Українці і зброя: незнання, маніпуляції і страхи

| Законодавство, Факти, статистика та аналітика | Автор: Alex Shulga
По-русски

Нагородний ФортНагородний Форт

Питання зброї загалом, її цивільного обігу й застосування всі роки незалежності було одним з безлічі законодавчо неврегульованих, повідомляє «ZN.UA»

Прямі наслідки Євромайдану й зміни влади, анексія Криму, а потім і початок АТО як ніколи актуалізували це питання не тільки для профільних громадських організацій, численних мисливців і спортсменів-стрільців, а й для решти суспільства.

Нескладно було спрогнозувати, що величезна кількість нелегальної зброї, яка з'явилася в людей за час АТО, спричинить різке погіршення криміногенної ситуації в країні, і правоохоронні органи не зможуть із нею належно впоратися. Постріли з гранатометів по установах, приватних будинках і навіть поліційних відділках уже стали буденним явищем і кваліфікуються як хуліганство. Це — якщо ми говоримо про нелегальну зброю.

Однак нині актуалізувалася й проблема зброї легальної. Аргументами, які поставили її на перше місце, стали, по-перше, твердження, що легальна зброя в громадян могла б зупинити гібридну агресію в зародку, і ми не отримали б принаймні бойових дій на сході, а по-друге, вже згаданий сплеск злочинності в країні.

Звичайно ж, до популяризації питання зброї та її обігу неабияких зусиль, окрім профільних неурядових організацій, доклали журналісти-розслідувачі, які виявили те, про що ці профільні неурядові організації говорять уже багато років: у країні давно, за всіх президентів, існує ринок нагородної зброї для обраних. Та саме після Майдану окремі міністри почали буквально роздавати нагородну зброю (не лише пістолети і револьвери, а й автоматичну), і, як свідчать опубліковані списки нагороджених, не лише військовослужбовцям і волонтерам. Тож ця зброя не могла не вистрілити, що й сталося під час резонансного інциденту на дорозі між подружжям Пашинських з одного боку і звичайним громадянином — з іншого. Адже цей звичайний громадянин — тут його ім'я не важливе — так само, як і решта звичайних громадян, не має доступу до короткоствольної нарізної зброї як засобу самооборони.

Усі ці причини (і не лише вони) зробили питання обігу зброї для цивільних доволі резонансним. І тут виникає низка проблем, які маємо охарактеризувати бодай коротко, коли говоримо про зброю та українське суспільство.

Незнання

Небагато українських громадян знають, що всі ці роки ми живемо без закону про зброю для цивільних. На цей парадокс вказують юристи, які наголошують: нині все регулюється підзаконним актом — наказом міністра МВС, який у свою чергу має підпорядковуватися закону, якого немає. Однак знають про це лише ті, хто безпосередньо стикається з правовим регулюванням цивільної зброї — її власники, правоохоронці й профільні неурядові організації, які захищають права власників зброї. Такий стан справ повністю влаштовував і влаштовує МВС, яке й надалі зберігає статус-кво у питанні видачі та нагляду за цивільною зброєю.

Маніпуляції свідомі й несвідомі

Ця проблема випливає з першої. Адже, користуючись низькою обізнаністю громадян у питанні регулювання зброї, маніпулювати ними досить легко.

Найпоширенішою є маніпуляція щодо вільного обігу зброї. Мовляв, "невже ви хочете, щоб зброю продавали в кожному магазині". Цей меседж найбільш популярний у середовищі "антизбройового лоббі" і є базовим для чималої кількості громадян саме через їхню необізнаність. Адже справді "вільний" обіг зброї найчастіше пропонують маргінальні й ультрарадикальні суспільно-політичні сили, які не мають масової підтримки виборців. Натомість цей радикалізм і доведення питання до абсурду використовують для маніпулювання суспільною свідомістю. Через це цілком логічними і зрозумілими є дані поважних соціологічних компаній, які, запитуючи в респондентів, чи вони "за" вільний продаж зброї, отримують 89% противників такої пропозиції. Відтак очільник держави, оперуючи цими цифрами, відмовляється подати до парламенту першу електронну петицію, яка за лічені дні набрала необхідні 25 тисяч підписів і стосувалася саме законодавчого врегулювання обігу зброї для цивільних.

