У Туреччині військові здійснили невдалу спробу державного перевороту

Спроба перевороту в Туреччині

У Туреччині військові здійснили спробу державного перевороту. Всю ніч надходили суперечливі повідомлення – військові стверджували, що взяли владу в свої руки, а прем'єр-міністр країни Біналі Йилдирим заявив, що турецькій демократії нічого не загрожує.

У столиці Туреччини Анкарі увечері пролунали постріли, над містом кружляли військові літаки і вертольоти.

Те ж саме відбувалось у Стамбулі. Турецькі телеканали повідомили, що обидва мости через Босфор закриті. Військові відібрали зброю у поліцейських підрозділів біля президентського палацу в Стамбулі. На вулицях Анкари і Стамбула з'явилися танки і військові вантажівки. До аеропорту Ататюрка в Стамбулі також направили танки. Сам аеропорт закритий, всі рейси скасовано. ЗМІ повідомили, що військовий вертоліт відкрив вогонь у районі будівлі національної розвідслужби Туреччини, що розташована в Анкарі.

Спочатку ніхто не розумів, що відбувається, і як пов'язані ці події. Але потім прем'єр-міністр Туреччини повідомив, що в країні відбулась спроба військового перевороту і що заколотники дорого за це приплатяться.

"Група військових, використовуючи свої повноваження і зброю, спробували вчинити безвідповідальні протиправні дії... Це не зовсім правильно називати переворотом, але в будь-якому випадку, нехай наші громадяни не турбуються, ми зробимо все для підтримки спокою і порядку. Винні особи понесуть найсуворіше покарання", — заявив прем'єр-міністр.

Трохи пізніше турецькі військові заявили, що захопили владу в країні. З їхніх слів, усі чинні міжнародні домовленості залишаться у силі. За версією військових, керівництво країни затримано. У заяві вказано, що вони планують зберегти в країні дотримання принципу верховенства закону. Агентство Anadolu повідомило, що група військових взяла в заручники начальника генштабу Туреччини Хулуси Акар.

Солдати контролюють будівлю турецької державної телерадіокомпанії (TRT), транслюючи свої заяви в прямому ефірі. Також під контролем військових виявилися аеропорти і "головні точки" в Стамбулі та Анкарі. За даними турецьких ЗМІ, військове командування розповсюдило по електронній пошті прес-реліз. У ньому йдеться, що переворот стався, щоб захистити демократію в Туреччині.

Втім, судячи по картинках телеканалів, було не зрозуміло, хто контролює найбільші міста Туреччини. На боці президента Ердогана - поліція, спецслужби і частина армії, на боці заколотників - деякі підрозділи Збройних сил. Усі головні політичні партії виступили проти захоплення влади. Навіть курди.

Турецький Генштаб заявив, що керівництво країни більше не може виконувати свої обов'язки. Військові оголосили на території Туреччини комендантську годину. Тепер Туреччиною тимчасово керує "рада миру" — або "рада примирення", повідомив телеканал TRT із посиланням на ЗС країни. Лідером військового перевороту був полковник Мухаррем Косі. Його нещодавно звільнили з армії. Також у заколоті брали участь полковник Мехмет Огуз Аккус, майор Еркан Агін та підполковник Доган Уйсал.

А тим часом в Анкарі і Стамбулі почалися бойові дії. Спочатку сталась перестрілка біля Генштабу Туреччини в центрі Анкари. Потім в інтернеті з'явилися відео, як літак стріляє по Анкарі, а в місті прогриміли два сильні вибухи. Стріляли в районі аеропорту Ататюрка.

У районі парламенту танки відкрили вогонь. В Анкарі вертольоти стріляли по поліцейському управлінню, але трохи пізніше F-16 ЗС Туреччини з частин, що залишилися вірними Ердогану, збив вертоліт, що обстрілював будівлю розвідуправління в Анкарі. На площі Таксим у Стамбулі перестрілка між поліцією і армією. А на мосту через Босфор у перестрілці поранено 5 чоловік.

По натовпу прихильників Ердогана вертольоти відкривали вогонь. У Стамбулі відомо про 6 загиблих. Ще 17 поліцейських загинуло після авіаудару військового вертольота. В будівлю парламенту скинули 4 - 6 бомб, поранено 12 осіб. Прогримів вибух в аеропорту Ататюрка, коли туди прилетів Ердоган.

Загалом, бунт захлинувся, не в останню чергу завдяки діям мешканців Анкари і Стамбула, які допомогли роззброїти солдатів. Потім поліція вже заарештувала багатьох заколотників.

