MG 42 - кращий скоростріл Другої Світової

Німецький солдат з MG 42 на станку

MG 42 (скорочено з німецької: Maschinengewehr 42, або «скоростріл 42") це скоростріл загального призначення калібру 7,92х57 мм Mauser, який було розроблено в нацистській Німеччині і прийнято на озброєння Вермахту у 1942 році.

Він доповнив, а в деяких випадках замінив, скоростріл загального призначення MG 34 у всіх видах збройних сил Німеччини, хоча обидва скоростріла виготовлялися й використовувалися до кінця війни.

MG 42 відомий своїми надійністю, довговічністю, простотою і зручністю експлуатації, але найбільшу популярність йому принесла здатність забезпечувати приголомшливий об'єм вогню на придушення. MG 42 має одну з найвищих середню швидкість стрільби для однодульних переносних скорострілів: від 1200 до 1500 пострілів на хвилину, результатом чого є помітний дульний спалах.

MG 42

Були й інші конструкції автоматичної зброї зі схожою вогневою потужністю, такі, як французький Darne, угорський танковий Gebauer, російський авіаційний 7,62-мм ШКАС та британський Vickers K. Але живлення з стрічки й система швидкої заміни дула MG 42 дозволяли стріляти довше у порівнянні з вказаними скорострілами.

Лінія MG 42 продовжилася після поразки нацистської Німеччини, на його основі був створений майже ідентичний MG1 (MG 42/59), який потім перетворився на MG1A3, а за ним, у свою чергу, послідував MG 3. Він також породив швейцарські MG 51, SIG MG 710-3, австрійський MG 74 та іспанський 5,56 легкий скоростріл Ameli.

Австрійський MG 74

Багато елементів конструкції позичили американський M60 та бельгійський MAG. MG 42 був прийнятий на озброєння після війни низкою збройних формувань, при цьому як копіювався, так і вироблявся за ліцензією.

Автоматика MG 42 працює за рахунок віддачі з коротким ходом дула. Запирання затвора здійснюється двома роликами. MG 42 розрахований тільки на повністю автоматичний вогонь. Одиночні постріли зробити важко, навіть для досвідчених стрільців, за рахунок високої швидкості стрільби.

Зазвичай метою навчання ставилось вміння стріляти чергами не більше трьох пострілів. Скоростріл має збільшувач віддачі на кінці дула задля підвищення функціональної надійності та швидкості стрільби. MG 42 стріляє з відкритого затвора, тобто затвор (не тільки бойок) знаходиться в задньому положенні, коли спуск не натиснутий. Натискання на спуск звільняє затвор, частиною якого є бойок.

How the MG42 works YouTube

Ще одною унікальною особливістю німецьких скорострілів Другої Світової війни (яку продовжив використовувати німецький Бундесвер після війни) був Tiefenfeuerautomat (автомат глибини вогню). Якщо обрана ця функція, дуло скоростріла здійснює хвилеподібні рухи вгору і вниз в певних межах. Наприклад, якщо стрілець впевнений в тому, що реальна відстань до цілі є в межах 2000 й 2300 метрів, він може налаштувати так, що прицілювання буде здійснюватися від 1900 до 2400 метрів і назад. Ці коливання в заданому діапазоні (Tiefenfeuer) продовжуються доти, поки скоростріл стріляє.

Американська та британська доктрина тих часів була побудована навколо стрільця з гвинтівкою, з допоміжною роллю скоростріла. Німецька доктрина була зворотною, з скорострілом у головній ролі та стрільцем з гвинтікою - у допоміжній. Це означало, що німецька армія мала набагато більше скорострілів на підрозділ однакової чисельності, ніж союзники, і що союзні підрозділи в нападі на німецьку позицію майже завжди наражалися на вогневу потужність MG 42.

Стрілець MG 42 міг створювати суцільний шквал вогню, який переривався тільки для заміни дула. Це дозволяло MG 42 зв'язати значну кількість супротивників. І американці, і англійці навчали своїх солдатів ховатися від вогню MG 42 і атакувати позицію під час невеличкого (приблизно 7 секунд) вікна заміни дула.

Ця зброя була такою страшною, що армія Сполучених Штатів навіть створила навчальні фільми для надання допомоги своїм солдатам в боротьбі з психологічною травмою від потрапляння під вогонь MG 42. Американські солдати називали цей скоростріл «Циркулярною пилкою Гітлера", совецькі - "Газонокосаркою". Німецькі солдати називали його Hitlersäge («Пилка Гітлера»).

Незважаючи на високу швидкість стрільби MG 42, настанова німецької армії (1940) забороняла стрільбу з більш ніж 250 набоїв в одній черзі та вказувала постійну швидкість вогню не більше 300-350 пострілів на хвилину, щоб мінімізувати зношування дула і перегрів.

Що означає потрапити під вогонь MG 42, можна приблизно собі уявити, переглянувши оце відео

MG-42 full auto