При цьому Петро Порошенко говорить навіть не про вільне володіння, а вільне носіння зброї, в тому числі автоматичної. І тут ми уявляємо людей, які розгулюють вулицями з автоматами. Якщо ж почитати саму ініціативу, без її інтерпретації президентом, то виявиться, що вона стосується не вільного, а законодавчо врегульованого володіння зброєю для цивільних, і про жодну автоматичну зброю там не йдеться. Ба більше, в ній доволі чітко прописано правила набуття та зберігання зброї. Що ж до носіння, то як головне нововведення пропонується приховане носіння короткоствольної нарізної зброї для самозахисту, а не автоматичної. Якщо просто — то пістолетів або револьверів для самооборони. За прикладом не лише далеких США, а й сусідньої Молдови.

Таким чином, основна маніпулятивна технологія полягає в наступному: законодавче врегулювання за відсутності відповідного закону взагалі підміняється "вільним володінням", а короткоствольна зброя для самозахисту підміняється автоматичною зброєю, з якою начебто ходитимуть мирними вулицями.

Ще однією обставиною, яка полегшує маніпуляції з питанням обігу зброї для цивільних, є дуже мала кількість соціологічних досліджень, де ставлять хоча б одне релевантне запитання. У більшості з них використовується вже згадане формулювання "вільний продаж зброї". Цікаво, що проти вільного обігу зброї виступають самі профільні громадські організації. Та ж таки Українська асоціація власників зброї, навпаки, наполягає на законодавчому врегулюванні цього питання. Таким чином, замість картини ставлення населення до питання врегулювання обігу зброї для цивільних у більшості випадків, отримуємо картину ставлення до зброї в кожному підземному переході.

Усе це призводить до того, що нинішнім соціологічним даним, які широко використовують для дискусії про суспільні настрої щодо регулювання обігу зброї для цивільних, не бракує надійності, проте бракує валідності. Іншими словами: усі знані соціологічні компанії, які ставлять запитання про вільний продаж зброї, демонструють дуже схожі показники — результати справді є повторюваними, а отже надійними. На сьогодні кристалізацією вимог громадянського суспільства у сфері регулювання обігу зброї для цивільних є законопроект №1135-1 "Про цивільну зброю та боєприпаси" (зазначені формальні автори законопроекту з числа депутатів не мають вводити в оману), в якому про вільний обіг зброї зовсім не йдеться.

Тому коротко наявну ситуацію з соціологічними опитуваннями громадян щодо їхнього ставлення до обігу зброї можна описати так: яке запитання — така й відповідь.

Серед опитувань, дані яких більш релевантні нашим реаліям, — опитування Київського міжнародного інституту соціології, який, на замовлення партії "Воля", включив до загальноукраїнського опитування блок запитань про зброю для цивільних та самозахисту. На запитання стосовно дозволу приховано носити вогнепальну зброю для самозахисту на вулиці 24% відповіли, що тією чи іншою мірою підтримують такий крок, і 64% виступили проти. Майже в таких самих пропорціях респонденти відповіли на запитання, чи придбали б вони зброю для самозахисту на вулицях: 27% відповіли ствердно і 66% сказали "ні". Як бачимо, зі зміною формулювання запитання, відповіді громадян також доволі помітно змінюються.

