Кинджал Ферберна-Сайкса

Кинджал Ферберна-Сайкса

Агенти спецслужб користуються не тільки пістолетами з глушником. Нерідко , особливо в часи Другої Світової війни, застосовувалась холодна зброя. Найбільш, мабуть, відомий кинджал спецназу Другої Світової війни - бойовий кинджал Ферберн - Сайкса. 

Вільям Ферберн і Ерік Сайкс розробили цей кинджал для потреб диверсійно -десантних підрозділів на основі так званих «шанхайських бойових ножів» в 1940 році. Пізніше з'явилися ще дві модифікації, остання в 1942 році.

Кинджал Ферберна-Сайкса першої модифікації

Перша модифікація кинджала мала латунне руків’я з насічками у вигляді ромба. Гарда мала S -подібну форму. Клинок, що має рікассо, кувався вручну, через що знайти два ножі з однаковими клинками практично неможливо. Таких ножів було виготовлено небагато,трохи менше 7 тисяч.

Довжина кинджала першого зразка була близько 29-31 сантиметрів, при довжині леза 16-17.5 сантиметрів. Вага зброї коливався від 230 до 270 грамів.

Кинджал Ферберна-Сайкса другої модифікації

Друга модифікація також мала кований клинок, але вже без рікассо. Крім того, гарда стала прямою, а не S -подібної. Зустрічалися нікельовані моделі цього ножа, але були і чорні, з воронінням частково або повністю. До кінця Другої Світової ножі, випущені спочатку нікельованими, стали також вороненими.

Довжина кинджала другого зразка була близько 28.5-30.6 сантиметрів , при довжині леза 16-17.7 сантиметрів. Вага зброї став легше і коливався від 220 до 240 грамів.

Кинджал Ферберна-Сайкса третьої модифікації

Кинджал Ферберн - Сайкса третьої модифікації почали виробляти в кінці 1942 року. Кинджал кувався вже не вручну, він став більш стандартизованим. До кінця Другої Світової війни було виготовлено близько 200 000 таких ножів. Руків’я вже не має ромбоподібних насічок, зате з'явилися 27 кілець, які мали б покращити ергономіку кинджала. Правда, фахівці відзначають погіршення ергономіки кинджалів третьої модифікації в порівнянні з першими двома.

Кинджали Ферберна-Сайкса третьої модифікації

Гарда у кинджала третьої модифікації пряма, часто на ній є клеймо, як і на самому клинку. Незважаючи на те, що кинджал вже не кували вручну, різниця в розмірах різних примірників зберігалася. Ймовірно, причина цього в тому, що кинджали виготовляли на різних фабриках.

Довжина кинджала третьої модифікації 29.1-30.1 сантиметра, довжина леза 17.1-17.8 сантиметри. Вага кинджала становить від 250 до 260 грамів.

Зліва направо: перша модифікація, друга, друга, третя

Існують і інші варіації ножа Ферберн - Сайкса. Одна з кращих була виготовлена в кінці 1942 року фірмою Роджерс, і називалася «Beaded & Ringed». Цією назвою модель зобов'язана своєму руків’ю, виготовленому з латуні, з характерним візерунком, полегшуючим утримання ножа.

Кинджал Ферберна-Сайкса модифікації «Beaded & Ringed»

Ще рідше зустрічаються ножі з дерев'яними руків’ями. Є припущення, що така зброя вироблялась для потреб підрозділів, які воювали в спекотному кліматі, де рука швидко потіла. По суті, ці ножі мають мало спільного з класичними моделями Ферберн-Сайкса, хіба що форму клинка.

Кинджал Ферберна-Сайкса з дерев"яним руків"ям

Для переважної кількості моделей цієї зброї піхви робилися гранично прості, шкіряні. У першій модифікації для фіксації зброї використовувалася петля з кнопкою, пізніше їй на заміну прийшла гумова петля. Іноді зустрічаються піхви для парашутистів, які кріпилися на стегні або плечі.

Піхви до кинджала Ферберна-Сайкса, призначені для парашутистів

Також, дуже рідко зустрічалися металеві з шкірою піхви досить дивної форми, які, швидше за все, використовувалися ЦРУ та іншими подібними структурами.

Кинджал Ферберна-Сайкса