Так ли незаменим 6мм Creedmoor? Альтернативы популярному патрону
Патрон .308 Win (первый слева) породил целый ряд патронов калибром поменьше. Обратите внимание на то, как патрон 6,5мм Creedmoor (третий слева) отличается от .260 Rem и 6мм Creedmoor (четвертый слева).
Новый винтовочный патрон 6мм Creedmoor сейчас буквально разрывает всех на соревнованиях по стрельбе с дальней дистанции. Он также отлично подходит для охоты на антилопу, оленя и даже лося – но с этим всем справляются и его более дешевые, проверенные конкуренты.
Патрон 6мм Creedmoor построен на базе патрона 6,5мм Creedmoor, с более обжатым дульцем гильзы. Он был создан по просьбе колумниста журнала Outdoor Life Джона Сноу, который попросил компанию Hornady адаптировать патрон под калибр 6мм.
В результате получился великолепный патрон для соревнований Precision Rifle Series, где главный приз выдается тому, кто быстрее всех закроет мишени с дистанции 1300 ярдов. Для этой задачи нужен патрон с пологой траекторией полета пули, с хорошим сопротивлением ветру и умеренной силой отдачи. Патрон 6мм Creedmoor с длинной пулей с высоким баллистическим коэффициентом в паре с винтовкой AR-10 отлично подходит для этой задачи.
Слева направо: 240 Wby. Mag., 6mm Rem., 243 Win. и 6мм Creedmoor. Отличные охотничьи патроны, но 6мм Creedmoor лучше подходит для соревнований.
Вернемся к истории создания патрона: 6,5мм Creedmoor – это почти двойник патрона .260 Rem, скат гильзы которого слегка смещен назад, чем увеличивается длина дульца. В итоге внутренний объем гильзы уменьшился на 5%, чем у .260 Rem.
Таким же образом патрон 6мм Creedmoor можно сравнить с .243 Win, который в свою очередь является вариантом .308 Win с более обжатым дульцем гильзы под пулю калибра .24. Все эти факты предполагают, что по характеристикам новый патрон 6мм Creedmoor аналогичен патрону .243 Win. Оба патрона выталкивают пулю весом 100-108 гран на скорости примерно 900 м/с со ствола длиной 24-26 дюймов. Также как и старый патрон 6мм Rem.
Патрон 6мм Creedmoor предназначен для точной стрельбы с дальней дистанции.
«Зачем столько вариантов патрона .243 Rem?» спросите вы. Все дело в точной настройке. Каждый из этих патронов отлично подходит для охоты, но если вы планируете участвовать в соревнованиях – вам нужен 6мм Creedmoor.
Пули Sierra 85-gr. HP, Nosler 80-gr. BT и Scirocco 90-gr. Boat Tail предназначены для стволом с шагом нарезов 1:10. Пулям с высоким баллистическим коэффициентом Hornady 108-gr. ELD Match и Berger’s 115-gr. VLD Target нужен ствол с шагом нарезов 1:8 или 1:7.
При использовании патрона 6мм Creedmoor также важно учитывать шаг нарезов ствола. Пуле с высоким баллистическим коэффициентом нужен более «быстрый» шаг нарезов, чем у традиционных винтовок с шагом 1:10/9.
Длинные пули, на которые должен обратить внимание стрелок из лагеря 6мм Creedmoor:
- Berger 115-gr VLD Hunting (Б.К. .568, шаг 1:7)
- Sierra 107-gr MatchKing (Б.К. .547, шаг 1:8)
- Sierra 110-gr MatchKing (Б.К..617, шаг 1:7)
- Nosler 107-gr Custom Competition (Б.К. .525, шаг 1:8)
- David Tubb DTAC 115-gr Closed Nose (Б.К. .590, .620, шаг 1:7)
Патрон .243 Win был разработан во времена, когда пули еще не были такими длинными. В результате, стволы с шагом нарезов 1:10 не смогут стабилизировать пулю с высоким баллистическим коэффициентом.
Вывод
Если вам нужна охотничья винтовка калибра 6мм – выбирайте традиционные варианты под патроны .243 Win., 6мм Rem. или .240 Wby. Но если вы ищете винтовку, которая сможет справиться с длинными и эффективными пулями с пологой траекторией полета для стрельбы с дальней дистанции – выбирайте 6мм Creedmoor. Он вскоре станет самым популярным патроном калибра 6мм.
Я би виділив наступні явні переваги Крідмора перед іншими із цієї четвірки патронів.
1. Велике відносне видовження кулі (найбільше з усіх у чотирьох представлених набоїв) найкраще зберігає енергію на траєкторії.
2. Відсутність закраїни у гільзи чи пояска (як у 240 Wby. Mag) забезпечить безвідмовність подачі з магазину у самозарядній – основній армійській – стрілецькій зброї.
3. Мала конусність гільзи дозволяє застосовувати його не лише у системах з відводом газів, але і у системах із роликовим чи ексцентриковим заповільненням. Цим досягається найвища серед самозарядних систем зброї кучність, зумовлена відсутністю реакції газового двигуна (мінімум паразитних коливань зброї).