Розбіжності поколінь та гендерні

Тут ми підходимо до питання, хто в українському суспільстві більше виступає "за" можливість збройного самозахисту, а хто — "проти". Найпершою характерною рисою українського суспільства та його сприйняття обігу зброї є гендерні відмінності в цьому питанні. Чоловіки вдвічі частіше, ніж жінки, виступають "за" дозвіл носити зброю для самозахисту. Як показали фокус-групи, проведені Дослідним центром SPHERA восени 2015 року у великих містах, жінки в абсолютній більшості демонструють неприйняття обігу зброї та весь набір аргументів, що їх представники МВС і загалом представники українського істеблішменту використовують для збереження нинішньої ситуації з відсутністю закону про зброю: менталітет, який не підходить для носіння зброї; має змінитися кілька поколінь, щоб можна було ухвалювати такий закон; напружена ситуація в суспільстві (не на часі); страх перед тим, що, завдяки тотальній корумпованості правоохоронних органів загалом і дозвільної системи зокрема, доступ до зброї отримають психічно неврівноважені люди.

Таким чином, більш як половина респондентів (жінок) з самого початку виступає проти будь-яких пропозицій розширити права використання зброї і демонструє цілий набір фобій у зв'язку із цим.

Іншою великою категорією противників розширення прав носіння та використання зброї є люди пенсійного віку. Молодь і середнє покоління удвічі частіше погоджуються з тим, щоб надати цивільним право носити зброю для самозахисту. Адже в тих суспільних умовах, у яких соціалізувалися старші люди, тобто в часи СРСР, уся монополія на використання зброї для захисту була виключно у правоохоронних органів, і тодішні, послуговуючись терміном Л.Альтюссера, "ідеологічні апарати держави" всіляко підтримували це їхнє виключне право.

Прихильники надання права на самозахист за допомогою зброї — це люди віком 30—40 років, дещо вищого рівня освіти (корелює з віковими показниками) й відповідних кваліфікаційних характеристик — фахівці, самозайняті та ін.

Що маємо у підсумку? З одного боку — величезну (традиційно) недовіру до правоохоронних органів, сплеск злочинності з використанням нелегальної зброї, упевненість більшості суспільства, що правоохоронні органи не спроможні впоратися зі злочинністю, а з іншого — парадоксальну впевненість порівняної більшості, що надання права самим громадянам на самозахист від злочинців з використанням зброї не допоможе зменшити рівень криміналітету. Повторимо, що двома основними категоріями противників такого кроку є жінки і представники старшого покоління.

Патерналізм, взаємна недовіра

Загалом питання зброї та самозахисту за її допомогою можна віднести до одного з індикаторів патерналізму — громадянської активності та недовіри в суспільстві. Щодо першого, то зброя як інструмент самозахисту потребує насамперед відповідальності, готовності самому діяти для забезпечення власної безпеки, а не делегувати цей обов'язок виключно правоохоронним органам (на тлі недовіри до них). Як уже неодноразово зазначалося, відсутність почуття відповідальності за ситуацію в країні, низький рівень громадянської активності і включеності й досі є найбільш поширеними рисами українського суспільства.

Другий індикатор — страх перед тим, що зброя масово з'явиться в інших громадян — укотре свідчить про високий ступінь недовіри не лише до інститутів держави і насамперед правоохоронних органів, а й один до одного. Саме тому громадяни так легко сприймають аргументи послідовних противників законодавчого врегулювання обігу зброї для цивільних і надання їм права на носіння зброї для самозахисту (насамперед представників правоохоронних органів): мовляв, у разі ухвалення такого закону неминучі взаємні вбивства через будь-які дрібні суперечки.

Незнання, свідомі й несвідомі маніпуляції, взаємна недовіра, патерналізм вносять свої корективи у сприйняття громадянами питання законодавчого врегулювання обігу зброї для цивільних. Саме тому в Україні є нагальна потреба у спеціалізованих, коректних соціологічних дослідженнях, які давали б не лише надійну, а й валідну інформацію щодо пропонованих українським громадянам ініціатив у сфері обігу та використання зброї для цивільних.

