Коротко про самооборону
Практика самообороны
В цій статті ми спробуємо розібратися в тому, як не потрапити в щорічну статистику жертв нападу.
Які заходи мають бути прийняті самооборонцем, щоб не отримати купи негативних вражень від життя, найнезначнішим з яких буде написання у міліцейському відділку твору «Намагався самооборонятися, отримав на горіхи, зброю відібрали, тепер йду за статтею». Розберемо все це по пунктах:
1. Уникати конфліктів
Не хочеться повторювати приписні істини, типу «виграна битва – це битва, якої вдалося уникнути», але кожного разу, коли вам вдається оминути небезпеку, не застосувавши зброї – ви наче виграєте в лотерею авто.
І це не жарт – якщо підсумувати всі кошти на послуги адвокатів, витрачений час, лікування туберкульозу, тощо, то як раз набереться сума на простеньку машину.
Тому, якщо у вас є можливість уникнути демонстрації ваших тактичних здібностей та вмінь маневрування – скористайтесь нею. Оберіть менш темний провулок для дороги додому, або відмовтеся везти солідну суму готівки для потреб офісу – не наражайте самі себе на небезпеку.
2. Увімкнути «світлофор»
Це визначення запропонував ще Купер, а потім ним користувалися Суарес, Айюб, Вагнер та Цірілло, тобто не останні спеціалісти з тактики вогневого контакту.
«Світлофор» – це послідовне підвищення рівня боєготовності в повсякденному житті. Є багато варіантів такої системи, але, щоб не ускладнювати виклад, нехай сигналів буде тільки три, як у справжнього світлофора:
Зелений– стан повної безпеки. Як не крути, а таке можливо тільки вдома, коли двері зачинено і в приміщені немає сторонніх.
Жовтий– стан постійної боєготовності. Перед вами не має жодної наявної загрози, та ви готові до її появи. В такому випадку ви в змозі миттєво розробити схему своїх подальших дій. Зброю ще не витягнуто, але ви готові пустити її в хід.
Червоний– перед вами реальна та очевидна загроза. Негайно приводьте зброю у бойовий стан.
Незважаючи на всю тривіальність та умовність запропонованої концепції, вона допоможе вам НЕ скоїти декілька типових помилок. Не можна так розслаблено, в зеленому режимі, прогулюватися по вулиці, де на вас можуть зчинити напад. Не можна залишатися в жовтому, перехідному, стані, коли перед вами реальна загроза. Ну й власне переходячи до червоного стану, коли час виймати зброю та готуватися до стрільби на ураження, не думайте про варіанти типу «а може обійдеться?».
3. Зійти з лінії атаки
Яким би раптовим не був напад, як би не було страшно, не залишайтеся стояти на тому самому місці, де вас планують убити – це тільки допоможе супротивнику.
Коли на вас напали, вистрілили або вдарили ножем, перше, що ви маєте зробити – ривок убік. Вліво, вправо, вниз, вгору – куди зможете. Але змусьте себе зробити хоча б крок – це життєво необхідно. Як мінімум пересилите свої задерев’янілі від адреналіну ноги.
Такою дією ви напевне змусите супротивника схибити, адже тих, хто вміє влучно стріляти по рухомій мішені, не так багато, як здається. Можливо навіть порушите ворогу заплановану модель атаки, через що він втратить час або допустить помилку.
І нарешті, почавши рухатися, ви здолаєте свій ступор та почнете діяти так, як раніше тренувалися.
4. Вміти швидко вихопити зброю з кобури
Ось тут ми повертаємося на самий початок. Громадянин, що діє самостійно та реактивно, має вміти вихопити та приготувати пістолет до бою ЛИШЕ ОДНІЄЮ РУКОЮ, причому якнайшвидше та з будь-якого положення – стоячи, сидячи за кермом, лежачи або на бігу. В цьому пересічний самооборонець програє, як нападникам, так і «озброєним професіоналам», що вступають в конфлікт вже з готовою зброєю.
В такій ситуації револьвер надає деякі переваги. Кобура має бути не лише зручною, а ще й надійною, з якої можна швидко вихопити зброю. Проте не варто прагнути до суто спортивної швидкості.
Відпрацьовувати до нестями вихоплення зброї не так корисно, як інші навички – як бачите, цей пункт не перший і не останній. Просто, це ще один фактор, який допоможе перемогти.
Практика самообороны
5. Не допустити, щоб у вас відібрали зброю
А ось це вельми важливо. Ваша зброя – це одне єдине, що може захистити ваше життя, якщо справа дійшла до самозахисту. І нападник це розуміє.
Враховуючи, жорсткі часові межі та ваше заздалегідь програшне в часі становище, існує висока вірогідність того, що руку з пістолетом спробують перехопити. Майже кожна самооборона відбувається на мінімальній відстані, тому для класичної «наркомівської стійки» або новомодного Ізоскелзу в такій ситуації місця не буде. Завдяки найпростішим тренуванням та здоровому глузду нападник легко виб’є зброю з ваших рук.
А якщо агресор ще й вміє блокувати ударно-спусковий механізм або затвор зброї долонею, як вчать різні Крав-Маги, то варто лише простягти руку з пістолетом і, вуаля, – вас роззброєно. І ваші шанси на високий хіт-фактор в цьому стрейджі суттєво знижені.
Рішення просте та очевидне для всіх, хто дивився кінофільми 50-х років – стрільба «від стегна», «від живота» – називайте як завгодно, але захищайте власним тілом зброю від захвату. При цьому слабкій руці також знайдеться робота – ставити блок, захищати життєво важливі органи від ударів чи порізів, або намагатися утримати супротивника на лінії вогню.
6. Влучно стріляти в ціль
Згідно із законами, самооборонець має право завдати здоров’ю нападника деякої шкоди, за умови, що не було перевищено певних меж, які, для кожного окремого випадку, визначає поважна тітка в мантії, яка ніколи не стріляла в людей, і, певно, ніколи не ставала жертвою нападу.
Тому, у вас не має права всадити нападнику дві кулі в груди, одну в голову, ще й кілька разів схибити з переляку. Якщо справа дійшла до стрілянини, то кожний постріл повинен бути влучним, та нанести найбільш припустиму шкоду. Як ми пам’ятаємо з попереднього пункту, вам не знадобиться зібрати 3 см в групу з 25 метрів, замість того необхідно поцілити в рухому «залікову зону», яка вам протидіє, іноді в рукопашну та знаходиться на мінімальній відстані від вас.
Тут тільки одна порада – тренуйтеся більше та сумлінно відпрацьовуйте кожну вправу.