Спроба перевороту в Туреччині

Довгий час було незрозуміло, куди пропав Ердоган. Рейтер повідомляв, що президент Туреччини знаходиться у безпеці. Президент по Скайпу заявив CNN, що держава впорається з наслідками сьогоднішніх подій. Ердоган закликав турецький народ вийти на вулиці. І його прихильники вже почали це робити. На вулицях почалися протести.

Пізніше виявилось, що президент відпочивав. Пізно вночі він прилетів у Стамбул і пригрозив усім причетним суворим покаранням. Біналі Йилдирим заявив, що законний уряд продовжує працювати.

За чутками Ердоган запросив політичного притулку в Німеччині, але Берлін відмовився прийняти літак з Ердоганом. Так інформація поки не отримала підтвердження. На тлі спроби військового перевороту в Туреччині впав курс національної валюти. На біржі долар підскочив на 4% до турецької валюті. Турецькі громадяни на всяк випадок вже знімають готівку з банкоматів Стамбула і Анкари.

Хто стоїть за спробою перевороту? Не секрет, що в Туреччині армія відіграє велику роль у житті держави. Раніше військові неодноразово здійснювали перевороти, скидаючи уряди, зокрема, в 1960, 1971, 1980 роках. Реджепу Тайипу Ердогану шляхом репресій і кадрових змін вдалося трохи послабити вплив силових структур. Проте не повністю.

За повідомленнями турецьких спецслужб, у турецькій армії було виявлено близько 1700 офіцерів, пов'язаних із забороненою організацією Фетхуллаха Гюлена або "паралельним урядом", як його називають у Туреччині. Також повідомлялося, що виявлено близько 400 цивільних чиновників, пов'язаних з цією організацією. Серед них - високопоставлені судді.

Туреччину останнім часом струшують постійні теракти. Ердоган звинувачував у них курдів. У той же час у світі наростає невдоволення авторитарними методами правління Ердогана. Захід холодно поставився до силового вирішення курдського питання турецькою владою. Анкара розгорнула воєнну операцію проти курдського підпілля. А Ердоган розпустив парламент, коли його партія не змогла сформувати більшість.

І тріумфування на вулицях Анкари після появи військових на вулицях столиці - яскраве свідчення того, що далеко не всі в Туреччині задоволені політикою закручування гайок, яку вже кілька років проводить Ердоган.

Проти політичного курсу правлячої Партії Справедливості і розвитку виступає безліч сил політичного, етнічного, культурного і релігійного характеру. До них відносять кемалістів — послідовників світської турецької державності, ліберальну громадськість, кістяк якої складають прихильники ідей "м'якого ісламу" Фетхуллаха Гюлена, алавітське меншість, курдів і частина військової еліти. Опозиція різнорідна, але спільним знаменником для всіх виступає зростаюче невдоволення Ердоганом і його політикою.

До цього вороху протиріч можна додати співробітництво правлячої еліти з радикальними ісламістами і бойовиками Ісламського Держави, а також підтримку сирійських туркоманов на прикордонних територіях двох держав.

Армія завжди займала важливе місце в турецькій історії, виступаючи як впливова сила у політичній конструкції держави, не позбавленої суперечностей. Після розпаду Османської імперії армія Ататюрка відстоювала принципи світської державності, незважаючи на те, що їй наказували зберігати нейтралітет у політичних питаннях.

Чотири наступних військових перевороти в Туреччині виправдовувалися 34 статтею службового статуту, що зобов'язує армію захищати республіканський устрій держави від зайвого впливу ісламу на суспільне життя. Останній переворот стався в 1997 році, причиною якого стало невдоволення військових кіл відверто ісламською спрямованістю правлячої Партії благоденства.

Тоді ж партія була реорганізована в відому нині Партію справедливості і розвитку, яку очолив майбутній президент Туреччини Реджеп Ердоган. Він декларував помірність політичного курсу. В сільських регіонах країни, традиційно близьких ісламу, він говорив про важливість ісламу, а жителям великих міст обіцяв вступ у Євросоюз.

Для приборкання армії Ердоган скористався одним з Копенгагенських критеріїв, розроблених ЄС, згідно з яким армія повинна підкорятися цивільним силам. В результаті цієї реформи кількість засідань Національної Ради безпеки — альтернативного цивільного військового центру сили в Туреччині — було скорочено з 12 до 6 разів на рік.

Цей орієнтований на Європу курс розколов армію: частина військової еліти визнали цей крок зрадою принципів Ататюрка.

Автор: Сергій Звиглянич