1,0 1 -1 4
Коментарів (21)

  • 04.04.2017 17:31
    #
    - -3 +

    Объясните, пожалуйста, иностранцу, почему такой негатив идет к наградному оружию? Насколько я понимаю, его дают проверенным людям в достаточно больших количествах. В стране, где огромное количество граждан, не лояльных Украине, это - не такой уж плохой вариант, чтобы оружие не появилось у промосковских граждан. В Латвии этот вопрос решили немного по-другому, но у вас другой случай. Заранее благодарю.
    П.С. Аргумент: я тоже хочу пистолет, но т.к. я не особа, приближенная к Авакову, поэтому я против, понимаю. Но хотелось бы услышать другие аргументы, если они есть.

    • 04.04.2017 18:00
      #
      - 4 +

      Так в том то и дело что другие аргументы Вы врятли услышите, если б можно было бы свободно приобрести короткоствол простым смертным как в Штатах например или хотя бы как в Литве то и противников наградного было бы ровно столько сколько тех кто против оружия в целом.
      С Ув.

    • 04.04.2017 18:22
      #
      - 8 +

      "Проверенные люди" - это, в основном, приближенные к власти, которые получают подарок на день рождения, или заносят $25k, а не реально отличившиеся люди. Поэтому наличие пистолета - это вопрос социального статуса: "Ты тварь дрожащая, а я право имею". Ненависть граждан к власти проецируется на один из ее современных атрибутов.
      Также стоит разделять Украину как страну (народ и земля) и государство (органы власти). Граждане лояльны стране, но не государству, в чем Вы можете убедиться посмотрев на рейтинги доверия. Власть иррационально боится, что в случае легализации пистолеты(!) будут применены против нее. Президент прямо посылает любителей оружия "на фронт". Поэтому вариант с массовой раздачей патриотам выглядит нереалистично.

      • 04.04.2017 18:31
        #
        - -2 +

        Понятно, вы ненавидите органы власти, но хотите, чтобы власть дала вам оружие.

        • 04.04.2017 18:39
          #
          - 5 +

          Я считаю, что свободному человеку, "власть" не может запрещать владеть любым оружием.
          То, что самые наглые и беспринципные люди в стране не дают мне возможность себя защищать, в очередной раз демонстрирует мне, что я несвободен.

          • 05.04.2017 14:54
            #
            - 4 +

            Ограничение права гражданина на вооруженную самозащиту равнозначно покушению на его жизнь.

        • 05.04.2017 13:02
          #
          - 0 +

          Выдавливайте из себя раба. Такие фразы достойны либо ватника либо самого представителя власти:
          "хотите, чтобы власть дала вам"

          • 05.04.2017 13:24
            #
            - -2 +

            Я понимаю, что вы один - дАртаньян, а все остальные рабы и ватники. Но в реальном мире везде именно власть определяет все условия, в т.ч. и об оружии.

            • 05.04.2017 14:55
              #
              - 3 +

              Статья 5 Конституции - "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування."

            • 05.04.2017 18:31
              #
              - -1 +

              А я понимаю, что вы никакой не Janis Eglitis, а самый обычный ментовский провокатор. Уже, кстати, второй вычисленный на этом форуме. Передавайте привет Антошке Геращенко. Или кто там у вас куратор?

        • 05.04.2017 19:02
          #
          - 2 +

          Уважаемый Янис , МЫ не желаем подачек от власти , МЫ требуем , чтобы власть уважала наши права , в условиях проявления агрессии со стороны нашего безумного северного соседа , носящегося со своими идеями спасения русского мира , разве Вам и Вашему народу власть дала возможность самоопределиться и стать членом Европейского сообщества , с соответствующими стандартами или Вы и Ваш народ не осознанно сделали этот выбор , о какой ненависти к власти Вы говорите , или Вы считаете украинцев не самодостаточными для принятия важных решений . Мне кажется Вам как иностранцу , Родина которого пережила период советской оккупации , сбросившая с себя коммуняцкое ярмо и выбрав для себя вектор движения в сторону демократического развития , как никому другому должно быть понятно , что власть необходимо контролировать ( как менеджеров ) , а не надеятся на подачки с ее стороны . С уважением , спасибо за понимание .

