В статті йдеться про "легку" зброю, тобто про газові та шумові пістолети і револьвери із перегородкою в стволі. Цей "Kleiner Waffenschein" є певним німецьким нововведенням у Закон про зброю від 2002 р. В Австрії, наприклад, такого немає.
Погоджуюся. Вже належу до першої категорії. Стріляю регулярно. Минулого року на стрільбищі, працюючи по 3 патрони на 20 м, після чергової серії намагався роздивитися на відстані результат, сконцентрувавши погляд на мішені. Пістолет тримав при корпусі у напрямку мішені, палець у мене автоматично знімається з гачка спуску. І тут постріл! До тепер не знаю як це сталося і чому палець опинився не там де треба і чому натиснув на гачок. Може надто концентрувався на мішені, прокручуючи в голові постріли і аналізуючи результат, що і привело до такої психо-фізичної реакції чи якась інша причина, але злякало мене тоді це серйозно. З того часу, при завершенні тимчасової стрільби, пістолет відкладаю відразу.
Мер, як голова міста і як людина молодець! Думаю він також цією заявою про фін. підтримку, яка може і не релізується, бо всяке буває, вже на довго відлякав гастролюючих бандюків - між ним інфа шириться швидко і вмирати через сумнівну і непевну здобич ніхто з них точно не спішить. Підсумок: 1) виграв і закріпив голоси виборців; 2) повівся, як справжня людина, підримавшя старого; 3) зашугав бандоту і приніс спокій у місто. Як наслідок - інвестиції в спокійне місто зростуть, що позитивно відіб'ється на розвитку інфраструктури; 4) завжди матиме підтримку у зброярських колах і поліцаїв, які теж хочуть вечором спокійно вернутися додому, а не ганяти за якимись румунами; 5) став добрим і спокусливим прикладом для інших мерів. Супер! Просто і геніально.
Цілком погоджуюся з автором. Особливо коли він наводить приклад відмови 40% потенційних злочинців від злочину зі страху, що жертва може бути озброєна. Ми зараз досить часто чуємо про вогнепальні жахи Америки, але по-перше: люди звідти чомусь не втікають, а навпаки; по-друге: чомусь замовчуються, наприклад, такі факти як те, що той придуркувати Джокер, що розстріляв людей рік тому, чи скільки, в кінотеатрі на прем'єрі фільму Бетмена дорогою до місця злочину минув 2 кінотеатри з тією ж прем'єрою (!), зайшовши в третій - в той, в який було заборонено проносити зброю, а вдох попередніх такої заборони не було!!! Ми чуємо про стрільбу недооцінених "геніїв" і інших лузерів у Вищих школах і Університетах Америки де категорично заборонено мати зброю. А знаєте скільки таких випадків було у приватних Вищих школах і Університетах, де цієї забороне не існує? НІ ОДНОГО!!! НУЛЬ!!! Коли востаннє якийсь звихнутий стріляв у школі по безбройних дітях він в один момент чомусь зупинився, вийшов на сходову клітку і пустив собі кулю в голову. Чому він це зробив? Бо він побачив людину, що цілилася в нього! Військовий, що розстріляв товаришів на базі, стріляв у їдальні!!! Там, де гарантовано ніхто не озброєний! Якщо ми і наші зрілі діти залишимося беззбройні і невиховані в культурі самооборони - вони і ми перетворимося на стадом баранів, на яких завжди може напасти самий паршивий і кульгавий шакал.