4. Також, малоконусні гільзи дозволяють конструювати магазини з великим радіусом, близькі до прямокутних (як у ФАЛ чи М14), що, знову ж таки, забезпечує безвідмовність таких магазинів.
Готов оспорить утверждения:
1. Это как плюс, так и минус. Удлиненные пули больше подвержены влиянию бокового ветра.
3. Наилучшую кучность показывают полуавтоматические системы без газового поршня вообще. Т.е. AR-10 и подобные.
4. Отказоустойчивость тут не ключевой фактор, т.к. магазины большей кривизны (типа АК) также весьма надежные. Более важный фактор - эргономика. Такие магазины более компактые и их удобнее размещать в подсумках.
О, дискусія по ділу завязується! Що ж, по-порядку.
1. Є така біда, згоден. Проте я писав про збереження енергії, а не про знос вітром. Якому, до речі, піддаються і «короткі» кулі, просто в меншій мірі. От, грубо порахував, при збільшенні довжини кулі до максимально допустимого, без зриву у прецесію (1:5), у порівняні із стандартними (1:3 і 1:3,8), бічна парусність збільшиться всього лише на 13%-21%, тоді як коефіцієнт збереження енергії на дистанції 1000м зросте в 1,35-1,6 разів, тобто на 35%-60%. Перевага в енергії, як на мене, з головою перекриває цей недолік. Прикметно, що так само думають і військові провідних армій світу, оскільки всерйоз ідуть обговорення щодо прийняття боєприпасів з максимально допустимим (1:5) подовженням відносно діаметру.
3. Системи з прямим відводом, а точніше – її модифікація по схемі Стоунера, на даний момент є найбільш надійними із самозарядок, в тому числі і серед снайперських (марксманських). Але вони, у порівнянні з роликовими, все ж таки мають деформацію ствола у вертикальній площині, зумовлену реакцією потоку газів. Хоч і незначну. Цікаво, що в початкових патентах Стоунера (з якими і Ви можете ознайомитись) газовідводів було 2 – симетрично розміщених відносо осі ствола у вертикальній чи горизонтальній площині – якраз для компенсації такого явища. Із усіх армійських само зарядок найточнішою є швейцарська STG-57 і її матчева модифікація AMT – якраз по схемі Форгріммера з роликовим затвором. Що й зрозуміло – імпульс відкату затвору лежить на одній прямій з імпульсом кулі, інших збурюючи імпульсів до вильоту кулі зі ствола немає. Зі свого досвіду скажу, вона не просто точна, а феноменально точна для армійської масової гвинтівки. Вкластися у 1,5-1 МОА навіть сюрпласним патроном абсолютно не є проблемою. І це - незважаючи на тонкий, як у СВД, ствол, до якого ще й кріпляться сошки. Також можу додати сюди PSG – сам не стріляв, але бачив результати на змаганнях, вони вражають. Зворотня сторона – така зброя дуже складна і дорога у виробництві, вся затворна група фрезерована, а цапфа із прискорюючими вкладками для роликів – полірована (як і самі ролики) і не бажана їх взаємозаміна. Плюс обов’язкові канавки Ревеллі у патроннику і неможливість зробити затворну групу легкою, як у АР-10. Проте для масового забезпечення армії, згоден, схема Стоунера є ідеальною і максимально технологічною.
4. А ось тут не згоден. Від магазину залежить 80%-90% надійності самозарядної зброї. Якщо бойова зброя не надійна, інші переваги уже не мають значення. Спортивна і поліцейська – інша справа, але для бойової надійність понад усе. Надійність магазинів АК, чесно кажучи, не фонтан – менше і по ресурсу, і по стійкості до забруднення, ніж окремо сам автомат. Більш-менш прийнятна надійність забезпечена «в лоб» пружиною великої жорсткості. Це і власний досвід, і звіти полігонних випробувань по конкурсах 40-х, 60-х і початку 90-х років. Магазини від, скажімо, FAL і G3 значно надійніші при менш жорсткій пружині і більшій масі патронів, що подаються.
+500! По всем пунктам!
И на сколько конструкции затворов SIG-овких винтовок, отличаются от H&K-их?
У затворах G-3 і STG-57 спільна лише ідея – гальмування роликами з плечем важеля у співвідношеннях приблизно 1:3,8 – 1:4. Реалізація затворів у «металі» зовсім різна – округла у G-3 і прямокутна технологічна у STG. Затвор у ЗІГ значно масивніший, більший, солідніший, очевидно, маса затвору і личинки розраховувалася під мінімальний удар у задньому положенні. В результаті такого підходу ролики при відкаті назад і співударі з торцем прикладу не так сильно розкриваються і не розбивають ствольну коробку, як на G-3. Принаймні, на всіх G-3, які я бачив, у ствольній коробці є вм’ятини від роликів глибиною 1-3 мм. Не допомагає навіть штатний буфер відкату. На STG-57 такого не помічав.