    • 04.04.2017 18:27
      #
      - 3 +

      Сегодня это отдельная "каста", показателен случай, когда к награждению "за волонтерскую деятельность" приставили сепара из "оплота" в 2014-2015. Там 90% именно что "проверенные" люди, взносом проверенные.
      Отсюда и негатив.

      • 04.04.2017 18:53
        #
        - 1 +

        Ясно, вы считаете, что принцип награждения кулуарен, коррупционен и несправедлив. Вполне согласен, если это действительно так.

  • 04.04.2017 18:57
    #
    - 6 +

    В країні, де неповага держави до власних громадян, і самих громадян один до одного є тотальною і звичною побоювання щодо носіння зброї для самозахисту цілком зрозумілі. Та й пропаганда журналістських повій діє ефективно, бо у більшості "електорату" замість мізків вже давно телевізор.
    Адже після вступу в силу закону про носіння зброї для самозахисту, вже не можна буде поперти з п'яним рилом на людину яка зробила тобі зауваження щодо розпиття горілки на дитячому майданчику, не можна буде в дупу п'яним залізти у маршрутку і почати там бикувати, вже небезпечно буде зграї утирків лакати якесь пойло на лавочці під вікнами житлового будинку, голосно при цьому матюкаючись і задираючи при цьому перехожих, небезпечно буде у ресторані лізти до чужої компанії з якимись надуманими причинами навіяними бухлом і персональним сказом. Багато чого буде небезпечно робити в спільноті, де майже кожний буде здатен дати пристойну відсіч негіднику, чи виявити свою громадську позицію попри бажання дикої зграї ушльопків розважатись "до останнього".
    Ну кому ж таке потрібно?! Адже в стійлі завжди було затишніше і безпечніше! Правда доки не потягнуть на бійню...

  • 04.04.2017 21:05
    #
    - 2 +

    censor.net.ua
    Похоже, что начался перелом политики в сфере самообороны!

  • 04.04.2017 21:29
    #
    - 4 +

    Я человек в возрасте и вы знаете, что самое ужасное в старости то, что становиться трудно, защищать важные вещи; честь, свободу, справедливость и семью, потому я имею оружие. Наличие оружия - это признак свободного человека, рабам оружие иметь не положено. К великому моему сожалению большинство жителей Украины это хомосоветикусы с психологией раба, они готовы променять свою свободу на иллюзорное благополучие. Большая часть из них живет по принципу "Верх лижем, низ топчим". Хочу напомнить вам слова: Карлоса Кастанеда "Смирение воина и смирение нищего — невероятно разные вещи. Воин ни перед кем не опускает голову, но в то же время он никому не позволяет опускать голову перед ним. Нищий, напротив, падает на колени и шляпой метет пол перед тем, кого считает выше себя. Но тут, же требует, чтобы те, кого он считает ниже себя, мели пол перед ним".

    • 05.04.2017 19:14
      #
      - 3 +

      Солидарен с Вами на 100 % , слова великого Кастанеды на мой взгляд ещё долгое время будут актуальны для жителей планеты Земля .

  • Украинцы доверяют деньги абсолютно незнакомы людям, когда едут в общественном транспорте и просят передать их из заднего ряда, и никто не задаётся вопросом о законопослушности людей, которые передают деньги. Украинцы могут дать свой телефон незнакомому человеку на улице (исключ. гопники)) ). Украинцы могут попросить абсолютно незнакомого человека постоять за него в очереди где-нибудь. Но как вопрос касается вооружения адекватных, законопослушных граждан, так сразу - "НИКОМУ!", "Да вы что!", "Перестреляют же!", "Нельзя украинцам оружие!"

