Криміналітет як загроза державності. Що треба робити?

Криміналітет як загроза державності

В Україні іде війна на кількох фронтах: тоді як солдати на Сході захищають країну від агресора, у тилу точиться боротьба за сфери впливу, шалено росте кількість злочинів.

Історія знає непоодинокі випадки, коли, прийшовши до влади, керманичі одразу починали розправлятися з криміналітетом, аби не допустити хаосу в суспільстві. Тоді як в Україні лише лунали гасла «бандитам – тюрми», а за законом Савченко на волю вийшли одіозні кримінальні особи, в інших країнах часто злочинність рубали під корінь.

Наприклад, у Сінгапурі лідер Лі Куан Ю не лише провів рішучу боротьбу з корупцією і одномоментно змінив весь склад поліції, а й повністю знищив організовану злочинність. У 1970 році всі більш-менш значимі кримінальні авторитети там зникли за одну ніч і до сих пір достеменно невідомо, що з ними трапилося.

У Румунії, наприклад, за боротьбу з корупцією і злочинністю серйозно узялися перед вступом до Європейського союзу. Тоді почали масово садити і представників вищих ешелонів влади, і дрібних чиновників, і кримінальників. Михайло Саакашвілі, очоливши Грузію, також провів радикальну реформу правоохоронної системи. По-перше, він звільнив керівників усіх силових структур, ліквідував державну автоінспекцію, замінивши її на патрульну поліцію та багато іншого. Відтак Грузія доволі швидко позбулася тавра «бандитської держави».

В Україні нібито й почалися реформи, однак злочинів менше не стало, а навпаки. Глава Нацполіції Хатія Деканоідзе місяць тому зізналася, що злочинність в Україні справді росте, але вона стверджує, що для цього є безліч факторів, зокрема: соціально-економічна ситуація, внутрішня міграція, міграція зброї. «Ніхто не заперечує, що є зростання злочинності, я цього ніколи не заперечувала, тому що ріст йде не тільки з 1 січня 2016 року, а починається з 2013-2014 років», - наголосила керівник поліції. Як шлях до розв’язання проблеми, Деканоїдзе вбачає у підвищенні мотивації поліцейських.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков теж визнав, що в Україні зростає рівень злочинності, пояснивши це більш якісною роботою слідчих, які припинили безпідставно закривати кримінальні провадження, або взагалі не вносити події до ЄРДР. «Останнім часом багато спекуляцій про те, що росте злочинність. Це дійсно так: за статистикою, на 30-40%. Але правда і в тому, що ми перестали, як раніше, закривати нерозкриті злочини, перестали не вносити в реєстри», - сказав Аваков. За словами міністра, закриваються лише ті справи, за якими були завершені провадження, або немає складу злочину, і це дає коливання у статистиці».

На початку року Генпрокуратура України оприлюднила жахливу статистику: за останні два роки різко зросла кількість убивств, грабежів, квартирних крадіжок і викрадень автомобілів. Наприклад, у 2013 році правоохоронці зафіксували 13 тисяч особливо тяжких злочинів, а у 2015-му – вже 21,5 тисяч. При чому тут не враховані Крим і зайняті сепаратистами частини Донецької та Луганської областей. Квартирних крадіжок у 2013 році зафіксовано 17 тисяч, а вже у 2015-му – майже 22 тисячі. На другій позиції – викрадення автомобілів. За два минулі роки їхня кількість зросла з 3,8 до 6,9 тисяч. Кількість умисних вбивств за останні два роки, за даними Генеральної прокуратури України, зросла з 5,9 тисяч до 8,2 тисяч. Збільшилася і кількість випадків викрадень людей

Водночас у ГПУ вважають, що суттєве послаблення протидії злочинності спричиняє підвищенню рівня зухвалості злочинів через умовне почуття безкарності, що призводить до вчинення більш тяжких злочинів, та, за відсутності дієвої реакції Національної поліції, негативно впливає на рівень довіри суспільства до інститутів державної влади в цілому та правоохоронної системи зокрема.

Що ж думають експерти з цього приводу, чому насправді росте злочинність, як це може вплинути на дестабілізацію ситуації в суспільстві та чи доцільно було б в Україні застосувати радикальні методи боротьби з криміналітетом? – у розмові з адвокатом Віталієм Коломійцем, політичним експертом Ярославом Макітрою та адвокатом і колишнім слідчим прокуратури Сергієм Войченком.

Чому росте злочинність і чи може це, зрештою, дестабілізувати ситуацію у суспільстві?

Віталій Коломієць:

Криміногенна ситуація загалом зросла незалежно від виду злочинів: збільшилася як кількість насильницьких злочинів, так корупційних злочинів тощо. Ріст побутової злочинності, а це грабежі, розбої, викрадення автівок, на мою думку, пов'язаний з тим, що у держави зараз недостатньо механізмів та ресурсів, щоб забезпечити контроль за незворотністю покарання. З іншої сторони – в людей відсутня можливість і засоби для самозахисту. Третій аспект пов'язаний з тим, що люди, які потенційно схильні до злочинів, відчули слабкість держави і певну безкарність, тому користуються тією ситуацією.

