Кайтселійт? Який такий Кайтселійт? Внутрішні війська!

З'ясувалося, ось що потрібно Україні, а не Кайтселійт

Війна триває, і навіть її завершення не гарантує нам зникнення воєнних загроз.

Зрозуміло, що Україні і для перемоги над Московією, і для запобігання іншим загрозам потрібно мати чисельний військовонавчений резерв і підготовлені для ведення територіальної оборони і партизанської війни збройні формування. Просто тому, що ми не маємо іншого способу збільшувати обороноздатність, зважаючи на наші економічні можливості.

З боку діячів парламентських політичних сил було багато розмов про територіальну оборону і підготовку населення до оборони країни. Було надано кілька проектів законів України, зокрема:

"Про Збройні Сили територіальної оборони України".

"Про Добровольчий український корпус".

"Про Українську Військову організацію".

Законопроект "Про збройні сили територіальної оборони" просто додавав до Збройних Сил ще один вид, що в межах встановленої граничної чисельності Збройних Сил просто зменшувало чисельність і відповідно бойові можливості інших їх видів.

Решта два з тих законопроектів відповідали інтересам конкретних політичних сил і тому були свідомо непрохідними, бо ніхто не хоче давати такий вагомий важіль впливу іншим. Сенс аналізувати їх публічно буде лише тоді, якщо вони дійдуть до стадії обговорення у Верховній Раді, що зараз виглядає малоймовірним.

Можна згадати і чисельні емоційні дописи про Кайтселійт народного депутата України А.Геращенка після відвідування ним Естонії і знайомства з тим, як вільні громадяни Естонії добровільно готуються захищати свою землю зі зброєю за підтримки Міністерства оборони.

Але захоплення Кайтселійтом у пана А.Геращенка закінчилося одразу як партія, уряд і Верховний Головнокомандувач чітко проголосили, що озброєні громадяни для них не союзники, а вороги гірші за окупанта і діяти проти таких громадян вони будуть більш рішуче, ніж проти гібридного вторгнення Московії.

Наразі в наших парламентських елітах досягли певного компромісу і народили законопроект "Про територіальну оборону України". Він звичайно виявився зовсім не тим, чого чекали патріотично налаштовані громадяни і власники зброї.

Зупинюся на основному, що потрібно знати про нього пересічному громадянину, який не потрапляє до Збройних Сил та інших державних формувань (потрапити до них з суто економічних можливостей держави зможуть небагато громадян), але хоче бути готовим у разі вторгнення ворога захищати рідну землю.

Спочатку хотів дати розгорнутий аналіз, але з'ясувалося, що розгортати нема чого.

В ст.1 законопроекту вперше з'явилося поняття "рух опору", себто можновладці нібито визнають право громадян опиратися ворогу на законних підставах.

В організаційних основах територіальної оборони нема нічого принципово нового, все це було і раніше, лише розпорошеним по різних законах і підзаконних актах. Визначені організатори, керівники і заходи територіальної оборони.

В п.4 ст.6 законодавці хочуть дозволити громадянам добровільно віддати власну копійчину на територіальну оборони понад тих податків, які вони сплачують. Як це можна робити, а як не можна має визначати уряд.

В третьому розділі "Сили резерву територіальної оборони" ми починаємо шукати аналогії з резервістами Естонії, Литви, Швейцарії, Ізраїлю і ... не знаходимо. Просто пропонують збільшити резерв Національної гвардії України і створити в ньому нові частини. Себто резервісти як і раніше будуть готуватися до виконання завдань НГУ, прочитати про них можна тут.

Щоб ви не мали сумнівів, в п.6 ст.11 вам нагадують, що командувач НГУ може вас в будь-який момент замість оборони вашого краю відправити будь-куди для виконання поставлених ним завдань.

Себто у разі непорозумінь з будь-якими місцевими робінгудами проти них можуть кинути не старих вовків колишніх ВВ, яких за звичкою часто не дуже любить населення, а швидко мобілізованих вчорашніх цивільних патріотів з іншої області, які мріяли знищувати війська Московії на рідній землі. З огляду на винахідливість постмайданної еліти, таке виглядає дуже схожим на правду.

Із повноважень органів державного і військового управління цікавими і знаковими для нас є лише одно. Керує територіальною обороною Генеральний штаб, а Сили резерву територіальної оборони чомусь створюються в НГУ. Це про те, що є в проекті закону цікавого для громадян.

Тепер про те, чого в ньому нема.

Головне, чого в ньому нема - нема громадянина, нема захисника країни. Є органи державного і військового управління, а громадянина нема.

Ви хотіли, щоб резервісти отримали як в Ізраїлі, Швейцарії, Естонії зброю і постійно тренувалися? Забудьте.

Райвійськком і командир частини НГУ визначать, кому і як тренуватися. Звичайно, зброя лише під час зборів. Як воно буде? Так само як і зараз - ніяк.

В ньому нема громади. Яка така громада? Ні, не чули.

В ньому нема воєнно-патріотичних об'єднань громадян, які зараз в ініціативному порядку замість всієї держави готують цивільних людей до збройного захисту країни. Не потрібні.

В ньому на відміну від закордонних аналогів нема нічого про резервіста. Просто тому, що будуть такі саме резервісти, як були у нас завжди, себто ніякі.

В ньому нема добровольців. Навіщо добровольці, якщо є райвійськком і двірники з повістками?

А якщо ви не потрапили до того резерву і захочете з власним карабіном з друзями власниками зброї готуватися до захисту країни?

Президент Порошенко вже чітко зазначив ваше місце: порушники державної монополії. 

Ось таке. Якщо хочете, щоб з вами не сталося так, як з мешканцями Луганська, Горлівки, Слов'янська, Краматорська, український Кайтселійт вам доведеться створювати самим, знизу, проти спротиву держави. Як, власне, був створений естонський.