Бажають приємного дня і йдуть геть. Якщо немає дома господаря зброї, то запитати де він і коли буває, можуть із ввічливості, щоб не напрягати інших членів сім'ї завими приходами. Рватися в житло вони точно не будуть. Чув у нашому клубі, що декі з них можуть провокувати інших жильців помешкання показати їм де сейф і також відкрити його, перевіряючи надійність зберігання, але ніхто такого не міг згадати і в це не повірив, бо тоді б це було підмовлянням до порушення закону, що також кримінал. Тож мабуть це просто така страшилка, щоб ми не розслаблялися. Звичайно це досить цікаві хлопці, які або спішать і скоренько роблять те, що від них вимагається законом, або, якщо вільніші і ви маєте час, то можна цікаво з ними поспілкуватися. Як і всі мужики, побачивши унікальну зброю чи колекційні екземпляри, можуть самі ввічливо затягати свій візит, щоб трошки покрутити в руках цікаву "іграшку" - так було з моїм знайомим :-) Ті, що контролюють зброю - самі її люблять.
Тут розрізняють поняття "носити" (fueren) і "володіти" (besitzen). Носити може: 1) поліція на службі, 2) державно акредитовані детективи, 3) представники охоронних служб, 4) військові при виконанні військових завдань. Решту власників мають право володіти зброєю, що включає в себе право носіння її в межах соєї власності чи території (квартира, будинок, приватний двір...), а також перевозити-транспортувати її в закритому і незарядженому стані до місця тренування, проведення турніру чи до майстра для сервісу. Зброя завжди закріплюється за одним власником і інші люди, навіть члени сім'ї, не мають мати до неї доступу. На відміну від Німечини, тут можна зберігати зброю в сейфі цілком зарядженою. В теорії кожні 5-7 років поліція без попередження відвідує власника, контролюючи спосіб зберігання і стан зброї, а на практиці значно рідше. Контроль, має право відбутися від 7:00 до 20:00 год.
В Австрії зброя не подорожчала. Ціни в рамках останніх 3-5 років. Дозволю собі дещо уточнити статтю для кращого ознайомлення прихильників цієї теми - може якраз хтось з вас також проживає у Австрії і має інтерес придбати собі щось відповідне. В Австрії зброя ділиться на три категорії А,В і С. А - воєнні релікти (вибухівка, автоматична зброя, кастети, і т.д.). Для придбання необхідний особливий дозвіл, який зараз пересічна людина отримати не може. В - кроткоствол і напівавтоматична зброя. Тут звична для нас автоматична зброя, або переробляється для стрільби в напівавтоматичному режимі, або вже такою і продукується. С - мисливські і однозарядні також магазинні рушниці. До цієї категорії належать і снайперські рушниці. Для категорії С достатньо бути повнолітнім (18 р.) і мати постійну прописку в країні і все! Ніяких особливих екзаменів здавати не потрібно. Зброя реєструється чи переєрестровується в поліції через кожен збройний магазин, навіть, якщо придбана приватно "на руках". Для категорії В (короткостволи і напівавтоматика) необхідний: 1) 2-3-ох год.курс по теорії володіння і практиці (по 5 вистрелів з пістолета і револьвера), а також з ознайомленням правових основ зберігання і використання. Ніяких екзаменів! В кінці отрумуємо "Waffenfuererschin". 2) Також необхідна довідка від уповноваженого для цієї справи психолога, і що видається на основі усного і письмового тесту. Це ще 2-3 год. З цими 2-ма документами, а також документом, що завідчує особу і однією фотографією йдете в поліцію і через певний час (в різних федеративних землях по-різному від 4-ох днів до 3 місяців) отримуєте телефонний дзвінок з проханням оплатити збройну картку і забрати її. По всій Австрії виставлення цієї "картки власника зброї" (Waffenbesitzkarte) передбачене лише для громадян країн Європейського економічного простору. А у Відні кожна офіційно і постійно проживаюча особа, яка досягнула 21р. життя має право просити і отримати її, якщо не було якихось проблем із законом. Є деякі нюанси із тими австрійцями, які відмовилися служити в армії, але це вже інша тема.
За останній рік у Німеччині оформили в два рази більше ліцензій на вогнепальну зброю
В статті йдеться про "легку" зброю, тобто про газові та шумові пістолети і револьвери із перегородкою в стволі. Цей "Kleiner Waffenschein" є певним німецьким нововведенням у Закон про зброю від 2002 р. В Австрії, наприклад, такого немає.
На Євросоюз чекає заборона майже на всі види вогнепальної зброї
Австрійці скоріше з ЄС вийдуть, ніж роззброяться.
Мимовільний постріл може трапитися з кожним
Погоджуюся. Вже належу до першої категорії. Стріляю регулярно. Минулого року на стрільбищі, працюючи по 3 патрони на 20 м, після чергової серії намагався роздивитися на відстані результат, сконцентрувавши погляд на мішені. Пістолет тримав при корпусі у напрямку мішені, палець у мене автоматично знімається з гачка спуску. І тут постріл! До тепер не знаю як це сталося і чому палець опинився не там де треба і чому натиснув на гачок. Може надто концентрувався на мішені, прокручуючи в голові постріли і аналізуючи результат, що і привело до такої психо-фізичної реакції чи якась інша причина, але злякало мене тоді це серйозно. З того часу, при завершенні тимчасової стрільби, пістолет відкладаю відразу.
Мер італійського містечка запропонував своїм городянам фінансову допомогу для придбання зброї
Мер, як голова міста і як людина молодець! Думаю він також цією заявою про фін. підтримку, яка може і не релізується, бо всяке буває, вже на довго відлякав гастролюючих бандюків - між ним інфа шириться швидко і вмирати через сумнівну і непевну здобич ніхто з них точно не спішить. Підсумок: 1) виграв і закріпив голоси виборців; 2) повівся, як справжня людина, підримавшя старого; 3) зашугав бандоту і приніс спокій у місто. Як наслідок - інвестиції в спокійне місто зростуть, що позитивно відіб'ється на розвитку інфраструктури; 4) завжди матиме підтримку у зброярських колах і поліцаїв, які теж хочуть вечором спокійно вернутися додому, а не ганяти за якимись румунами; 5) став добрим і спокусливим прикладом для інших мерів. Супер! Просто і геніально.
Всеволод Речицький: Аргументи на користь конституційного закріплення права на зброю
Цілком погоджуюся з автором. Особливо коли він наводить приклад відмови 40% потенційних злочинців від злочину зі страху, що жертва може бути озброєна. Ми зараз досить часто чуємо про вогнепальні жахи Америки, але по-перше: люди звідти чомусь не втікають, а навпаки; по-друге: чомусь замовчуються, наприклад, такі факти як те, що той придуркувати Джокер, що розстріляв людей рік тому, чи скільки, в кінотеатрі на прем'єрі фільму Бетмена дорогою до місця злочину минув 2 кінотеатри з тією ж прем'єрою (!), зайшовши в третій - в той, в який було заборонено проносити зброю, а вдох попередніх такої заборони не було!!! Ми чуємо про стрільбу недооцінених "геніїв" і інших лузерів у Вищих школах і Університетах Америки де категорично заборонено мати зброю. А знаєте скільки таких випадків було у приватних Вищих школах і Університетах, де цієї забороне не існує? НІ ОДНОГО!!! НУЛЬ!!! Коли востаннє якийсь звихнутий стріляв у школі по безбройних дітях він в один момент чомусь зупинився, вийшов на сходову клітку і пустив собі кулю в голову. Чому він це зробив? Бо він побачив людину, що цілилася в нього! Військовий, що розстріляв товаришів на базі, стріляв у їдальні!!! Там, де гарантовано ніхто не озброєний! Якщо ми і наші зрілі діти залишимося беззбройні і невиховані в культурі самооборони - вони і ми перетворимося на стадом баранів, на яких завжди може напасти самий паршивий і кульгавий шакал.
Через наплив біженців, в Австрії зросли продажі зброї
Бажають приємного дня і йдуть геть. Якщо немає дома господаря зброї, то запитати де він і коли буває, можуть із ввічливості, щоб не напрягати інших членів сім'ї завими приходами. Рватися в житло вони точно не будуть. Чув у нашому клубі, що декі з них можуть провокувати інших жильців помешкання показати їм де сейф і також відкрити його, перевіряючи надійність зберігання, але ніхто такого не міг згадати і в це не повірив, бо тоді б це було підмовлянням до порушення закону, що також кримінал. Тож мабуть це просто така страшилка, щоб ми не розслаблялися. Звичайно це досить цікаві хлопці, які або спішать і скоренько роблять те, що від них вимагається законом, або, якщо вільніші і ви маєте час, то можна цікаво з ними поспілкуватися. Як і всі мужики, побачивши унікальну зброю чи колекційні екземпляри, можуть самі ввічливо затягати свій візит, щоб трошки покрутити в руках цікаву "іграшку" - так було з моїм знайомим :-) Ті, що контролюють зброю - самі її люблять.
Через наплив біженців, в Австрії зросли продажі зброї
Тут розрізняють поняття "носити" (fueren) і "володіти" (besitzen). Носити може: 1) поліція на службі, 2) державно акредитовані детективи, 3) представники охоронних служб, 4) військові при виконанні військових завдань. Решту власників мають право володіти зброєю, що включає в себе право носіння її в межах соєї власності чи території (квартира, будинок, приватний двір...), а також перевозити-транспортувати її в закритому і незарядженому стані до місця тренування, проведення турніру чи до майстра для сервісу. Зброя завжди закріплюється за одним власником і інші люди, навіть члени сім'ї, не мають мати до неї доступу. На відміну від Німечини, тут можна зберігати зброю в сейфі цілком зарядженою. В теорії кожні 5-7 років поліція без попередження відвідує власника, контролюючи спосіб зберігання і стан зброї, а на практиці значно рідше. Контроль, має право відбутися від 7:00 до 20:00 год.
Через наплив біженців, в Австрії зросли продажі зброї
В Австрії зброя не подорожчала. Ціни в рамках останніх 3-5 років. Дозволю собі дещо уточнити статтю для кращого ознайомлення прихильників цієї теми - може якраз хтось з вас також проживає у Австрії і має інтерес придбати собі щось відповідне. В Австрії зброя ділиться на три категорії А,В і С. А - воєнні релікти (вибухівка, автоматична зброя, кастети, і т.д.). Для придбання необхідний особливий дозвіл, який зараз пересічна людина отримати не може. В - кроткоствол і напівавтоматична зброя. Тут звична для нас автоматична зброя, або переробляється для стрільби в напівавтоматичному режимі, або вже такою і продукується. С - мисливські і однозарядні також магазинні рушниці. До цієї категорії належать і снайперські рушниці. Для категорії С достатньо бути повнолітнім (18 р.) і мати постійну прописку в країні і все! Ніяких особливих екзаменів здавати не потрібно. Зброя реєструється чи переєрестровується в поліції через кожен збройний магазин, навіть, якщо придбана приватно "на руках". Для категорії В (короткостволи і напівавтоматика) необхідний: 1) 2-3-ох год.курс по теорії володіння і практиці (по 5 вистрелів з пістолета і револьвера), а також з ознайомленням правових основ зберігання і використання. Ніяких екзаменів! В кінці отрумуємо "Waffenfuererschin". 2) Також необхідна довідка від уповноваженого для цієї справи психолога, і що видається на основі усного і письмового тесту. Це ще 2-3 год. З цими 2-ма документами, а також документом, що завідчує особу і однією фотографією йдете в поліцію і через певний час (в різних федеративних землях по-різному від 4-ох днів до 3 місяців) отримуєте телефонний дзвінок з проханням оплатити збройну картку і забрати її. По всій Австрії виставлення цієї "картки власника зброї" (Waffenbesitzkarte) передбачене лише для громадян країн Європейського економічного простору. А у Відні кожна офіційно і постійно проживаюча особа, яка досягнула 21р. життя має право просити і отримати її, якщо не було якихось проблем із законом. Є деякі нюанси із тими австрійцями, які відмовилися служити в армії, але це вже інша тема.