По своїй роботі я постійно спілкуюся з правоохоронцями, слідчими, наприклад, по деяких районах у Києві на 70 вакансій працює один слідчий. Нещодавня резонансна подія, коли було захоплення підприємства на Київщині в с. Крюківщина, було вбито людину, двох поранили з вогнепальної зброї. І ми не бачимо належної реакції міліції. Нам розповідають, що є так званий КОРД – підрозділ Національної поліції для вирішення надзвичайних ситуацій, але ми не бачимо його в дії.

Ярослав Макітра:

Є дві основні причини, чому зросла злочинність. Перша – це війна, зокрема величезна кількість зброї знаходиться на руках у людей. Ну і певна річ, що багато людей, які брали участь у збройних конфліктах, звикли вирішувати питання силою, із застосуванням зброї.

А друга причина – це падіння соціально-економічного рівня життя, фактично, падіння економічного рівня життя провокує більше злочинів.

Звичайно, це негативний вплив на суспільство, тим паче, що у нас ще не завершена реформа правоохоронної і судової системи. І накладання в часі цих негативних факторів росту злочинності і реформування правоохоронної системи навряд чи сприяє боротьбі із злочинами. Тому що, якщо брати Нацполіцію, то там багато людей без досвіду, яким потрібен час, щоб адаптуватися до нової роботи.

Сергій Войченко:

Статистика останніх років показує велике зростання рівня злочинності. Як людина, яка довгий час пропрацювала в правоохоронній системі, можу сказати, що це пов’язано з декількома факторами. Один із основних факторів – це зміна Кримінально-процесуального кодексу України. Це вплинуло певною мірою на статистику, бо збільшилася реєстрація правопорушень. Щодо розкриття самих злочинів: у нас не просто збільшилася злочинність, а катастрофічно зменшилося розкриття злочинів, фактично розкривається менше 10% злочинів.

Чому так відбувається? З правоохоронної системи пішло дуже багато досвідчених кадрів. Насправді багато злочинів розкривалося завдяки агентурній мережі. Старі оперативники знали свою територію, вони працювали там десятками років і мали велику кількість так званих інформаторів. Деяким агентам держава навіть платила зарплату, може для кого це і стане відкриттям. Та коли у нас почали проводити реформу, під неї потрапили всі співробітники поголовно, ніхто не став розбиратися, що добре, що погано. Агентура фактично вся зникла, бо була побудована більше на особистісних стосунках. Відтак новим поліцейським навіть важко знайти, хто вкрав велосипед. Адже раніше левова частка роботи проводилася «по низах», багато злочинів розкривалося в тюрмах. Насправді в камери підсаджували професійних агентів, які могли розговорити будь-кого, так і отримувалася інформацію про поплічників тощо, а справи розкривалися. А зараз просто вбита система агентури, яку відновити буде вкрай складно.

Другий фактор – відсутність професійних кадрів. Раніше старі оперативники ділилися досвідом з початківцями, молодий слідчий мав двох наставників. Це була спадкоємність поколінь. За часів моєї роботи у прокуратурі, найдовше ми розслідували вбивство місяць.

Третій фактор – це війна двох систем: правоохоронної з народом і навпаки. У цьому винні обидві сторони, тому що в правоохоронні органи потрапило багато непотребу і це я говрю ще до реформи. Коли посади керівників правоохоронних органів стали політичною кон’юнктурою. Коли став першим цивільний прокурор. Політична кон’юнктура привела до того, що правоохоронні органи почали поступово перетворюватися на бізнес-структури і почали переходити межі. Раніше було престижно працювати міліціонером, прокурором, суддею. Падіння престижу професії правоохоронців фактично призвело до ненависті один до одного. Кримінально-процесуальний кодекс призвів до того, що нові слідчі стали менш кваліфіковані. І події в Кривому Озері, розбиті автомобілі Тойота пріус, за які ніхто не несе відповідальності, підтверджують мої слова. На жаль, правоохоронна система звелася до принципу: робити не хочу, красти боюся, поїду до міста – поліцією займуся.

Є випадки, коли людину пограбували, вона каже, хто це був, але більше року на це ніхто не реагує. Ми пишемо скарги і ніхто не хоче нічого робити. І суспільство починає просто ненавидіти таких правоохоронців з кожним днем все більше і більше. Реформи привезли лише до того, що їх пересадили на нові машини, а спробуйте зайти у райвідділі і сказати, що у вас вкрали телефон? Та об вас ноги витруть.

В армії теж відбувався хаос і це призвело до того, що в нас відграбастали частину нашої території, а ми сиділи і жували шмарклі і навіть не змогли вийти війська в Криму. Тоді до армії відносилися теж так само, як до міліції, без жодної поваги.

