Зброя для народу, для депутата, і до чого тут демократія

цивільна зброя для самозахисту

Питання цивільної зброї для самозахисту час від часу стає топ-темою – як у новинах, так і в соцмережах. Черговим «потужним стусаном» для нього став скандал зі стріляниною за участі нардепа Сергія Пашинського і озвученої згодом інформації про вражаючу кількість нагородної зброї для наших «сильних світу».

Тим часом українські законодавці не поспішають приймати хоч якісь нові закони з приводу дозволу на збройний самозахист для всіх українців.

Станом на січень поточного року у порядку денному Верховної Ради є два проекти закону щодо зброї: «Проект Закону про вогнепальну зброю цивільного призначення» № 1135 (урядовий) і «Проект Закону про цивільну зброю і боєприпаси» № 1135-1 (альтернативний, ініційований Українською асоціацією власників зброї). Причому внесені вони в Раду ще у 2014 році. А в порядок денний обидва потрапили тільки у грудні 2016-го. Виглядає, що саме «дякуючи» тиску суспільства, спровокованого все тим же скандалом довкола «справи Пашинського», а особливо викликаною цим інформприводом хвилею повідомлень про 6 подарованих одиниць зброї, елітний пістолет Порошенка і ще ряду подібних.

Тому нас зацікавило інше: чому високопосадовцям, яких, до слова, і так захищають, зброю дарує міністерство внутрішніх справ, а звичайним українцям її придбати не дозволяють, навіть за умови прописаної законом процедури? І, зокрема, яка доля внесенених законопроектів про зброю?

Реалії українського законодавства про зброю

Як пояснив юрист, спеціаліст зі зброї Юрій Мінкін, з часів Революції гідності до вирішення питання зброї для самозахисту українська влада ніяк не наблизилась. І уточнив, що між внесеними в Раду проектами є суттєві відмінності. Зокрема, законопроект, запропонований Асоціацією, має положення щодо дозволу на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю усім громадянам України.

У законопроекті громадському вирішується головне питання: надання можливості громадянам володіти ефективними засобами для необхідної оборони. Це основне, що буде обговорюватись. Також там – ряд положень, які покращать життя власникам зброї, – наголосив фахівець.

Натомість урядовий законопроект пропонує дозволити придбання українцям виключно травматичної зброї, питання короткоствольної вогнепальної зброї для громадян там навіть не згадується. Також у ньому – низка положень, які, з одного боку, роз'яснюють чинне законодавство, з іншого – дещо «затягують гайки», зокрема, щодо розпоряджання боєприпасами власниками зброї.

«Я не можу сказати, що цей законопроект є прогресивним з точки зору того, що ми маємо зараз», – прокоментував Мінкін.

Володіння зброєю і відповідальність

Найбільше противники дозволу на володіння зброєю для самозахисту переймаються з приводу допустимої межі самозахисту. Мовляв, якщо дати дозвіл усім бажаючим на озброєння – почнеться ледве не масова стрілянина.

Тому в українському суспільстві вже кілька років активно обговорюють питання необхідності закону про право на самозахист з використанням вогнепальної зброї – з чітко прописаними обмеженнями для судимих осіб, жорстким психіатричним і наркологічним контролем тощо.

Втім, як пояснив Юрій Мінкін, 36 стаття чинного Кримінального кодексу України передбачає поняття необхідної оборони – йдеться про захист від злочинного посягання усіма можливими засобами, в тому числі і з використанням зброї. На думку юриста, це не найгірший варіант цієї статті. І питання в тому, щоб таки прописати детальніше поняття, в яких випадках застосування зброї буде виправдане.

За словами фахівця, зараз дискутується питання щодо поширення поняття «приміщення або інше сховище» на автомобіль.

«Бо згідно частини 5 статті 36 ККУ громадянину дозволяється використовувати будь-які засоби захисту у випадку збройного нападу, у випадку нападу групи осіб і протиправного проникнення у житло або інше сховище, і йдеться сьогодні про квартиру, готельний номер, в окремих випадках – про гараж, але в жодному випадку не про автомобіль», – уточнив Мінкін.

Тобто, якщо особу силоміць намагаються витягнути з її транспорту – ця норма не буде захищати людину. Вона може застосувати зброю, але доведеться довго доводити, що це було виправдано. А у випадку з квартирою, як тільки зловмисник проник туди – до нього можна застосовувати всі засоби впливу, і особа, при правильному підході, буде виправдана.

Крім того, дискутується питання – поширити право на збройний захист не лише приміщення, автомобіля, а ще й прилеглої території до будинку – адже у власників приватного будинку є ще й подвір'я.

«А стріляти по зловмиснику на подвір'ї – один з коротких шляхів потрапити за ґрати. Це питання також треба вирішувати», – відзначив юрист.

