"Я з ним домовлюсь"
Ілюстраційне зображення
"Я з ним домовлюсь". На кожному семінарі з жіночої самооборони це чую.
Якщо хтось нападе на мене; або загрожуватиме ножем; або спробує зґвалтувати; або схопить і кудись потягне – я йому скажу…
Ну і далі стандартний набір варіантів.
У мене сифіліс. У мене є брат-прокурор. У мене батько лише з в'язниці вийшов, за вбивство сидів. У мене чоловік за дві хвилини тут буде. У мене…
І так далі.
Зрештою ми ж з вами – розумні люди. Ми завжди зможемо тупих злочинців перехитрити, обдурити, залякати, здивувати та приголомшити своїм красномовством. Так?
Не так.
Звідки це прагнення «щось таке розумне сказати, щоб лиходій розгубився» – зрозуміло.
По-перше, виховання. Завжди треба домовлятись. Насильство не вирішує проблеми. Розбиратися треба словами, а не кулаками.
По-друге, сам факт наявності інтелекту нас до цього підштовхує.
Як сказав відомий психолог Абрахам Маслоу (так, той самий, з «пірамідою потреб») – «коли у вас в руках молоток, все довкола стає схожим на цвях».
Адже якщо я маю інтелект, всі проблеми хочеться вирішувати за його допомогою!
Тільки для вирішення проблем, створених іншою людиною, наявність інтелекту необхідна обом учасникам процесу. А це далеко не завжди так.
Як навчав великий Дарвін, будь-якій живій істоті, щоб не випасти з еволюційних перегонів, треба вміти робити лише три речі:
- добувати їжу;
- не стати чиєюсь їжею;
- знайти партнера та розмножитися.
І ні, Дарвін не казав, що «виживає найсильніший». Дарвін вчив, що виживають ті, хто найшвидше пристосовується до змін навколишнього середовища.
І ось тут інтелект – а точніше орган під назвою мозок (не завжди носій інтелекту) – реально допомагає.
У мозку є дві функції.
Перша: не дати організму померти: дихання, серцебиття, підтримка температури тіла та інші життєво важливі процеси регулюються мозком.
І друга: передбачати майбутнє.
Тобто передбачати можливі зміни в навколишній обстановці і готуватися до них заздалегідь.
Передбачати майбутнє можна спираючись на свій досвід - минулого разу я поїв цих синіх ягід, мало не здох, більше до них не доторкнусь; або на чужий досвід - а ось Вася поїв червоних грибочків, дав дуба, і тепер все плем'я запам'ятало, що червоні грибочки їсти не треба.
На такому рівні здатність передбачати майбутнє та коригувати поведінку є у високорозвинених тварин – мавп, котів, собак.
Бачили, як собаку відучують гризти капці за допомогою рукавички у вигляді голови собаки? Господар одягає рукавичку на руку, «гризе» нею капці, потім «карає» власну руку в рукавичці. Собака це бачить, приміряє чужий досвід, капці більше не чіпає.
Унікальність людського інтелекту полягає в нашій здатності накопичувати чужий досвід і досягати кумулятивного ефекту. Тому сьогоднішній школяр знає про влаштування світу більше за Аристотеля – не тому, що він розумніший, а тому що його знання – це сума знань багатьох поколінь розумних людей.
Так, горилу можна навчити мові жестів, чи грати на барабані, чи водити гольф-кар – але ці знання вона потомству передати не здатна.
Тому ми, люди, й збудували цивілізацію. А горили – ні.
А ще ми вміємо намагатися вгадати не тільки як вплинуть на наш організм ягоди чи гриби, а й перебіг думки інших людей.
Цим, до речі, користуються маркетологи.
Ось стоять два чайники. На вигляд начебто однакові. Один коштує 100 гривень, а інший – 500. Отже, другий краще.
Чому? Тому що не будуть продавати однакові чайники за такими різними цінами! У цьому має бути якийсь сенс! Чи не дурні ж у цьому магазині працюють!
Ні, не дурні. Вони цей прикол давно використовують, але зараз не про це.
Повернемося до самооборони.
Адже на що розраховує людина, коли намагається домовитись із нападником?
