Сербосік

Ніж сербосік

Пару днів тому мені задали питання, на яке багато хто з любителів холодної зброї не може відповісти.

Дійсно, це зовсім нестандартна тема для розмов про ножі, мечі чи іншу холодну зброю. Часто просять назвати улюблений ніж, але майже ніколи не запитують про протилежне. А ось тут запитали.

І, якби я не знав про цей огидний ніж часів Другої Світової, навіть не знаю, що б відповів. А так, мабуть, альтернативи нема. Справа не у формі чи матеріалі зброї, а у призначенні. Мова йде про ніж-сербосік.

Війна сама по собі брудна справа. Коли ж мова йде про війну проти беззахисних, беззбройних людей, цензурних слів бракує. Саме для знищення людей, що не мали змоги себе захистити і був створений сербосік. Хорватський рух усташів, сформований Анте Павеличем, став вірним союзником нацистської Німеччини не лише на полі бою, а й у злочинах проти мирного населення. Дії усташів були спрямовані, в першу чергу, проти євреїв та циган, але до них додали ще й сербів, з якими у хорватів були дуже складні відносити. Хоча, чому були – події 90-х років на Балканах ми пам'ятаємо чудово. І, балакають, тоді сербосік також застосовувався. Не знаю лише, чи це правда.

Отже, що таке – сербосік? Це ніж, що має одне призначення – страчувати полонених людей з мінімальними витратами часу та зусиль. Певний час влада Анте Павелича вирішувала, який саме ніж має бути обраний для знищення полонених сербів та євреїв катами, в тому числі в концентраційних таборах. Хорватський уряд усташів розмістив замовлення на партію таких ножів у Німеччині, в місті Золінген. Найчастіше ж сербосіки використовувались у концтаборі Ясеновац, одному з найбільш сумнозвісних таборів смерті Другої світової війни.

Конструкція такого ножа вкрай проста – замість руків’я в нього шкіряна рукавиця без пальців, до якої кріпиться лезо. Форма леза трохи вигнута, що спрощує перерізання шиї одним рухом. Довжина леза невелика, близько десяти сантиметрів. Швидкість, з якою можна було вбити людину, вражала – за день, якщо вірити деяким дослідникам, а то й за ніч, вбивали 1300 людей, причому не просто так, а під час змагання катів.

Правда, є й інша версія щодо цієї «зброї». Кажуть, що конструктивно це ніж для праці в саду чи на полі, причому використовувався він у Німеччині ще з 20-х років, і усташі Павелича тут ні до чого. Тобто, вбивства цим інструментом мали місце, але не були масовими, скоріш їх слід назвати виключенням з правил та садистським збоченням.

Албанські ж мусульмани, мовляв, ножем такої форми різали баранів, ну й полонених християн, показуючи тим самим зневагу до них. На відео нижче показано, як використовують цей ніж в мирних цілях. Хоча, особисто мені зручніше було б для того взяти нормальний, класичний інструмент. Тому я маю певні сумніви щодо сербосіку як садового знаряддя.

Srbosjek in action ! Warning: Shocking truth video

Взагалі, історія з сербосіком досить незрозуміла. Як воно було, що правда, що ні, не знаю. Але знаю одне – про такі інструменти, не хочу називати їх зброєю, треба пам’ятати. Хоча б для того, щоб не допустити їх повторне використання. Навіть якщо це здебільшого робота пропаганди післявоєнної Югославії, така «зброя» не має права на існування десь, крім як в музеях. Але, якщо ви маєте інформацію про сербосік, котрої нема в мене, пропоную поспілкуватись на цю тему.

Сучасне фото сербосіку