Задовольнити всіх

Зробити так, щоб усім було добре, вважає Мінкін, можна. Для цього, в першу чергу, треба працювати з судовою практикою і з практикою правоохоронних органів.

«Ні для кого не секрет, що є така точка зору – якщо є вбитий чи поранений, то хтось має сісти до в’язниці. Виходячи з цього, часто людині приписують не те що перевищення меж необхідної самооборони, а навіть кваліфікують за загальнокримінальними статтями – нанесення умисних тілесних ушкоджень, умисне вбивство чи вбивство з необережності», – пояснив юрист.

Отже, ідеально було б прописати законодавчі підстави для використання зброї для самозахисту більш детально, щоб не було зловживань. Практика, коли людину виправдали за застосування зброї, бо вона захищала власне життя, здоров'я чи майно – є, але її досить мало.

«Якщо сьогодні зранку в силу вступає нова норма закону – вона ніяк не зможе змінити свідомість слідчих чи суддів, які вважають, що людину треба посадити, бо вона поранила іншу людину, навіть поза контекстом того, що вона захищалась. А якщо більш детально прописати, в яких випадках така відповідальність не наступає, коли абсолютно правомірно застосовувати зброю, а в яких її застосовувати абсолютно неправомірно, то буде менше простору для цього своєрідного люфту», – пояснив Мінкін.

Державні керівники і дозвіл на зброю

Думки керівників правоохоронних органів щодо дозволу українським громадянам на зброю розділились.

Генеральний прокурор Юрій Луценко в грудневому інтерв'ю українському виданню заявив, що він ще з часів МВС виступав за розширення дозволу на володіння зброєю. За інформацією генпрокурора, вже другий рік спостерігається тенденція «падіння кількості вбивств у країні, яка наводнена зброєю». Натомість різко ростуть тяжкі злочини проти власності: таких на 30% більше по країні порівняно з минулим роком.

«Я впевнений, що найкращим стримуючим фактором проти озброєного злочинця є ймовірність озброєного громадянина. Звичайно, необхідно слідкувати за легальністю походження зброї, за тим, щоб вона не потрапила до рук раніше судимих, нарко- та алкозалежних осіб. Та факт є факт. Другий рік поспіль меншає замовних убивств та взагалі злочинів проти особи», – так висловився Луценко.

Головний військовий прокурор Анатолій Матіос також виступав «за» те, щоб дозволити українцям мати законну зброю для самозахисту. Про це він сказав влітку 2016 в ефірі українського телебачення.

«Якби суспільство мало узаконену легальну зброю для самозахисту – середній клас без відхилень в психіці і здоров’ї – тоді рівень самосвідомості і підтримки держави в разі партизанської війни і для самозахисту від злочинців піднявся б на більш високий рівень», – висловився Матіос.

Натомість міністр внутрішніх справ Арсен Аваков категорично проти дозволу на озброєння українців. Принаймні – за нинішніх умов. На його думку можливість вільного володіння зброєю не зрівняє людей у правах, а навпаки, «затвердить право сильного».

Виконувач обов'язки глави Нацполіції Вадим Троян теж проти цивільної зброї для самооборони, але з уточненням – принаймні, не для «всіх підряд».

Суспільство і зброя

У самому українському суспільстві, якщо вірити даним дослідження, третина громадян вважає, що українці мають право захищати власне майно, власну безпеку, здоров’я та життя за допомогою вогнепальної зброї, яку вони можуть легально придбати. При цьому роботою правоохоронних органів задоволені лише 6% опитаних.

Ветеран АТО Михайло Лупейко у висловив думку, що українцям давати в руки зброю варто. Тому що ті негідники, які надумали щось недобре, побоюватимуться в дім залізти, якщо знатимуть, що там є пара гарних «стволів».

«Візьмемо нашу історію У нас менталітет такий: кому треба, той зброю до рук візьме. Біля козаків завжди були гречкосії. Козаки завжди їх охороняли, але й у гречкосіїв завжди вдома була зброя. Нехай приймають закон дозволяючий. А той, хто вважатиме за потрібне, візьме собі зброю. Стрілянина у нас не почнеться. Ми не росіяни. Скільки зброї за три роки війни «натягнули» в країну? Дуже багато. Якщо міряти вагонами – набереться на поїзд. І що – вона пішла на вулиці? Ні. Не буде ніякого апокаліпсису. Просто усілякі негідники будуть таким чином «гальмуватися». Ті ж самі депутати знатимуть, що у народу є офіційна зброя, з якою він вийде на Майдан», – переконаний Лупейко.

«Коли влада забороняє давати народу зброю – тут закінчується демократія і починається тоталітаризм. Таким чином ми повертаємось до Радяського Союзу, і вибудовується у нас російський сценарій правління – узурпація влади, тиск на пресу, «прикривання ротів», заборона зброї, спроба тотального контролю», – додав він.

Автор: Яніна Ткачук