Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
Развенчание десяти мифов, связанных со стрельбой из винтовки
Автор статьи на собственном опыте доказал ошибочность нескольких распространенных заблуждений, связанных со спортивной стрельбой и охотой с использованием винтовки.
Миф 1: Поврежденный кончик пули влияет на точность
Многие слышали о том, что поврежденный кончик пули сильно влияет на точность стрельбы. Эти повреждения возникают из-за сильной отдачи при выстреле из винтовки, пока патроны хранятся в магазине.
Многие просто молча согласились с этим утверждением, но не автор этой статьи, который специально повредил пули в нескольких патронах разных калибров и сравнил их с новыми.
В испытании использовались разные винтовки, установленные на два мешка спереди и сзади, дистанция – 100 ярдов. Разница в точности была настолько малой, что вряд ли кто-то бы заметил ее. Конечно, смещение аэродинамических линий спровоцировало бы снижение баллистического коэффициента, и это повлияло бы на способность пули сопротивляться силе ветра. Но, за исключением разве что стрельбы на сверхдальнюю дистанцию, эти последствия буду минимальны.
Гораздо большей проблемой является пуля, которая из-за ударов о стенку магазина усаживается глубже в гильзу, из-за чего повышается давление в патроннике при выстреле. Чтобы этого избежать, нужно немного обжать гильзу вокруг пули.
Для того чтобы развенчать этот миф, автор намеренно повредил несколько пуль
Миф 2: Пуля задела ветку и отклонилась от траектории
У каждого есть свои оправдания в случае неточного выстрела, и одно из них – ветка, оказавшаяся на пути пули. Чтобы проверить данный миф, автор соорудил некое подобие дерева с ветками в виде деревянных штифтов для мебели, и поставил его перед мишенью. Штифтов было много, так что пуля практически каждый раз задевала один из них.
Для испытания были отобраны патроны .300 Win Mag, .30-30 Win и .22-250 Rem с пулями разного веса. Сначала преграда была установлена в трех метрах от мишени, и никаких проблем с точностью не наблюдалось.
Затем автор установил штифты покрупнее и отодвинул преграду на 10 м от мишени. Размеры групп попаданий слегка увеличились, но опять же, незначительно. Важно то, что стрельба сквозь траву и мелкие ветки не влияет на точность.
Миф 3. Тупоконечные пули проникают глубже и лучше подходят для охоты в зарослях
Во время проверки предыдущего мифа, автор использовал как остро-, так и тупоконечные пули. Выяснив, что разницы в точности стрельбы сквозь преграды между ними нет. Автор решил проверить, действительно ли тупоконечная пуля лучше сохраняет свою энергию, постреляв в старые магазины, выстроенные в ряд. Опять же, какой-то существенной разницы автор не обнаружил.
Остроконечная пуля лучше справляется с силой ветра, и для многих она является лучшим выбором. Если конечно у вашей винтовки не трубчатый магазин – в таком случае, из соображений безопасности, вам стоит использовать патроны с тупоконечной пулей.
Многие считают, что тупоконечные пули больше подходят для охоты в густых зарослях, но автор установил, что существенной разницы между ними нет.
Миф 4. Оружие из нержавеющей стали требует меньше ухода
В характеристиках современного оружия все чаще встречается словосочетание «материал изготовления: нержавеющая сталь», и многие начинают думать, что их винтовка никогда не поржавеет.
На самом деле, нержавеющая сталь, точно также как и вороненая, со временем может поржаветь, если не предпринимать никаких действий, а именно – регулярная чистка и смазывание металлических поверхностей смоченной в масле тряпкой.
Металл, который производитель называет нержавеющей сталью, таковым не является. Если за оружием не следить – оно обязательно поржавеет.
Миф 5. Наводка по оси канала ствола – это хороший способ проверки нулевой линии прицеливания
То, что центр оси канала ствола идеально совмещен с перекрестием прицела, еще не значит, что пуля будет следовать той же линии. Наводка по оси канала ствола – это всего лишь промежуточный этап перед пристрелкой винтовки с внесением поправок в прицел.
Миф 6. Лучше отдам винтовку на пристрелку другу
Некоторые стрелки с повышенной чувствительностью к силе отдачи, просят друзей пристрелять винтовку вместо них. При этом они лишаются нескольких преимуществ: во-первых, стрелок привыкает к силе отдачи, во-вторых – он лучше знакомится с винтовкой.
