Ухвалити закон і викупити вибухівку. Що ще потрібно робити з нелегальною зброєю в Україні?
Бійці територіальної оборони стоять біля блокпосту в Києві, Україна, 24 березня 2022 року © Vadim Ghirda / AP
Ринок зброї в Україні ще з 90-х років минулого століття залишався неврегульованим. Війна тільки загострила цю проблему. Водночас післявоєнна поміркована мілітаризація українського суспільства, ймовірно, відбудеться. Вимагатиме вона профільного збройного закону, який за майже 35 років незалежності так і не з'явився.
Обговорюватимуть і питання лібералізації цього ринку. Журналіст RFI Українською запитав в експерта, як це краще зробити, і вивчав, чи зростає кількість пов'язаних зі зброєю злочинів.
Зростання злочинності після війни
У масовій свідомості українців є занепокоєння, що після завершення війни і демобілізації з фронту повернуться військовослужбовці зі зброєю на руках і це буцімто призведе до зростання злочинності.
Ми вирішили дослідити, чи обґрунтований цей страх. Для цього вивчили дані Офісу генерального прокурора про зареєстровані кримінальні правопорушення в Україні за 2013–2025 роки, скоєні з використанням зброї та боєприпасів.
Кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень за незаконне використання зброї та боєприпасів у 2013-2025 роках © Станіслав Корольков / RFI Українською
Аналіз показує зростання вчинених злочинів у 2013–2015 роках, коли на Донбасі точилися активні бойові дії. Пікові показники фіксуємо 2014 року: тоді на підконтрольній Україні території вчинили понад 3600 злочинів, використовуючи зброю та боєприпаси. А втім, після 2015 року цей показник падає, досягши історичного мінімуму 2021 року — 720 правопорушень.
Із початком повномасштабного вторгнення кількість таких злочинів стрімко зростає і досягає піку в понад 30 тисяч злочинів 2023 року, що перевищує показник 2021-го майже в 43 рази. Однак у 2024 і 2025 році кількість таких правопорушень падає. При цьому більшість з них вчинена саме з використанням боєприпасів. Зокрема, 2022 року таких було 68%, а з 2023-го — не нижче за 88%.
Загальна кількість вчинених злочинів із використанням вогнепальної зброї та боєприпасів у 2022-2025 роках © Станіслав Корольков / RFI Українською
RFI Українською також проаналізувала статистику вчинених у 2013–2025 роках правопорушень за статтями Кримінального кодексу, які регулюють поводження зі зброєю:
- Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
- Стаття 263-1. Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв.
- Стаття 264. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів.
Кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень за незаконне виготовлення, поводження і зберігання зброї та боєприпасів, 2013-2025 © Станіслав Корольков / RFI Українською
Результати аналізу показують зростання злочинів за цими статтями під час бойових дій на сході України в 2014–2015 роках. Пізніше цей показник падає і згодом досягає історичного піку 2017 року — понад 8 000 відповідних правопорушень. У 2021 році цифри зменшуються та сягають мінімуму в 4208 злочинів. Із початком повномасштабного вторгнення показники зростають, однак у 2024 році стабілізуються на позначці понад 6 000 злочинів, що відповідає рівню 2016 року.
RFI Українською також проаналізувала судову статистику України з 2008 до 2025 рік за тими самими статтями Кримінального кодексу, які регулюють поводження зі зброєю. Зокрема, журналісти дослідили дані Форми 6, яка дає інформацію про загальну кількість осіб, вироки щодо яких набрали законної сили певного року. Йдеться як про засуджених, так і виправданих й неосудних осіб.
Кількість зареєстрованих у 2013–2025 роках кримінальних правопорушень за незаконне виготовлення, зберігання зброї та боєприпасів, а також поводження з ними © Станіслав Корольков / RFI Українською
Загалом кількість осіб, притягнених до відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, зменшується. А надто, вона спадала, навіть коли Росія анексувала Крим та вторглася на Донбас 2014 року. Проте в 2016–2018 роках цей показник зростав. Але згодом знову досяг свого мінімуму 2022 року. Із початком повномасштабного вторгнення кількість осіб, зафіксованих у судових справах, підвищилася, однак цей показник залишається на рівні 2021 року.
З огляду та ці дані Офісу генпрокурора та судової статистики можна виснувати, що після завершення війни та мобілізації в Україні може зрости кількість злочинів, пов'язаних із використанням зброї та боєприпасів. Як це було після 2014 року. Правоохоронній системі може знадобитися час, щоб упоратися з цим. А допомогти їй може спеціальний закон «Про зброю», якого в Україні ще немає.
