дуже вам дякую за роз’яснення і за увагу до коментарів! Постараюся надавати більш корисні пропозиції! І ще дякую за те, що ви займаєтеся цією справою – це корисно для Українського народу.