Также не стоит забывать, что люди по-разному смотрят на предметы, и это сильно влияет на то, куда попадает пуля. Разные люди при стрельбе из одной и той же винтовки и теми же патронами часто попадают в разные участки мишени.
Некоторые стрелки с повышенной чувствительностью к силе отдачи, просят друзей пристрелять винтовку вместо них. Но это лучше делать самому.
Миф 7. Чистая винтовка лучше
Вряд ли кто-либо найдет хоть один аргумент против чистого оружия. Разве что когда вы идете на охоту. В таком случае немного нагара в стволе будет плюсом.
Дело в том, что кучность стрельбы напрямую зависит от постоянства ствола. Ведь пуля, выпущенная из чистого ствола, попадет совсем в другую точку, чем пули, выпущенные после первого выстрела. А этот первый выстрел очень часто является самым важным на охоте.
Это отклонение на дистанции 100 метров может достигать четырех дюймов. Если вы редко стреляете с дистанции, превышающей 50 метров, то вам не стоит об этом беспокоиться. Но если вам посчастливилось засечь огромного лося в 400 метрах от себя, то первый выстрел из чистой винтовки станет для вас проблемой. Поэтому, перед выходом на охоту, лучше произвести первый выстрел в контролируемых условиях.
Чистить оружие нужно, но для кучности боя всегда лучше произвести первый выстрел в контролируемых условиях. В случае автора первая пуля ушла вверх и влево.
Миф 8. Перевозить винтовку лучше дульными срезом вниз
Многие охотники перевозят винтовку в автомобиле дульным срезом вниз, аргументируя это тем, что так – безопаснее. При этом они забывают о важности состояния дульного среза ствола, ведь на полу всегда грязно, и эта грязь легко забивается в ствол.
Лучший способ перевозки оружия – в кейсе. Но если, по очевидным причинам, вам важно держать винтовку всегда под рукой, то лучше направить ее дульным срезом в сторону крыши, при условии, что она разряжена.
Миф 9. Винтовка лучше стреляет с дальней дистанции
Некоторые утверждают, что их винтовка стреляет точнее с дальней дистанции, чем с близкой. Этого попросту не может быть. Одним из основных факторов, влияющих на точность, является колебание пули в полете. Эти колебания приводят к тому, что в полете пуля начинает перемещаться по кругу.
Многие думают, что с расстоянием эти колебания прекращаются, и пуля стабилизируется, но это не так. Если пуля начинает колебаться с самого начала полета, то ее судьба предрешена. Если ваша винтовка способна на группу попаданий в 2 дюйма со 100 метров, то она не сможет достичь показателя в 1 дюйм с 300 метров – с такой дистанции размер группы будет скорее 6 дюймов.
Некоторые стрелки ошибочно считают, что их винтовки лучше стреляют с дальней дистанции, чем с ближней. Но это не так.
Миф 10. Заводские патроны лучше релоада
Современные патроны достигли высочайшего уровня качества – сегодня у стрелка на выбор есть множество типов пуль, о чем даже и мечтать не приходилось в прошлые годы. Но в массовом производстве теряется внимание к деталям, именно поэтому заводские патроны проигрывают релоаду в плане точности стрельбы.
Но почему? Производители используют точно такие же пули, гильзы и капсюли, что и мастера релоадинга, но вот с порохом все не так однообразно. Автор взял по пять образцов пяти разных патронов и взвесил их пороховой заряд.
Мастера релоада стараются удерживать отклонения в весе порохового заряда в пределах 0,1 грана. В заводских же патронах отклонения колеблются в пределах 0,5-1,7 грана. И чем больший пороховой заряд – тем больше отклонения, и тем крупнее зерно пороха.
Автор обратился к производителям патронов, и все стало ясно – в отличие от мастеров релоада, которые отмеряют порох по весу, на заводах порох отмеряют по объему. Да, на заводах есть контроль качества, но вот стандарты этого качества в отношении порохового заряда вызывают сомнения.
Действительно ли заводские патроны лучше релоада?
А почему такие дистанции смешные?!
100 ярдов это ж прямой выстрел...
Інакше "міф" виявиться не міфом.
Стандартна для гвинтівок і автоматів дистанція ураження головної цілі першим пострілом з імовірністю 0,9.
Це не розвінчання міфів. Це просто корисні поради для новачків, недосвідчених, можливо, навіть технічно неосвічених, але законослухняних власників зброї. Що теж має право на існування.