Чинне законодавство
Цю галузь регулюють розрізнені закони та накази, не об'єднані в єдиний документ. Одним із основних регулювальних нормативно-правових актів є наказ № 622 Міністерства внутрішніх справ України. Його ухвалили в серпні 1998 року, ще за каденції міністра Юрія Кравченка. Станом на 2026 рік норми цього наказу морально застарілі та не відповідають викликам часу й потребам галузі.
Україна є єдиною країною в Європі, яка не має свого збройового законодавства. Тобто закон про зброю в Україні фізично відсутній, його немає. Відсутність такого закону у воюючій країні інакше, ніж ганьбою, назвати не можна,
— наголошує Георгій Учайкін, голова наглядової ради Української асоціації власників зброї.
За його словами, за часи незалежності понад 25 разів намагалися ухвалити спеціальний закон «Про зброю», зокрема вже після початку повномасштабного вторгнення. Однак жоден із законопроєктів не пройшов парламент.
За словами Учайкіна, чиновники силових відомств прагнуть монопольно контролювати збройну галузь. Однак в умовах тривалого збройного конфлікту Міністерство внутрішніх справ та інші органи не можуть повністю відстежувати збройові потоки в Україні.
Українські тероборонівці-добровольці позують із Термінатором, зробленим із деталей авто трансмісії, поблизу контрольно-пропускного пункту в Києві, Україна, 25 березня 2022 © Vadim Ghirda / AP
Майбутній спеціалізований закон «Про зброю» може порушити питання індивідуального збройного самозахисту людини, а саме через легалізацію права на володіння і використання короткоствольної нарізної вогнепальної зброї. Іншими словами, володіти звичайним пістолетом дозволять громадянам без обмежень за віком чи медичними показниками, якщо вони не мають судимостей за певними статтями Кримінального Кодексу.
Скільки нелегальної зброї мають українці
У 2017 році Женевський інститут міжнародних відносин та розвитку опублікував чергове дослідження Small Arms Survey. За його приблизними оцінками, тоді в Україні в обігу перебувало від 3 до 5 мільйонів одиниць незареєстрованої зброї. Експерти говорили про арсенали у спадок після Холодної війни та розпаду Радянського Союзу і про російсько-українську війну з 2014 року.
В Україні досі немає основного закону, що регулює виробництво вогнепальної зброї, її придбання та володіння нею, а також немає центрального державного реєстру вогнепальної зброї, якою володіють цивільні. Це ускладнює навіть розрізнення між легальною та незаконною вогнепальною зброєю в країні — і, як наслідок, ускладнює моніторинг незаконних потоків зброї та боротьбу з ним,
— зазначено в звіті.
Не варто унеможливлювати й те, що ринок нелегальної зброї в Україні суттєво зріс після початку повномасштабного вторгнення. Варто лише згадати, як у лютому 2022 року в Києві, Запоріжжі, Дніпрі, Сумах, Чернігові та інших містах місцевим жителям просто роздавали зброю зі складів Міністерства оборони. За словами Георгія Учайкіна, тоді тільки в Києві з вантажівок роздали 45-60 тисяч автоматів та велику кількість набоїв до них. Наразі влада приблизно знає, де перебуває половина цієї зброї. Де решта — невідомо.
Крім цього, за даними Опендатабот, за час повномасштабної війни в Україні втрачено та викрадено майже пів мільйона одиниць озброєння. Зокрема, 149 тисяч автоматів, 135 тисяч мисливських рушниць, 21 тисяча пістолетів Макарова, а також карабіни, гранатомети, кулемети, гвинтівки, травматична зброя тощо. При цьому найбільше зброї крадуть і втрачають у Києві, а також на Київщині, Донеччині, Миколаївщині та Запоріжжі. Де ця втрачена зброя — невідомо.
Українські військовослужбовці батальйону «Карпатська Січ» встановлюють приціл на гвинтівку АК-74 поблизу нещодавно звільненого міста Лиман, Україна, 8 січня 2023 © Evgeniy Maloletka / AP
У серпні 2024 року в ефірі телемарафону «Єдині новини» заступник міністра внутрішніх справ Богдан Драп’ятий заявив, що на руках в українців може бути від 2 до 5 мільйонів одиниць незадекларованої зброї. На думку Георгія Учайкіна, це «кошмарні цифри». Однак реальна кількість незареєстрованої зброї в українців може бути ще більшою. Крім цього, статистика МВС не враховує гранати, міни, боєприпаси та іншу вибухівку.
Однак слід віддати належне українцям. Вони ці автомати та гранати не використовують у злочинних цілях, а зберігають чемно, тому що це, як кажуть, для ворогів,
— наголошує Учайкін.
Згідно з опублікованим у грудні 2025 року звітом Small Arms Survey, після повномасштабного російського вторгнення стрілецька зброя, а також гранати та інші вибухові боєприпаси поширилися по всій Україні — як у прифронтових, так й у віддалених від лінії бойового зіткнення регіонах. А втім, на думку експертів, повномасштабна війна не призвела до значного зростання кількості вогнепальної зброї, якою володіють цивільні особи в Україні.
Україна уникнула масштабного зростання кількості вогнепальної зброї у власності цивільних осіб. Рівень володіння вогнепальною зброєю в домогосподарствах, за даними самозвітування, стабільний, що свідчить про певний контроль із боку влади та стриманість населення, навіть в умовах повномасштабної війни й потреби постійно оборонятися від російського вторгнення,
— зазначають у звіті.
Що Україні робити з нелегальною зброєю
На легалізацію зброї в Україні знадобиться багато років, — певен пан Учайкін. Він радить почати з того, щоб визнати існування проблеми та об'єднати зусилля десятків експертів збройової галузі, виробників та імпортерів. Вони зможуть створити стратегію поводження з нелегальною зброєю в Україні. Далі має бути профільний закон з чіткими і зрозумілими правилами.
Наступний крок — викупити в громадян зброю великого калібру та вибухові речовини, зокрема гранати.
Ми знаємо, що в людей на руках є вибухові речовини, гранати, які не можуть вибухнути двічі. Давайте створимо громадянину пропозицію фінансову, коли він просто віддасть це за гроші. По-перше, нам є куди ці гранати ще жбурляти: у нас є навколо ворог і він буде ще дуже довго. Адекватна програма викупу вибухових речовин дасть результати миттєво,
— стверджує Георгій Учайкін, який виступає за лібералізацію зброї в Україні.
Далі потрібно мотивувати українців реєструвати зброю. Зробити це вдасться завдяки прозорій державній політиці з посиленим комунікаційним складником. Тобто коли громадянам чітко пояснять, як легалізувати зброю, яка вже є в них на руках.
Люди розмірковують таким чином: ми пройшли через усе, ми бачили ті жахи, які були на окупованих територіях, ми бачили, як вбивали мирних, беззбройних громадян. Тому якщо українець десь здобув собі пістолет, автомат або гранату, він ніколи просто так їх не віддасть,
— наголошує Учайкін.
Посилення покарання за нелегальне зберігання зброї не розв'яже проблеми, а, навпаки, матиме зворотний ефект. Як вважає експерт, створивши кінцеві і зрозумілі правила легалізації зброї, Україна знизить попит на чорному ринку і принаймні зупинить його зростання. Відповідно до зменшення попиту зменшиться і пропозиція. Після цього чорний ринок можна буде звужувати. За словами Учайкіна, повністю ліквідувати його не вдалося ще в жодній країні світу, однак мінімізувати можливо.
Водночас, говорить експерт, замість посилення відповідальності за володіння і користування незаконною зброєю законодавчо, треба розширити військову освіту та підготування, зробити їх обов'язковими, тривалими і комплексними.
Військовослужбовці Сил територіальної оборони України тренуються у Харкові, Україна, 29 січня 2022 © Evgeniy Maloletka / AP
Власникові пістолета чи автомата потрібно пояснювати не тільки базові правила поводження з ними, а й усі законодавчі аспекти. Наприклад, коли можна використовувати зброю, які є санкції за безпідставну погрозу зброєю, її використання в п'яному стані тощо.
В Україні зараз одні з найкращих збройних інструкторів у світі, які знають, як навчити людей поводитися зі зброєю. Ми маємо користатися цим,
— наголошує Учайкін.
На його думку, щоб успішно втілити цю збройну реформу в Україні, треба спершу підвищити рівень довіри до правоохоронних органів. Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, станом на грудень 2025 року поліції не довіряють 46% українців, судам — 62%, прокурорам — 64%.
Що про лібералізацію зброї думає поліція
Як розповів заступник голови Національної поліції України — начальник кримінальної поліції Андрій Нєбитов у липні 2025 року в інтерв’ю «Телеграфу», натоді в Україні легально володіли зброєю 1,1 млн людей. Йшлося про 1,36 млн одиниць зброї, зокрема 250 тисяч травматів.
Останні роки зростає і кількість нелегальної зброї. Як повідомив Нєбитов, 2021 року правоохоронці, наприклад, вилучили 156 нелегальних автоматів, а 2024-го — уже 1 721.
«Зростання обсягів вилучень нелегальної зброї в десятки разів. Загалом абсолютно вся нелегальна зброя колись була легальною, у тому числі трофейна, яка була закріплена за конкретною військовою частиною в Російській Федерації. Раніше ця зброя була на складах, обліковувалась. А зараз нам треба її шукати», — пояснює пан Нєбитов.
За його словами, поліція «концептуально за те, щоб люди мали зброю, у тому числі короткоствольну», але це має відбуватися за певних умов.
«Перше — створення культури поводження людей зі зброєю. Це передбачає і наявність особистої відповідальності, і можливості навчання, як з нею треба поводитись, які є заходи безпеки тощо. Друге — при реалізації права на придбання короткоствольної зброї ми повинні забезпечити право на безпеку інших громадян», — говорить заступник голови Нацполіції.
Декларування зброї
25 листопада 2024 року Міністерство внутрішніх справ затвердило порядок декларування вогнепальної зброї, яку українці знайшли чи отримали під час дії воєнного стану. Згідно з документом, цивільні особи старші за 21 рік до завершення дії воєнного стану можуть легально зберігати зброю, тобто не будуть за це притягнені до кримінальної відповідальності. Також вони можуть вільно використовувати цю зброю для відсічі збройній агресії Росії.
Задекларувати можна автомати, пістолет, гвинтівки та патрони до них. Проте зброя калібру від 12,7 мм, гранати, гранатомети, кулемети, вогнемети та міни реєстрації не підлягають — їх треба здати. Не можуть задекларувати на себе зброю особи, раніше засуджені за домашнє насильство або кримінальні злочини.
RFI Українською надіслала запит до Національної поліції України щодо кількості зброї, яку задекларували українці від початку дії постанови. Як свідчить відповідь відомства, станом на 4 лютого 2026 року задекларовано 17 512 одиниць вогнепальної зброї.
За словами Георгія Учайкіна, це тимчасовий захід. Адже процедура не закріплює за людиною право володіти зброєю, яку вона має, а лише дозволяє тимчасово нею користуватися протягом дії воєнного стану і 90 днів після його завершення.
Результати такого підходу ми бачимо з вами у вигляді 17 тисяч одиниць зареєстрованої зброї проти 5 мільйонів незареєстрованої. Це сором... Усе це не працює. Це треба визнати,
— наголошує Георгій Учайкін.
Зброя як складник національної безпеки
На думку воєнних та громадських експертів, після завершення війни на Україну чекає поступова мілітаризація.
Соціологічні дослідження також підтверджують: українське суспільство розуміє потребу мілітаризації та готове до цього. Так, у березні 2024 року Центру Разумкова провів відповідне опитування суспільної думки. Результати відобразили схвальне ставлення українців до воєнізації, однак водночас виявили потребу максимальної залученості влади в ці процеси, зокрема у сфері комунікації.
Та й збройна галузь у післявоєнній Україні може бути однією з найбільш прибуткових для економіки, — зауважує пан Учайкін. Зараз же вона поки «занадто зарегульована і монополізована державою», яка намагається контролювати всі процеси розвитку галузі, але не завжди може.
На виставці в Українському домі представили дрони українського виробництва © Станіслав Корольков / RFI
Я знайомий з підприємцями, які після річного ходіння по всіх колах пекла з дозвільною системою просто відкрили виробництво набоїв за кордоном. Так їм виявилося простіше. Це наші вітчизняні хлопці-українці, які просто змушені були відкрити його в Європі, тому що тут вони не здолали опір системи,
— каже Учайкін.
На його думку, законодавцю треба розширити бар'єри входу в галузь, дозволити інвестиції з-за кордону, відкрити приватним підприємцям можливість заходити на ринок.
Про що свідчить соціологія
Повномасштабне російське вторгнення кардинально змінило суспільну думку щодо лібералізації правил володіння зброєю. Як свідчить опитування фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва 2015 року, тоді 80% українців виступили проти послаблення правил і лише 11% підтримали цю ідею.
З 2014 року і до початку повномасштабного російського вторгнення кількість прихильників лібералізації збройового законодавства поступово зростала, але вони все одно залишалися в меншості.
Однак у травні 2022 року Соціологічна група «Рейтинг» провела опитування на замовлення громадської ініціативи «Український арсенал свободи». Результати показали, що 58% українців підтримують легалізацію права володіння зброєю, а 39% — проти. Отже, уперше в історії України кількість прихильників дозволу на володіння зброєю перевищила кількість його противників. При цьому найбільше адвокували це рішення чоловіки молодшого та середнього віку, які живуть у центральних областях України.
Більшість респондентів вважають, що такий крок зміцнить обороноздатність країни, однак також призведе до зростання злочинності. Водночас 72% опитаних підтримували ідею запровадження в Україні обов’язкового навчання з володіння вогнепальною зброєю для цивільного населення.
З 2022 року національних замірів суспільної думки щодо легалізації володіння та користування зброєю не проводили. Однак цілком ймовірно, що більшість українців і надалі підтримують цю ідею.
Автор: Станіслав Корольков
* * *