Крім того, у швейцарця зовсім інший принцип екстракції гільзи – здається, такий не використовується на жодній іншій армійській зброї, принаймні, більше ніде не зустрічав. Гільза «виштовхується» з-під зачеплення із зубом екстрактора затвору бічним ударом по денцю підпружиненим екстрактором при відході затвору назад. В результаті цього гільза вилітає не дульцем вперед, а задньою частиною і майже не обертається в польоті. Очевидно, швейцарські конструктори вже знали про проблемне екстрагування гільз у G-3, НК-5 і пов’язану з цим надмірну жорсткість пружини зуба екстрактора для подолання цього явища, тому вирішили повністю переробити цей вузол. Дуже правильно, як на мене. Взагалі, незвична, але напрочуд грамотна схема.
А Вам вкотре спасибі за оцінку :).
Спасибо за ответ(как обычно - грамотный и обстоятельный).
Если с устройством G-3, всё более-менее понятно (в сети - достаточно её чертежей и схем). То, к моему немалому удивлению, с материалами по STG-57 - дела обстоят, достаточно печально...
Что касается самозарядной снайперской (именно!) винтовки, то, мне она представляется не газоотводной, а, инерционной, лафетной конструкции (с коротким ходом блока - ствола с ресивером и прицелом, и затвора), с запиранием ствола не поворотным затвором, а - Блазеровской цангой. (Я, просто в восторге, от этой их конструкции. Как Вы, от Стоунеровской.)
По STG вся детальна інформація, в основному, французькою і італійською мовами (Швейцарія все-таки). Тому значно менше індексується пошуковими сервісами Інтернету.
Хоча дещо є і англійською:
www.tapatalk.com
Ну, лафетна схема взагалі поза конкуренцією – балістичні стволи на тестових станціях для відстрілу патронів на кучність монтуються саме на таких відкатних лафетах. От тільки маса гвинтівки за такою схемою буде малопідйомна для польового використання.
Поворотний затвор, навіть стоунерівський, із 7-ма виступами – далеко не найоптимальніший спосіб, згоден з Вами. Цанга – так, краща, але досить складна у масовому виробництві. Менше тертя забезпечили б ролики, як у G-3 чи STG-57, але з відкриванням від газового рушія.
А ще є ось такий шариковий затвор фірми Heym, мабуть, найменші втрати на тертя, але дуже складний у виробництві (протилежний упор у муфті ствола, сам затвор дуже простий):
huntforever.files.wordpress.com
Насколько я помню, то, Хеймовский затвор, это - ихний "ответ Чемберлену", то бишь - Блазеровскому (не имеющему конкурентов, как по надёжности запирания, так и по прочности). К указанным Вами недостаткам Хеймовского затвора, можно добавить ещё и достаточно высокую вероятность утери шариков при разборке и сборке. Жаль, что Блазер не производит винтовок ни под .375 СТ, ни под .338NM. В принципе, при той скорости перезарядки, которую можно достичь с этим затвором, актуальность самозарядок - снижается, практически до нуля...ИМХО
В блейзерівському затворі мені трохи не подобається те, що пелюстки цанги є одночасно і пружинами. Тобто, працюють і на розтяг, хоч і незначно (при відкриванні), і на згин. Потенційно, це може призвести до такого (хоча там причини досить мутні):
www.africahunting.com
Крім того, довжина цангового затвору жорстко залежить від зусилля на згин пелюстків – якщо затвор зробити коротким, закриватися-відкриватися буде туго або може поламатися цанга. Не знаю, чого вони не зробили замість суцільної цанги незалежні личинки, як на Gewehr-43 – замість двох декілька по колу і проблема була би вирішена.
Щодо актуальності – для снайпера, так, маючи «болтівку» з таким затвором, самозарядка уже неактуальна. Але для піхотинця-марксмена – однозначно, потрібна.
Боже избави! Свят, свят, свят! Я ни коим образом не против "марксманских самозарядок" и "штурмовых" карабинов, с созможностью ведения непрерывного огня и, достаточно прочными для того, чтобы, в случае чего, их можно было использовать и как "оружие ударного действия"(буквально)!
Что до, приведённых Вами, примеров разрушения затвора на R-93. (Я - обычный неуч, а не эксперт!) Как мне кажется, в данном случае, судя по фотографиям (не вышебленного назад, а - разнесённого вклочь ) затвора, всё это - последствия увеличения зеркального зазора(не мне Вам говорить о важности этого, казалось бы "такого незначительного" (в долях миллиметра) параметра!), в следствие которого, произошёл отрыв донца гильзы и разрушение затвора, прорвавшимися вовнутрь, пороховыми газами. (Вероятнее всего, что владелец использовал не штатный, а, подходящий по основным размерам, но, не по толщине донца, или, садящийся глубже патрон.)
Вообще же, на мой взгляд, эта Блейзеровская цанга, по сути своей, не что иное, как - порезанное на сегменты, стопорное кольцо, работающее исключительно "на срез"(сдвиг), и посему - обладающая колоссальным запасом прочности! Лепески же, это, главным образом - тяги, служащие для извлечения сегментов кольца, из паза в ресивере. (Вспомните, как бывает "весело", иной раз, извлекать стопорные кольца).
Ось ще відео, у порівнянні з G-3:
www.youtube.com
Пожалуйста, залогиньтесь что бы иметь возможность комментировать