2 міф - це далеко не міф. Стандартна куля 5.45 зроблена так, що вона летить на грані стабільності і як тільки за щось зачіпається, починає куверкатися. Це зроблено для збільшення ураження при потраплянні в ціль.
Нет, это миф. А вот вы, похоже, верите в миф про мифическую пулю со смещенным ценьром тяжести)))
Да? А чому ж тоді бувалі воїни стараються переходити на старий 7.62х39? А тому, що 5.45 плюється в зеленці куди завгодно тільки не в ціль.
Бувалі воїни не завжди добре знають матчастину. Вони бувають таке придумують, що на глобус не натягнеш. Наприклад, разбирають 80 мм міну, і виколупують у передній частині воронку в тротилі, мовляв, тепер це кумулятивна міна. Це ж єрєсь чистої води.
Тому, міфі і легенди від бувалих воїнів - далеко не показник істини.
Так точно, 100%. Можна скоро видавати збірник збройового АТОшного фольклору.
«Бувалі» воїни, як правило, настільки «бувалі», що більшість їхніх бувальщин про службу – це казки. Із серії про ненадійність М16, ртутні ножі, прострелювання рейки з Калаша, чи відкидання противника назад від попадання в нього. А зазвичай, ці бувалі зброю бачили лише при заступанні в наряд по частині, у кращому разі :).
А якщо серйозно, то солдат не вибирає, чим озброюватися, його ніхто не питає, це не його компетенція. Він візьме те, що видасть служба РАО, тобто ту зброю, яка передбачена за штатом. І вибір, як правило, невеликий – лише 5,45. Що в нас, що в СРСР чи Росії. Так, у нас в підрозділах ТрО, ГШР, усіляких «шпіцназах» є й інші зразки зброї, в тому числі зарубіжні. Але в жодному разі солдатів, тим більше «бувалих» ніхто не запитує, яку зброю брати на бойове завдання. Це рішення приймають командири, завжди, у всіх арміях світу. Солдат лише виконує наказ. Винятки трапляються, але, повторюю, це нештатні ситуації.
Уявляю, як би я сміявся, коли б до мене підійшов солдат чи сержант і сказав щось типу «товариш капітан, дозвольте взяти у вихід АКМ, а не АК-74, бо в нього кулі не рикошетять від гілок». Свою відповідь я наводити не буду, бо без нецензурних слів не той ефект :). До того ж у сучасних війнах роль індивідуальної стрілецької зброї дуже мізерна. І знайти «бувалих», яким АК в калібрі 5,45 завадив, а в 7,62 допоміг виконати задачу, треба сильно постаратися.
Якби автор розмістив перешкоду не в 10, а у 100-200 метрах від мішені, різниця була би дуже помітна. Такий ефект характерний для будь якої кулі, особливо, з великим відносним подовженням. Просто у малому калібрі імпульс для зриву кулі у прецесію треба менший, достатньо зачепити гілочку. Але у 5,45 аеродинамічна нестабільність не передбачалася техзавданням, а вийшла випадково. А потім пропаганда це розтиражувала як перевагу.
Хм... От мені цікаво як можна випадково зробити пустоту спереді, а основну масу перенести назад? Чому не залити весь передній простір свинцем, а не тільки трішки перед твердим осердям і чому в послідуючих модифікаціях все так же залишали простір спереді?
Щоб куля мала якомога більшу пробивну силу, вигідно збільшувати її поперечне навантаження. Грубо кажучи, робити її якомога довшою. В ідеалі – довгою, як стріла. Але при цьому різко зростає її схильність до прецесії і нутації. Тому на практиці довжина куль і снарядів нарізної зброї не перевищує 4-5 калібрів. Куля патрону 5,45х39 має, напевно, найбільшу відносну довжину серед загальноармійської зброї.
Основною причиною порожнини у носику кулі 5,45 є зменшення осциляцій в польоті при забезпеченні балістичних характеристик, кращих, ніж у .223. Цим досягалося наближення центру маси кулі до центру опору повітря, як наслідок – зменшення збурюючи факторів. А те, що така куля виявилася на грані динамічної стабільності – це побічний результат, втім, цілком прогнозований конструкторами. Сама ідея порожнистої носової частини відома давно і широко використовується в артилерії, ще з 19 століття:
www.cyber-heritage.co.uk
en.wikipedia.org
Зараз у кулях Nosler для подібних цілей (і для експансивності) застосовують полімерний наконечник. У сучасних 5,45 патронах, до речі, порожнини вже немає, там тверде бронебійне осердя, легше від свинцю, чим досягається правильний баланс у польоті.
