«Корсари», «Скіфи», «Квітники» – сучасні розробки українських зброярів не поступаються світовим зразкам

Український переносний ракетний комплекс «Стугна-П»

Події на сході України сьогодні не сходять з перших шпальт світової преси.

Серед інших дискусій, які розгораються в суспільстві, не останнім стоїть питання, а наскільки наше озброєння відповідає сучасним вимогам. І чи є якісь новітні розробки, здатні підвищити боєздатність армії та мінімізувати жертви?

Із цими запитаннями «УМ» звернулася до начальника Наукового центру Сухопутних військ Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, кандидата технічних наук, старшого наукового співробітника, полковника Володимира Грабчака.

—Пане полковнику, що найновішого є на озброєнні у наших артилеристів?

—Протягом останніх років були створені перевізний протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) «Бар’єр», легкий ПТРК «Корсар», переносний ПТРК «Скіф», переносний протитанковий комплекс «Стугна-П», 30-міліметрова гармата ЗТМ-1, протитанкові високоточні керовані ракети «Комбат» і «Стугна».

—Львівські військові науковці брали активну участь у випробуваннях 152-міліметрового керованого артилерійського снаряда «Квітник» з лазерним напівактивним самонаведенням. Яке його призначення?

—Снаряд типу «Квітник» призначений для високоточного ураження різноманітних цілей при стрільбі з артилерійських систем у складі комплексу керованого артилерійського озброєння. Снаряд має активну лазерну голівку самонаведення, а його високоточне наведення забезпечується підсвічуванням цілі за допомогою лазерного далекоміра, який забезпечує майже стовідсоткову ймовірність знищення цілі.

—У чому відмінність «Квітника» від звичайних боєприпасів?

—На відміну від звичайних боєприпасів з осколково-фугасною бойовою частиною, ефективних тільки при їх використанні у значній кількості (десятками і сотнями), «Квітник» забезпечує вибіркове ураження цілей iз першого пострілу. Його технічні характеристики відповідають аналогічним іноземним зразкам, а за деякими параметрами навіть перевершують. Наприклад, при меншій масі та довжині «Квітник» має більш потужну бойову частину і, як наслідок, значно ширші можливості знищення цілей.

16 «Квітників» можуть виконати «роботу» за 800 звичайних снарядів

—А в арсеналі наших Збройних сил він уже є?

—До Сухопутних військ Збройних сил України снаряд «Квітник» калібру 152 мм почав надходити після проведених військових навчань «Перспектива-2012» та успішних полігонних випробувань у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

—Чи кожна країна має на озброєнні власні боєприпаси?

—Зараз лише провідні країни світу, зокрема США і Російська Федерація, мають на озброєнні високоточні артилерійські боєприпаси власної розробки і виробництва. До речі, до березня 2001 року керовані снаряди з подібними характеристиками вироблялися тільки в цих країнах. А Тульське конструкторське бюро приладобудування, що розробило артилерійський снаряд «Краснополь», вважалося в цьому плані монополістом. І хоча різні типи керованих артилерійських снарядів виробляють у США, Росії, деяких європейських державах, а також у ПАР, українські боєприпаси значно дешевші. У наших снарядів кращі експлуатаційні характеристики, вони не вимагають спеціальних дорогих контейнерів. Не випадково кажуть, що американський аналог Copperhead — просто «неженка»...

—То «Квітник» випереджає російський аналог?

—Так, у «Квітника» кращі, ніж у «Краснополя», характеристики пробиття. Наш осколково-фугасний боєприпас із лазерною напівактивною голівкою самонаведення можуть застосовувати в наземній артилерії: самохідні гаубиці типу 2С19 «МСТА-С» чи 2СЗ «Акація». У нього потужна бойова частина. Температурний діапазон роботи досить широкий: від мінус 40 до плюс 60 градусів. Застосування високоточних боєприпасів дає можливість у 10—15 разів скоротити час виконання бойового завдання. До речі, 16 таких боєприпасів можуть виконати «роботу» за 800 звичайних снарядів. Ефективність дуже висока. Реалізацією «Квітника» зацікавилися американці і деякі держави Ближнього і Середнього Сходу. Китай, хоча і закупив ліцензію на виробництво російського «Краснополя», все-таки виявляє інтерес до українських боєприпасів.

Україна — єдина країна, яка виготовляє ствольні керовані ракети шести калібрів

—Чому протитанкові ракети для гармат, якими озброєні танки і бронетранспортери, займають особливий сегмент збройового ринку?

—Насамперед тому, що всього кілька країн світу здатні самостійно їх виготовляти. Україна з протитанковою керованою ракетою «Стугна» серед них. Вона здатна пробивати броню товщиною до 80 см.

—«Стугна» — не єдина протитанкова ракета, яку виготовляє Україна?

