Зброя як об’єкт цивільних прав

Зброя як об’єкт цивільних прав

Відповідно, щодо речі можуть виникати цивільні права та обов’язки. Річчю можна володіти, користуватися та розпоряджатися. Так визначає Цивільний кодекс України.

Ст. 178 Цивільного кодексу України, яка суворо встановлює, що:

1. «Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи»;

2. «Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі»;

3. «Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом».

Міліцейська інструкція №622 — не є законом, а її легітимність, як нормативно-правового акту — нікчемна.

Статтею 7 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод визначено принцип: “ніякого покарання без закону”. З урахування судової практики Європейського суду з прав людини ця норма тлумачиться також, як така, що зобов’язує органи примусу чітко та зрозуміло формувати підозри та обвинувачення у відповідності до “букви закону”.

Важливо розуміти, що стаття 263 КК України нічого не забороняє, а визначає покарання за порушення правового порядку поводження зі зброєю, який мав би бути визначений законом, оскільки вказана норма встановлює кримінальну відповідальність за поводження зі зброєю без передбаченого саме законом дозволу.

Відтак, за відсутності визначеного законом порядку поводження зі зброєю, відсутній об’єкт кримінально-правового захисту, а отже об’єкт злочинного посягання. Відповідно відсутній об’єкт злочину, вчинення якого може інкримінуватись, а відтак — підстава для кримінального провадження взагалі.

Відповідно до ст. 68 Конституції кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Перелік суспільних відносин, які регулюються виключно законами, закріплено в ст. 92 Конституції України, зокрема, це права і свободи людини, гарантії цих прав; основні обов’язки; діяння, які є злочином та відповідальність за них.

Найбільш небезпечні правопорушення визначає Кримінальний кодекс. Але відповідно до ст. 11 Кримінального кодексу встановлено, що не будь-яке порушення права (законодавчої норми) визнається за злочин, а лише те, яке становить суспільну небезпеку та завдало істотної шкоди, і описане в особливій частині Кримінального кодексу.

Це означає, що слідчий чи прокурор в підозрі чи обвинувальному акті, описавши діяння (встановивши фактичні обставини справи), повинен встановити норму закону (права), яка порушена таким діянням. І це мусять бути норми Конституції або законів.

В розумінні ст. 263 КК суспільно небезпечним є діяння, яке полягає у зберіганні зброї без передбаченого законом дозволу. Тобто таке діяння порушує закон, який визначає дозвільний характер обігу зброї, відтак встановлює заборону на зберігання зброї без дозволу.

Але з 2007 року такого закону, який визначає дозвільний характер обігу зброї, в Україні немає.

Кримінальний кодекс не може регулювати суспільні відносини в сфері обігу вогнепальної зброї, так само він не може регулювати суспільні відносини щодо права на життя (у злочинах проти життя і здоров’я), чи недоторканість власності, чи суспільні відносини, пов’язані з обігом наркотичних засобів тощо.

Більш очевидна хибність суджень прокурорів стає зрозумілою на прикладі: проїзд на червоне світло світлофора заборонене правилами дорожнього руху, які складені згідно ЗУ “Про дорожній рух”, а не Кодексом України про адміністративні правопорушення чи ст. 286 КК України.

Кримінальний кодекс є лише законом про кримінальну відповідальність (ст. 3 КК), ним встановлюється, які правопорушення є злочином і яке покарання за це передбачено (ст. 1 КК).

Натомість обіг наркотичних засобів встановлюється ЗУ “Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори” та ЗУ “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”. Так, гарантії права на недоторканість життя встановлено ст. 27 Конституції, ст.ст. 270, 281 Цивільного кодексу.

Недоторканість власності гарантована ст. 41 Конституції та в цілому третьою книгою Цивільного кодексу.

Навіть ідентична за формулюванням до ст. 263 КК, але щодо обігу радіаційних речовин ст. 265 КК передбачає кримінальну відповідальність за зберігання чи перевезення таких речовин без передбаченого Законом «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» чи Законом «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» дозволу. І так по кожній статті особливої частини Кримінального кодексу.

Уявімо, щоб санкція за порушення ст. 41 Конституції (гарантії права власності) містилася б тут же в тексті Конституції, як у випадку договірного права чи кодексу Юстиніана або Литовських статутів. Оскільки способів порушення права власності багато (крадіжка, розбій, шахрайство, грабіж, умисне знищення майна тощо), то лише одна стаття Конституції була б обсягом з нинішній текст основного закону.

Закон вимагає від прокурора зазначити в обвинувальному акті норму закону, яку порушено. Та як відомо, що закону, який визначає порядок цивільного обігу таких речей як зброя, не існує, то прокурор не зможе на нього послатися.

Правова кваліфікація злочину передбачає, що прокурор має вказати у акті всі елементи складу злочину: суб'єкта, об’єкта, суб’єктивну та об’єктивну сторони. Прокурор зможе зазначити, що є об’єктом злочину, тобто того, на що саме було посягання бо відсутній закон.

Якщо прокурор вкаже об’єктом злочину, передбаченого ст. 263 КК України є визначений законом громадський правопорядок поводження зі зброєю. Тож, за відсутності закону, яким встановлено такий порядок, відсутнє і те, на що можна посягати.

Тобто це порушення ст. 92 Конституції України та ст. 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод громадянина.

Андрій Гоца

При написанні статті були використані
матеріали розміщені на сайті
Української Асоціації Власників Зброї.