Забули вказати найголовніший, як на мене, міф – чим довший ствол у гвинтівки, тим більша кучність. Дуже багато людей, навіть серед військових, так думають. Насправді все якраз навпаки: чим коротший ствол, тим вища кучність (за інших рівних умов) і менше розсіювання.
А вот в крайности бросаться не нужно - пулю всё-же нужно где-то закрутить ))) Кроме того, от длины ствола зависит скорость пули и длина линии прицеливания.
Жодних крайнощів, лише математика, варіаційне числення і рівняння Ейлера для коливання струни :).
Та і я ж написав: за інших рівних умов.
Чим більша довжина ствола при однаковій товщині стінок, тим більша амплітуда коливання і, відповідно, розсіювання.
Для закручення кулі теоретично достатньо нескінченно малої ділянки ствола з нарізами, а практично - одного повного оберту, тобто 15-30 см. І немає значення, чи прогресивна нарізка, чи рівномірна.
Майже завжди можна підібрати/виготовити "швидкий" порох, який розжене кулю до необхідної швидкості навіть у 10см стволі. Інша справа, що тиск у стволі буде великий. Але ж ми говоримо про однакові вихідні умови, тобто рівні дульні швидкості. Швидкість із кучністю, до того ж, напряму не пов'язані.
Довжина прицільної лінії впливає на ТОЧНІСТЬ, а я писав про КУЧНІСТЬ. Крім того, у оптичного приціла вона рівна мінімум відстані до цілі, а максимум - нескінченності.
Довгі стволи був актуальні до середини 19 століття, коли довжина необхідна була для розгону кулі димним порохом. А також до розробки теорії коливань у твердому тілі.
Теорія давно підтверджена практикою. Сучасні гвинтівки типу SIG SAPR 751 чи Armalite AR-10 Competition зі стволом у 33см по кучності "деруть у хвіст і гриву" класичні СВД, Мосінку, Спрінгфілд 1903, Маузер 98G/K зі стволами по 62см-73см, навіть сучасні болтові Реми і Севеджі. При тому, що SIG і Armalite - самозарядки.
Вы не совсем правы (в филдтаргете и бренчресте не рулят 30-ти сантиметровые стволы)... Истина - где-то посередине... Не хочу переотягощать свой пост массой выдержек и цитат (их ещё и понадёргать нужно!), но, в общем, согласно с результатами многочисленных экспериментов (и фирмы, и бренчрестеры), получается следующая картина:
1) Увеличение длины ствола (малых и нормальных калибров) свыше 600 - 650 мм - не целесообразно.
2) Критически важно - правильное определение узловых точек колебания ствола (дульный срез должен находиться именно на одной из этих точек). Что самое смешное (а, может - печальное), что некоторые кудесники оружейники, определяют эти точки на слух, гораздо точнее, чем самые современные и навороченные специальные приборы и программы...
Что до 5,45 мм пули:
Пустотелый носик, это - элементарная технологическая недоработка, а не специально запланированный результат. И когда на Западе поднялась вонь, по поводу нарушения Союзом Женевской Конвенции, и негуманной пуле. То группой под руководством инженера-технолога Лебедевой, данный технологический изъян (непролив носика у остроконечных пуль малых калибров), был успешно устранён. Что показательно:- НАТО-вская 5,56 мм пуля, так и осталась с пустым носиком, что обуславливает её дестабилизацию и фрагментацию при попадании в тело, и, как следствие, к более тяжёлым ранениям. И никакого шума о её негуманности (яркий пример "двойных стандартов" в политике)....
Щодо кулі 5,45, то я подібні історії про «непролив носика» читав в Інтернеті і дивувався, хто їх пише. Ця версія не має сенсу, бо свинцеве осердя у оболонку не заливають, а запресовують, із каліброваного свинцевого дроту. Цей метод, який розробив в
у 1880х роках і запатентував у Швейцарії підполковник Едуард Рубін, без значних змін застосовується і зараз:
www.youtube.com - в наш час
www.youtube.com - 100 років назад
Кулі після запресовки потім вальцюють: FMJ - з донної, а HP i SP - з головної частини.
Правильне призначення порожнини у кулях, що я описав, є одним з класичних прикладів зовнішньої балістики, який розглядають на факультетах РВіА.