Чи в Україні доцільно було застосувати радикальні методи боротьби з криміналітетом? Що мала б робити влада?

Віталій Коломієць:

Радикальні методи боротьби з криміналітетом, на мою думку, це вирівняти освітянську політику громадян. Це найрадикальніший метод. Адже чомусь в історії ми знаємо дуже мало прикладів побутового мародерства серед військових Вермахту, попри те, що це була сторона-агресор. З іншого боку, армія «визволитєля» не гребувала побутовим мародерством, зґвалтуваннями тощо. Наприклад, обставини війни лише деяким чином впливають на погіршення криміногенної ситуації, але базові людська цінність і усвідомлення людиною свого статусу у суспільстві та цінності інших прививається від найменшого віку і формується на рівні інстинктів. Це моделі поведінки людини. Тому потрібно рубати цю скалу в плані належного виховання суспільства. Якщо взяти реформу МВС, то вона, на мою думку, мала б початися із заміни ректоратів у всіх поліцейських вишах, щоб через 4 роки ми отримали нових офіцерів, які могли б замінити одномоментно всі керівні посади в системі. Та цього зроблено не було, наприклад, у Київські академії внутрішніх справ людей, які там роками керують, ще й підвищили на посадах.

Тому поки на план виховання не буде звернуто увагу, то такими ситуативними діями криміногенну ситуацію ми не змінимо.

Сергій Войченко:

Ми можемо згадати Одесу 1946 року, власне, яку зображено в забороненому нині в Україні фільмі «Ліквідація». В основі сюжету лежить боротьба радянської влади проти бандформувань після Другої світової війни. Згадати, як Лукашенко розповідав про те, як навів порядок на трасі, коли міліція просто на місці розстрілювала перегонників авто. На жаль, ми йдемо до цього. По-перше, треба, щоб при владі були ті люди, яких поважає суспільство. У нас же питання відсутності авторитетів. Хто, наприклад, працює у сільських райвідділах?До них же ж немає жодної поваги: там або колишні двієчники, або синки бізнесменів, яких всунули у прокуратуру чи поліцію. Тому виходить так, що суспільство не поважає правоохоронну систему і не довіряє їй. Мають бути лідери, повернення професіоналів у правоохоронну систему. А Пшонка і соратники перетворили ГПУ на комерційну структуру, на посади ставили «позвоночників».

Сильна правоохоронна система не потрібна нашій владі, адже вони побоюються, що прийдуть за ними. Бо вони ж хочуть, щоб закон був для всіх, окрім них, далі прагнуть їздити по зустрічній смузі, зі спецсигналами, далі безкарно збивати людей на дорогах, проводити замовні тендери, розпилювати держбюджет.

Та є багато в країні людей, яких не допускають до влади, але вони здатні навести лад у суспільстві. Запровадити, наприклад, виборні посади шерифів. Бо, коли у стаді одна паршива вівця, вона кидає тінь на всіх. Аваков, коментуючи події у Кривому Озері, сказав: ну так вийшло, будемо це враховувати. Та нехай своїми життями ризикують, а не життям інших. У Кривому Озері затримали 6 поліцейських, вбили вони 1 людину. Якщо будемо таким методами очищувати поліцію, то у нас є близько 130 тисяч поліцейських, якщо поділити їх на 6, невже, щоб навести порядок треба вбити 20 тисяч громадян? Я на це не готовий, а ви?

Більше того, у нас зараз зареєстрували законопроект, бо хочуть за образу поліцейських саджати на 15 діб. Це нормально?

Ідеологія, економіка і відсутність авторитетів - три складові, які, на жаль, призвели до такої катастрофи. І ми матимемо 2014 рік, коли всі повиходили на вулицю зі зброєю і патрулювали свої райони. Скоро це буде на вулицях Києва і не тільки, якщо не одумаються.

Ярослав Макітра:

Тут треба розділити питання. Що стосується побутових злочинів, то сама влада рапортує, що їх кількість росте. Крупна злочинність, як була, так і залишається високою. Але часто це перерозподіл сфер впливу, який відображається більше на юридичному рівні, чи на верхах і має незначне відлуння в статистиці.

Влада має механізми покінчити зі злочинністю швидко й ефективно, якщо йдеться про злочини, що мають ознаки зловживання владою, чи ознаки корупції, розподіл фінансових потоків, спроби рейдерських захоплень тощо. З цим можна швидко навести лад, маючи політичну волю і самим переставши брати в цьому участь.

Що стосується побутової злочинності, то тут все набагато складніше. Бо без завершення військового конфлікту, реформування правоохоронної системи, покращення рівня життя її не подолати. Адже росте кількість грабежів, вбивств, пограбувань: про такі розбірки, як ми мали у 90-х, поки що говорити зарано, але тенденції невтішні.

Автор: Олена Монтаг