На адекватну, очікувану, прогнозовану реакцію свої слова.
Якщо скажу фразу «А» - буде реакція «Б». Або відповідь "В".
Як ми передбачимо реакції та відповіді співрозмовника?
Та як завжди – на основі власного досвіду чи досвіду інших людей.
(Тому, до речі, дітей дуже просто обдурити – у них досвіду ще дуже мало, і вступаючи в комунікацію зі зловмисним дорослим, дитина завжди програє).
А якщо людина не має досвіду таких ситуацій (наприклад, її ніколи не грабували – або вона нікого не грабувала), вона спробує уявити собі такий досвід.
Ось, припустимо, я ґвалтівник. Хочу зґвалтувати жінку. А вона мені така каже – у мене є брат-прокурор. Я, мабуть, злякаюся. Адже мене посадять. Ну її! Пошукаю іншу жертву.
І ось тут наша жертва робить першу велику помилку.
Судить про інших людей по собі.
Це зрозуміло: у «бульбашці» нормальної людини, як правило, немає запеклих злочинців, наркоманів, алкашів і дегенератів.
Ми всі намагаємося спілкуватися з людьми, схожими на нас самих – за рівнем інтелекту, освіти, доходів, сімейного стану тощо.
Важко прогнозувати поведінку тварини, з якою ти ніколи не стикався. Ще важче керувати поведінкою такої тварини.
На тих же семінарах запитую дівчину: ви йдете додому, за спиною кроки. Обертаєтеся - якийсь неприємний тип. Ваші дії?
Дістану телефон і вдаю, що комусь дзвоню! - Відповідає кожна третя дівчина.
Щоб що?
Я ще розумію, якщо вам реально є комусь подзвонити, і цей хтось здатний матеріалізуватися поблизу протягом хвилини. Ну, тобто ви вже біля свого під'їзду, і по дзвінку на вулиці вибіжить чоловік у трусах, з дробовиком і доберманом.
Але вдавати? Навіщо?
Щоб лиходій злякався? Зніяковів? Чемно почекав закінчення розмови?
Як він має відреагувати на цю виставу?
(Тим часом, поки ви будете «говорити» телефоном, швидкість вашої реакції впаде втричі, перевірено експериментально на водіях, які розмовляли телефоном за кермом).
Повернемося на секунду до горил та цивілізації.
Цивілізовані люди не поводяться як горили саме тому, що накопичений досвід попередніх поколінь вчить дотримуватися законів і норм моралі. Хапатимеш, битимеш, погрожуватимеш, ґвалтуватимеш – потрапиш до в'язниці або будеш убитий.
Злочинець же через ті чи інші причини цей досвід і прогноз ігнорує.
Тому домовлятися зі злочинцем – все одно, що домовлятися з горилою.
Як блискуче сформулював полковник Джеф Купер:
Злочинець – це людина, яка не боїться поліції, ні судді, ні в'язниці; якби він їх боявся, він би не став злочинцем. Єдиний, кого може злякатися злочинець – це озброєна жертва, яка чинить опір.
То що ж, розмовляти з ним безглуздо?
І так, і ні. Світ не чорно-білий, злочинці бувають усіх відтінків сірого. Комусь цілком реально донести вербально ймовірні наслідки його вчинків («тебе посодють , а ти не кради»). Когось можна обдурити, перехитрити, заговорити.
А когось – ні.
Тому що він може бути бухим, глухим, тупим або хворим на голову.
І слів не розуміє.
Тому домовлятися треба лише тоді, коли у вас є план Б: що робити, якщо домовитися не вдасться.
І чим кращим є ваш план Б, тим ефективнішими будуть переговори.
Ваша здатність до деескалації конфлікту прямо пропорційна до вашої здатності до ескалації.
Якщо ви можете вирішити проблему насильством, ми можемо запропонувати опонентові мирне рішення.
А якщо ні, ви проситимете про мирне рішення.
Різницю між «пропонувати» та «просити» відчуваєте?
Тому інтелект – це, звичайно, добре, але якщо співрозмовник їм обділений, доведеться вдаватися до насильства.
А це треба вміти.
Тренуйтеся. Життя бентежне!
* * *