Бойовий ціп

Бойові ціпи

Одним з найбільш ефективних знарядь вбивства у середньовічній Європі є, фактично, адаптоване для війни сільськогосподарський інвентар. Ця зброя називається бойовий ціп, або ж молотило. 

Під час гуситського повстання в Чехії піхота продемонструвала лицарям, що проти їх обладунків існує практично досконала зброя. Простий селянський ціп, окований залізом, а іноді і підсилений шипами, зминав обладунки, ламав суглоби та плющив шоломи так ефективно, що меч став виглядати досить блідо у порівнянні з цією простою, на перший погляд, зброєю.

гумористичне зображення ефективності бойового ціпа

Від досить звичного кістеня бойовий ціп відрізняється розміром та формою. Вражаюча частина – біло – зазвичай довга, а не у формі кулі, як у кістеня. Та й розмір інший – бойовий ціп має руків»я довжиною іноді майже у людський зріст, а біло може досягати й півметра.

Крім того, є ще одна конструктивна різниця – гнучка частина бойового ціпа дуже коротка, незалежно від того, виготовлена вона з кількох ланок ланцюга чи з мотузки. Завдяки цьому ризик зачепитись білом за щит чи іншу перешкоду, в результаті залишившись беззбройним, дуже невисокий.

Завдяки вазі вражаючої частини, помноженої на плече руків»я, удар виходив неймовірної сили. Кінного лицаря часто зносило з коня, не дивлячись на високі луки сідла. Пішому воїну було ще гірше – зламаний хребет чи шия, переламані кінцівки – все це було стандартним результатом зустрічі з ополченцем, озброєним бойовим ціпом.

Бойовий ціп у Львівському Арсеналі

Як бачимо, в руках населення, котрому нема чого втрачати, сільськогосподарський інструмент стає грізною зброєю.

Доречі, схожа ситуація була й у випадку з тонфою. Ніякі заборони мати зброю в такому випадку не діють. Поки що ця проста істина зрозуміла не всім політикам.