У кулях калібру 5,56 (M855 і SS109) порожнини для тієї ж мети, що й у наших 5,45 – для балансу і стабільності в польоті, всі інші ефекти побічні.
Дестабілізація при попаданні в тіло притаманна будь-якій кулі, але чим менший калібр, тим сильніше це виражено. Різниця в ушкодженнях від 5,45 і 5,56, якщо і є, то на межі статистичної похибки. Тут, дійсно, більше грають роль подвійні стандарти.
Я би сказав, що збільшення ствола понад 60-65см у середніх калібрах не лише непотрібне, але й шкідливе.
Ось результати тестування різних довжин, від 34 до 66см:
www.wideopenspaces.com
Висновок – велика довжина в жодному випадку не призвела до збільшення точності, а по графіку видно, що коротший ствол на всіх дистанціях був найточніший.
Розміщення вузлів вищих гармонік також мають вплив, але по-перше, він на порядок менший, ніж основний тон, а, по-друге, це більш актуально для зброї минулих епох – де ствол кріпився у двох і більше точках. У коливання консольно закріпленого («вивішеного») ствола найбільший внесок робить основний тон – відповідно, ці коливання треба зменшити до мінімуму. І завжди амплітуда коливань усіх гармонік короткого і товстого ствола буде меншою, ніж у довгого і тонкого – це аксіома:
www.shootingsoftware.com
У бенчресті стандартні довжини 50-65 см, хоча є і по 42 см. Тут йдуть, в основному, найпростішим шляхом – збільшенням товщини ствола. І це абсолютно виправдано, при використанні типових порохів. Робити коротші заважають причини технологічні і економічні. Стандартні порохи не встигатимуть розігнати кулю до 800-100м/с, а «швидкі» розвиватимуть надто високі тиски, що призведе до роздування і швидкого зносу ствола.
Якби ствол був абсолютно жорстким, то довжина ствола взагалі не впливала би на кучність. Але, при реальній жорсткості і пружності матеріалів, та, повторюю, ЗА ІНШИХ РІВНИХ УМОВ, чим коротше ствол, тим вища кучність.
Field Target не зовсім коректний приклад, це пневматика, там довжина необхідна для розгону кульки, швидкості в рази менші і коливання. Хоча й у ньому висококласна зброя має короткі стволи:
42,5 см - www.airgunsofarizona.com
38,5 см - www.leicestershire-airguns.co.uk
При всій повазі до Вас, в існування кудесників, які можуть визначити на слух точки вузлів і гармоніки, точніше, ніж тензометр і частотомір, не вірю. Вірю в науку і техніку :).
Ваши познания, простота и точность изложения материала просто поражают. Приятно читать.
В этих сжатых комментариях прочитал ответы, которые порой искал на форумах неделями.
Вот было бы здорово иметь такого человека в списке друзей в соцсети (а в жизни ещё лучше))) для получения ответов на оружейные вопросы)))
P.S не навязываюсь, но за ссылочку на вашу страницу и добавление буду очень благодарен)
Шановний пане Юрію, дуже вдячний Вам за таку оцінку і такий відгук!
Взаємно, було би дуже добре мати серед друзів такого однодумця, як Ви. На даний момент я не перебуваю в жодній соціальній мережі. Причини різні – від нюансів службової діяльності до переповненості Інтернету усілякими провокаторами, тролями, фейкерами і просто школотою :). (Вас це в жодному разі не стосується). Єдиний Інтернет-ресурс, де на даний момент я зареєстрований «з відкритим забралом», це сайт УАВЗ.
Обіцяю, як тільки зареєструюсь на Фейсбуку (я розглядаю такий варіант) – одразу відправлю Вам запрошення. В реальному житті, думаю, можемо познайомитись також, навіть швидше, ніж віртуально – можливо, на якихось заходах Асоціації.
Поки що, якщо це Вас влаштує, можу дати адресу своєї пошти:
andrew_black@ukr.net
Постараюсь відповісти на всі Ваші запитання, звісно, в міру своєї компетенції. Або ж на цьому сайті, у коментарях, по ходу виникнення відповідних тем. На жаль, не завжди є час відповідати оперативно, але ще жодної репліки чи питання без відповіді не залишив :).
Спасибо за ответ ) Жаль, что нет в соцсетях.
Почту запишу). А на мероприятиях ассоциации, я к сожалению не частый гость, т.к. далековато от Киева.
Пошту отримав, відписав, радий познайомитись!
Пожалуйста, залогиньтесь что бы иметь возможность комментировать