    И второй момент
    Почему УАВЗ говорит только про пистолеты и револьверы? Как насчёт идиотизма с ограничителями на полуавтоматических карабинах типа "АК"? Которые не могут стрелять со сложенным прикладом. Фиксирование прицельных планок, на тех же АК. Магазины на 10 патронов (для длиностволок) и макс. 4 на гладкоствол. Как насчёт минимальный длинны гладкоствола? В мире есть много образцов маленьких, компактных "шотганов", которые удобно хранить дома, и перевозить. Как насчёт полуавтоматических "РПК", да и других лёгких пулемётов с съёмными магазинами, которые лишены возможности стрелять в автоматическом режиме (как в США). Как насчёт компактных, полуавтоматических пистолетов-пулемётов типа: "Mac-10", "UZI", "MP5K" и т.д?!
    Это я к тому, что помимо вопроса о самообороне, стоит вопрос о развитии, и расширении рынка огнестрельного оружия! Это оружие вряд ли часто используется для самообороны, но для стрельб в тирах и на полигонах - идеально!

  • 10.04.2017 16:30
    #
    - 0 +

    Ребят, я понимаю, вот честно искренне понимаю желание законно иметь оружие для самообороны, если вы владелец дома в Киевщене. Защита собственности и всё такое. Но как поможет оружие обычному жителю города ? Мой дом не соблазнительный замок, для того, чтобы ко мне ночью лезли преступники, я вообще в жизни не сталкивался с профессиональными грабителями. Я ничего не боюсь в своём доме, кроме новых счетов за отопление. А вот на улице мне гораздо страшнее. И на улице я боюсь не столько рецидивистов в наколках у которых уже есть оружие, я боюсь "нормальных ребят, ёпта" тусующихся по вечерам возле киосков и у которых оружия ещё нет. И знаком я с ними хорошо. Приходилось и с телефончиком прощаться, и бежать как Болт, но куда чаще подвыпившие "нормальные ребята" просто заговаривались или не осмеливались продолжать активные действия, если их игноришь. Огромное количество среди них не привлекалось, многие вообще "да обычне мужики х..ле". Тот что отгопстопнул у меня телефон - вообще был внештатным сотрудником милиции. И как я позднее узнал, мой телефон лежал в ящичке у опера в тот момент, когда я писал заяву. Как мне поможет оружие, если меня захотят ограбить на улице и если у грабителя тоже будет оружие ? Как мне поможет оружие если такие нормальные подвыпившие ребята, теперь уже с оружием в руках просто захотят докопаться ? Меня могут застрелить в затылок сразу, могут приставить готовое к бою оружие и обчистить, забрав и моё оружие, которое будет мирно спрятано. Или прикажете возвращаться каждый раз домой в стиле крутого бойца, держа пистолет на изготовку и постоянно оглядываясь ? "Нормальные пацаны" больше интересуются этими игрушками, чем мирные граждане, раньше их купят, лучше будут с ними обращаться. Большинство украинцев боятся не за богатства в своих двухэтажных дачах, а за свои сраные обналиченные получки по 1500 грн, за свои потёртые китайфоны и даже сумки с продуктами, и для гопарей это вполне достаточная добыча. Многим вообще добыча не нужна, они просто хотят докопаться до прохожего от смеси алкоголя, гормонов и чего-то ещё в крови.

    • 11.04.2017 07:17
      #
      - 0 +

      Я часто ссылаюсь на примеры из американских вестернов. Не потому, что это фильмы сродни документальным, вовсе нет. понятно, что сценарии выдуманы и сюжеты тоже. Но их все объединяет одно, то, что являлось РЕАЛЬНЫМ историческим фактом. А именно то, что все люди РАЗНЫЕ. Кто-то может быстро выхватить револьвер, а кто-то - нет. А кто-то и вообще не умеет им пользоваться. Так вот те, кто далек от оружейной культуры, НЕ имеют оружия. Не потому, что не имеют на это права, а потому, что не в силах по целому ряду причин им воспользоваться. Это про вас, к сожалению. Так что не парьтесь по этому поводу, а принимайте реалии так, как они складываются.

  • 11.04.2017 07:21
    #
    - 0 +

    А вообще, проталкиваемый господином Учайкиным законопроект больше всего мне напоминает старый советский анекдот, в котором задается вопрос: "веревку и мыло с собой приносить?" Он весь этим смыслом пронизан. Все для удобства "ментов" (в худшем значении этого слова).


Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати