Пістолет Сангварда — 50-зарядний молоток для коління горіхів
Пістолет Сангварда. Фото: forgottenweapons.com
Зброярський світ початку ХХ століття переживав непрості часи: інженери активно експериментували з напівавтоматичними пістолетами, намагалися вдосконалити їх або створити щось власне.
Винахідники тієї епохи розробили величезну кількість екзотичних конструкцій, але навіть на їхньому тлі пістолет норвежця Сангварда має особливо дивний вигляд. Він мав незвичну конструкцію та величезний магазин на 50 пострілів, а головне — цим пістолетом було простіше когось оглушити, ніж застрелити.
Зброя божевільного генія
Винахід напівавтоматичного пістолета перевернув з ніг на голову весь збройовий світ, і наприкінці XIX — на початку XX століття інженери тільки й робили, що намагалися вдосконалити цю ідею. Для цього було чимало причин. Наприклад, пістолети того часу не могли похвалитися великою місткістю магазинів.
Схематичне зображення. Фото: cartridgecollector.net
Головна особливість напівавтоматичної зброї — її висока скорострільність, але користі від цього небагато, якщо набої в магазині швидко закінчуються. І в цивільних, і в армійських моделях місткість магазинів дуже рідко перевищувала 7–10 набоїв. Для військових це мало особливе значення: у реальному бою набої витрачаються дуже швидко, а на перезаряджання доводиться витрачати дорогоцінний час.
Нестандартний пістолет. Фото: forgottenweapons.com
Свій внесок у цей непростий процес зробив і норвезький винахідник Гаральд Сангвард, який вважав, що військові за замовчуванням повинні мати пістолети зі значно місткішими магазинами. Він запропонував власну концепцію: на його глибоке переконання, пістолету взагалі не потрібен магазин, який далеко виступає з руків'я, робить зброю громіздкішою та заважає її носити.
Натомість він вирішив розмістити солідний запас набоїв — аж 50 штук — безпосередньо всередині корпусу зброї. У жовтні 1910 року він запатентував свою ідею та взявся за технічну реалізацію проєкту, фактично пожертвувавши всіма канонами ергономіки й традиційними пропорціями. У результаті пістолет Sunngard-1909 набув абсолютно химерного вигляду.
50-зарядний молоток
За своєю формою нестандартна зброя найбільше нагадувала молоток. Причиною цього була конструкція унікальної системи живлення. У широкому, масивному та неприродно вигнутому руків'ї винахідник розмістив одразу два коробчасті магазини місткістю по 25 набоїв кожен. При цьому магазини встановлювалися тандемно — один безпосередньо за іншим. Через це центр ваги пістолета сильно змістився назад, а сама зброя набула характерних обрисів слюсарного інструмента.
Усередині розташовані два магазини. Фото: forgottenweapons.com
Гаральд Сангвард використав у своїй зброї просту класичну схему з вільним затвором, але на цьому схожість із будь-якою класичною конструкцією закінчувалася. Система подавання набоїв була унікальною: обидва магазини одночасно перебували в шахті, але затвор забирав набої лише з першого, розташованого трохи вище.
Руків'я вийшло дуже масивним.
Щойно набої в першому магазині закінчувалися, стрілець мав вийняти його, пересунути другий магазин спеціальними напрямними на звільнене місце та зафіксувати. Спеціально для цієї зброї винахідникові навіть довелося розробити набій нового калібру — 6,5×19 мм з полегшеною кулею.
Жахлива ергономіка
Настільки незвична конструкція зробила пістолет Сангварда надзвичайно незручним практично для будь-якого стрільця. Винахідник зумів умістити в зброї два дворядні магазини, тому її товщина та загальні габарити виявилися настільки великими, що охопити руків'я двома руками було майже неможливо.
Ергономіка власного винаходу.
Довжина пістолета становила 203 мм, а маса без набоїв — 760 грамів. Навіть стрільці з великими руками відчували серйозні труднощі, намагаючись утримати важку та незручну зброю, споряджену одразу двома магазинами.
Із веденням вогню ситуація була ще гіршою: пальці не могли повністю охопити руків'я, через порушений баланс контролювати віддачу було неможливо, а за найневдалішого збігу обставин можна було отримати удар пістолетом просто в лоб.
Як з'ясувалося на практиці, із перезаряджанням також виникали серйозні проблеми. Цей процес не терпів поспіху, вимагав розвиненої дрібної моторики та точності. Якщо ж стрілець припускався бодай найменшої помилки, під час заміни магазинів деталі могли перекошуватися, а зброя — заклинювати в найбільш невідповідний момент.
Як згодом жартували самі інженери, цей пістолет із порожнім магазином або після заклинювання перетворювався на чудову холодну зброю.
Провал
У 1914 році норвезька армія шукала нову штатну зброю, і Гаральд Сангвард представив на конкурс власну розробку. Однак армійська комісія зовсім не оцінила його зусиль. На її думку, пістолет вийшов надто великим, надзвичайно складним і абсолютно непридатним для використання в армії загалом та в реальних бойових умовах зокрема.
Крім того, слабкий набій калібру 6,5 мм не міг похвалитися значною зупиняльною дією та повністю поступався класичним пістолетним набоям. Військові віддали перевагу зрозумілішому, потужнішому та надійнішому американському пістолету Colt M1911, який прийняли на озброєння під позначенням Kongsberg M/1914.
Kongsberg M/1914./ Фото: americanrifleman.org
Подальші спроби інженера зацікавити своєю зброєю бодай когось також не дали результатів: поліція проігнорувала його розробку, а на цивільному ринку значно більшим попитом користувалися пістолети Браунінга.
Sunngard-1909. Фото: media-amazon.com
Зрештою вдалося виготовити лише кілька експериментальних прототипів Sunngard-1909. Нині відомо лише про два з них: один має калібр 6,5 мм, а другий — 8 мм.
Точна кількість виготовлених екземплярів невідома.
Сьогодні пістолет Sunngard-1909 вважається чи не найбільшою рідкістю у світі стрілецької зброї та надзвичайно екзотичним зразком, який колекціонери шукають по всьому світу.
* * *