Vladyslav Zbaranskyy

Є ще варіант, щоб зекономити на сухарях - із розряду стрільців-практиків перейти до спостерігачів-теоретиків.

Скоріше не через Ж., а саме нею, бо кількість розбіжностей, неточностей та суперечностей збільшується із року в рік.

Момент переходу із "стану" в "стан" буде визначати суддя у залежності від його грамотності, правосвідомості, внутрішнього переконання, доказів та ще купи різних факторів. Але щось мені підказує, що такий казус в будь-якому випадку буде трактуватися не на користь того, хто стріляв на чергуванні із власної зброї.

Абсолютно згоден. Конституційний, Верховний, або Вищий спеціалізований суди, звичайно, змогли б найшвидше врегулювати спірні та неоднозначні моменти, але мені чомусь здається, що Верховний суд-2013, це вже далеко не Верховний суд попердніх версій. Не кажучи вже про Конституційний.
А на рахунок "професійних суддів": "приватна" держава + "приватні" судді = відстоювання інтересів "приватної" держави

Але ж Ваша особиста зброя, - це не службова зброя)

Я кілька років тому дійшов до думки, що нашу країну може врятувати від того хаосу, до я кого ми дійшли, виключно посилення ролі місцевих громад, розширення функцій місцевого самоврядування та децентралізація влади, де виборність та підзвітність громаді шерифів, суддів і прокурорів буде нормою. Але до того всього треба дві обов'язкових речі: наявність тої самої громади, яка не боїться мати права, свободи, користуватися ними та й відповідати за їх наслідки, а не тупіти перед телевізором та по повнухах, а також Закон "Про зброю", або "другу" поправку до Конституції, щоб громада могла ще й захистити себе від спроб користуватися правом сили на початковому етапі такої реформи.

Вікторе, мені здається, що в наших реаліях закон на тему "кастл доктрин" має набагато більші шанси на підтримку громадян та на проходження у Парламенті, ніж закон "Про зброю".

Якийсь я темний з тими коментуваннями. Натискаю на "відповідь" Юрію, а публікую Віктору. Вибачте, панове, я ще новачок у тих всіх кнопках)

Юрію, я до вчорашнього дня, тобто до ознайомлення з наведеною Постановою, також, як і Ви, вважав, що окремий закон в тематиці "кастл доктрин", або як його ще називають "Про право на самозахист", в Україні не потрібен. І Вашими аргументами полемізував у ФБ із Миколою Катеринчуком, який таку пропозицію озвучив. Але після прочитання Постанови я свою думку змінив. Якраз із урахуванням нашої правозастосувальної практики та репресивних традицій у діяльності правоохоронних органів і судів вкрай необхідно міняти акценти у законодавстві, яке стосується життєво важливих для громадян речах. Щоб звучало не "не вважається..." та "допустиме...", а "має право...", "повинен...", "зобов'язаний...". Бо реформування Кримінального та кримінально-прпоцесуального законодавства у нашій державі все більше нагадує "сталінську" конституцію СРСР, яка декларувала надто багато, а реалізовувалася з того усього дещиця.

Абсолютно вірно. У пана Учайкіна є ще одна чудова фраза на цю тему: "Долю Закону "Про зброю" у нашій країні будуть вирішувати неозброєні люди".

Я враховував цю постанову Пленуму при написанні статті.

Так, я умисно не приводив у статті цю Постанову Пленуму Верховного суду, бо, по-перше, дійсно доповнення до Кримінального кодексу у вигляді статті 263-1 з'явилися на 10 років пізніше від зазначеного судового нормативу, а, по-друге, у нас не прецендентна правова система і ця Постанова має юридичну силу для суддів, але не для слідчих, прокурорів та експертів. Хоча, звичайно, на практиці вони нею теж користуються, як довідковим матеріалом.

Помпи можуть бути не лише мисливською, але й спортивною зброєю. А ось поняття "зброя самозахисту" у нас в державі відсутнє. Тобто, знову маємо казус: своє життя та житло ми маємо право захищати наявною у нас зброєю, але дотримуючись правил зберігання (в розрядженому стані, набої окремо), транспортування (розряджена, у чохлі) і безпеки, які встановлені для мисливських (правила полювання) та спортивних (правила виду спорту) рушниць.

Насправді так не завжди. Є прогалини, які закладаються умисно, щоб дійсно "косити" при трактуванні та у правозастосувальній практиці, але досить часто прогалини з'являються (як, наприклад, описана у статті) через низьку кваліфікацію та недбале ставлення людей, відповідальних за розробку нормативних актів.
Насправді, готуючи статтю, я був шокований тим, як вільно поводяться нормотворці із термінологією та визначеннями у сфері обігу зброї та боєприпасів. Прикладів набралося на окрему статтю.

Абсолютно в яблучко.