Чи варто здавати "знайдену" зброю в поліцію?

Де взяв? Знайшов?

Адвокат Геннадій Токарев написав статтю про те, як чоловіка, який добровільно розповів поліції про вибухові пристрої, змусили зізнатися у вчиненні "злочину" і майже три роки боротися в суді за свою свободу.

***

На початку травня 2014 року мешканець м. Києва пан Г. отримав на вокзалі у м. Києві від чоловіка, що прибув з м. Харкова, пакунок, в якому були вибухові пристрої, який він викинув на смітник. Наприкінці того ж місяця пана Г. затримали працівники міліції і доставили до одного із районних відділів міліції в м. Києві, де його опитували з приводу убивства невідомого йому громадянина.

В ході опитування пан Г. згадав про отримання ним підозрілого пакета та вирішив розповісти про це правоохоронцям. Після його зізнання у отриманні і зберіганні заборонених предметів з Харкова до Києва приїхала слідчо-оперативна група, яка за участі пана Г. за його заявою провела огляд місця, на яке він вказав, в ході якого був знайдений пакунок.

Отже, пан. Г. в день його фактичного затримання зробив добровільну видачу вибухових пристроїв, що було підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне придбання та зберігання цих заборонених речей. Проте, правоохоронці мали інші наміри, замість протоколу добровільної видачі оформили протокол вилучення, після чого доставили пана Г. до Харкова.

Достеменно усвідомлюючи, що пан Г. має бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч.3 ст.263 Кримінального кодексу з причини здійснення ним добровільної видачі заборонених предметів, слідчі органи склали протокол його затримання за підозрою у вчиненні злочину із значною затримкою у часі (оскільки фактично його затримали попереднього дня у м.Києві), а далі щодо пана Г. здійснювали кримінальне переслідування у звичайному порядку.

Адвокат Сергій Мєдвєдєв, який здійснював захист пана Г. з моменту його допуску у справу як оскаржував незаконність його затримання і отримання доказів, так і заявляв клопотання про звільнення пана Г. від кримінальної відповідальності, але сторона обвинувачення ігнорувала його скарги і клопотання і взагалі не відповідала на них.

Адвокат подав численні заяви про вчинені представниками сторони обвинувачення кримінальні правопорушення, аж до Генеральної прокуратури, але всі зусилля були марними – не було жодного реагування на них.

Одночасно здійснювався психологічний тиск на пана Г., який на той час перебував під вартою і, звичайно, бажав якнайскорішого звільнення з-під варти. Під тиском обвинувачення пан Г. підписав угоду про визнання винуватості з прокурором. Але сторона обвинувачення, як це часто-густо трапляється, не дотрималась всіх вимог закону при укладенні такої угоди, а саме, обов’язкової участі захисника з моменту ініціювання укладення такої угоди.

Адвокат С.Мєдвєдєв не брав участі у кримінальному провадженні в якості захисника пана Г. під час ініціювання угоди з прокурором, тому на цій підставі подав апеляційну скаргу на вирок, яким була затверджена угода про визнання вини.

На той час пан Г. був уже звільнений з-під варти, тому сторона обвинувачення втратила важелі тиску на нього. Апеляційний суд Харківської області скасував вирок, оскільки недотримання вимоги про обов’язкову участь захисника вважається істотним порушенням кримінального процесуального законодавства і, відтак, в будь-якому випадку тягне за собою скасування судового рішення.

Після скасування вироку обвинувачення знов намагалося схилити пана Г. до визнання вини у вчиненні злочину, але на цей раз він не піддався на цей влив, а адвокат С.Мєдвєдєв продовжив наполегливо проводити свою стратегію на звільнення свого підзахисного від кримінальної відповідальності.

Треба віддати належне судді Московського районного суду м.Харкова Наумовій С.М., яка відхилила доводи прокурора про те, що добровільна видача паном Г. вибухових пристроїв органам досудового розслідування не була оформлена належним чином, з мотивуванням такої позиції тим, що це було обов’язком слідчих, прокурорів.

21 лютого 2017 року Московський районний суд (суддя Наумова С.М.) проголосив вирок, яким пана Г. було звільнено від кримінальної відповідальності.

Геннадій Токарев, адвокат

Інформаційний портал Харківської правозахисної групи "Права людини в Україні"

***

Ця історія вчергове нагадує, що силовим органам довіряти не можна взагалі, а спілкуючись з ними, потрібно завжди мовчати.

Для тих, хто в цьому має щонайменші сумніви, пропоную цікаву лекцію адвоката і професора Джеймса Дуейна (James Duane) та офіцера поліції Джорджа Брука (George Bruch) на тему "Чому я гордо визнаю, що ніколи не говоритиму з жодним поліцейським".

DON'T TALK TO POLICE - Professor James Duane