—Так, на основі високоточної ракети «Комбат» у нас розроблена стовбурна ПТКР «Конус» під калібр 120 мм, прийнятий у країнах НАТО. Окремою лінійкою представлені створені разом iз бельгійською компанією CMІ Defence і адаптовані до стандартів НАТО новітні стовбурні ПТКР Falarіck. Ця ракета виробляється трьох калібрів: 90 мм, 105 мм і 120 мм. Слід зазначити, що ракета Falarіck калібру 90 мм — найменша ствольна керована протитанкова ракета у світі, на відстані 5 км вона здатна знищити ціль bз відхиленням не більше 50 см. До речі, Україна — єдина країна, яка виготовляє ствольні керовані ракети шести калібрів — 90 мм, 100 мм, 105 мм, 115 мм, 120 мм та 125 мм. В інших країнах такі боєприпаси виготовляються в одному-двох калібрах.

—А які особливості переносного протитанкового комплексу «Скіф», розробленого Київським конструкторським бюро «Луч»?

—«Скіф» дозволяє уражати живу силу, рухомі і нерухомі броньовані об’єкти, що мають комбіновану, рознесену чи монолітну броню, у тому числі з динамічним захистом, а також довгострокові вогневі цілі, танки, легкоброньовані об’єкти, вертольоти.

Особливістю українського комплексу є можливість дистанційного наведення ракети на ціль iз закритої вогневої позиції, що помітно зменшує психологічне навантаження на навідника, а також виключає ризик знищення навідника-оператора вогневим ударом противника у відповідь. Відстань між навідником і пусковою установкою може бути до 50 метрів. У ПТРК «Скіф» наведення (керування) ракети здійснюється променем лазера, а не підсвічуванням цілі, як у більшості сучасних ПТРК. Тому «Скіф» має високий ступінь захисту від перешкод противника або таких природних перешкод, як пил та рослинність.

—Для кожної зброї важливо мати найкращі показники ураження цілей. «Скіф» має свої «родзинки»?

—«Скіф» може вести стрільбу з так званим перевищенням. Його принцип полягає в тому, аби траєкторія польоту ракети після пуску проходила на 2—10 м вище лінії спостереження і знижувалася на рівень цілі на кінцевій ділянці траєкторії. Лазерний промінь при цьому світить у хвіст ракети і тільки в останню секунду перед ударом переводиться на ціль. Це вводить противника в оману і дозволяє завдати раптового удару. Особливістю комплексу є вбудований лазерний далекомір, за допомогою якого дані про цілі вводяться автоматично, при цьому виключаються зайві маніпуляції. В інших ПТРК така технологія не використовується.

—У чому полягає унікальність конструкції боєприпасу, який використовують у ПТРК «Скіф»?

—Тандемна конструкція боєприпасу дозволяє пробивати броню товщиною до 80 см і уражати найбільш сучасні танки з надпотужним бронезахистом. За цією характеристикою переносний ПТРК «Скіф» займає провідні позиції серед конкурентів на світовому ринку озброєнь. Він використовує ракету, уніфіковану з перевізним ПТРК «Бар’єр». «Скіф» комплектується ракетами калібрів 130 мм і 152 мм у транспортно-пускових контейнерах з тандемними кумулятивними (РК-2С, РК-2М-К) та осколково-фугасними (РК-20Ф, РК-2М-ОФ) бойовими частинами. Модернізована модель ПТРК «Скіф-М» має у своєму складі білоруський тепловізор.

—У Білорусі така зброя є теж?

—Так, «Скіф» постачають на озброєння до Білорусі, а також Грузії та Азербайджану.

Дальність пострілу «Корсара» втричі більша, ніж у гранатомета

—На початку розмови ви згадували ще й про ПТРК «Корсар». Чим він відрізняється від «Бар’єра»?

—«Бар’єр» встановлюється на башті бойової машини і призначений для ураження нерухомих і рухомих сучасних броньованих цілей, а також малорозмірних цілей типу довгострокових вогневих точок, танків в окопах, легкоброньованих об’єктів і вертольотів. На відміну від нього «Корсар» забезпечує знищення нерухомих і рухомих броньованих цілей iз будь-якими видами і типами броньового захисту, швидкісних десантних катерів, а також малорозмірних цілей — дотів, вертольотів, безпілотників. Крім того, його можуть встановлювати на вертольотах, авто- і бронетехніці, катерах. Улітку 2013 року «Корсар» пройшов полігонні випробування, результати яких визнали успішними.

Дальність пострілу нового ПТРК — до 2,5 км, тобто в 3,5 раза більше, ніж у ручного протитанкового гранатомета. Температурний діапазон застосування значно ширший, ніж у закордонних аналогів: від мінус 40 до плюс 60 градусів. Американські та ізраїльські комплекси не розраховані на роботу нижче мінус 20 градусів. До речі, вартість «Корсара» втричі нижча, ніж у закордонних конкурентів ($ 130 тис.), а ракети — вчетверо ($ 20 тис.).

Автор: Лана Борисова