Зелене світло громадським формуванням: чому «тітушок» не легалізують

Зелене світло громадським формуванням

Нещодавно українські урядовці оновили закон двадцятирічної давності про громадські формування. Поправками до нього встигли налякати, що нібито «тітушок» легалізують й в Україні назріває небезпека збройних формувань.

27 жовтня 2017 року Кабінет Міністрів України передав до Верховної Ради Законопроект про внесення змін до Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону». Документ передбачає низку змін, які суттєво вплинуть на порядок створення та діяльності таких об’єднань. Давайте розберемось, для чого потрібні такі формування в Україні і які можуть виникнути ризики.

Громадські формування необхідні. Чому?

Паралельно з проведенням АТО на Сході України, на мирній території нашої держави створюють добровільні батальйони, як тербати, добробати, інші націоналістичні організації. Вони мають відношення до Окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) та періодично беруть участь у бойових діях. Такі формування мають чітко вибудовану ієрархічну модель управління та характеризуються задовільною організованістю і координацією.

У цей же час, після декількох масштабних хвиль мобілізації та лав добровольців із зони бойових дій повертаються бійці, котрі гостро відчувають потребу адаптації в мирному середовищі – психологічного відновлення, своєї визначеності в соціумі. Не секрет, що серед них багато повертаються озброєними. Повертаються й ветерани війни. Колишні атовці з регулярною періодичністю вдаються до збройних сутичок.

Проблема громадського правопорядку не може лишитись непоміченою. Тому створення громадських формувань допоможе в її вирішенні.

Закон, регламентуючий діяльність громадських формувань, прийняли ще 17 років тому, мав формальний характер, з обмеженнями та пересторогами. Наразі, коли охорона громадського порядку та держаного кордону актуальні, як ніколи, важливе удосконалення порядку створення та діяльності формувань. Внесені до закону зміни сприяють процесу створення формувань держава трансформує вищевказані проблеми в опору, а хаотичний процес стає контрольованим. Одночасно вирішуються кілька завдань:

• соціально-психологічна адаптація та організація ветеранів;
• підвищення обороноздатності та цілісності держави;
• реальний вплив на криміногенну обстановку.

Кадровий резерв країн Європи

Законну практику громадських формувань мають наші європейські сусіди. Польща регулярно готує резервістів. В 2017 році Міністерство національної оборони Польщі сформувало Війська територіальної оборони (ВТО). Добровільне формування по своїй суті схоже на українських резервістів – офіцерів запасу, котрі проходять фахову перепідготовку. На територіальну оборону покладаються завдання не тільки з оборони, а й допомога населенню під час конфліктів або стихійних лих і катастроф. Участь у ВТО ґрунтується на основі добровільності та патріотизму.

У Литві, на ряду з діючою армією, існують Добровольчі сили захисту краю, створені ще в 90-х роках. Як це працює? У литовських громадян є альтернатива: бути призваним до лав Збройних сил, або без відриву від роботи служити в добровольчих загонах. Така служба займає 2-3 дні на місяць протягом 3-х років. Країні економічно вигідно не утримувати значну кількість військових фахівців, а залучати їх для вирішення разових вузькопрофільних завдань в рамках добровольчих сил – радіоелектроніки, IT-технологій, лінгвістики, переговорники. Таким чином безперервно готується активний резерв без відриву від основної діяльності.

Добровільна воєнізована організація Міністерства оборони є й у Естонії. Це Союз оборони (Кайтселійт). У структури є зброя для відточування навичок. Її завдання – добровільним волевиявленням і власною ініціативою підтримувати готовність народу захищати незалежність і конституційний лад Естонії. На базі Кайтселійту створений підрозділ кібероборони на випадок гібридних військових операцій.

Тобто, в Україні добровільні формування, окрім захисту територіальної цілісності, знизять кримінальне напруження і створять сприятливий клімат для бізнес-середовища.

Активісти, котрі ще донедавна безкорисно допомагали тисячам громадян, перетворилися на інструмент тиску, домовленостей, недружнього поглинання, маніпуляцій. Діяльність активістів не узаконена, а тому вони не можуть відстоювати свої права. Громадські формування з охорони громадського порядку внесуть ясність у такі складні взаємини, перевівши відносини з розподілу сфер впливу в цивілізоване русло.

Неконтрольовані дії ветеранів, котрі повернулися з АТО, використовують задля власних цілей вітчизняні політсили. Викликають іронічну посмішку спроби боротьби правоохоронців з незаконним обігом зброї, привезеної зі Сходу України. Такі спроби мають вигляд імітації і не мають результатів. Тому з організацією громадських формувань варто подбати й про легалізацію такої зброї, визначити механізм її обігу. По-перше, її на руках в українців значна кількість, й цей військовий арсенал не зникне нікуди сам по собі. По-друге, охороняти громадський порядок і державний кордон без зброї буде неможливим.

У змінах до закону пропонують припиняти діяльність формувань шляхом примусового розпуску у разі невиконання протягом року основних завдань, визначених законом, або при порушенні вимог чинного законодавства. Так контролюватимуть їхню діяльність. Такий розпуск може проводитися за заявою територіального органу Нацполіції чи Державної прикордонної служби. Раніше такими повноваженнями був наділений тільки реєструючий орган, який, фактично, не може відслідковувати реальну діяльність формувань. Таким чином, можемо очікувати якісніше проведення заходів щодо дотримання громадськими формуваннями вимог чинного законодавства.

Зброя в руках учасника формування – біль Закону

Змінами до Закону не передбачено ще один важливий момент. Доволі широкі повноваження члена формування при виконані покладених обов’язків забезпечуються статтею 14 Закону, де зазначено: «мають право застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії». Але ніде не зазначено, хто має навчати правильному застосуванню фізичного впливу та спецзасобів, їх правових меж.

Правова необізнаність легко може привести до небажаних наслідків. Тому слід проводити системну роботу з членами формувань. Така робота полягає не тільки в перевірці журналів реєстрацій, а, перш за все, в розтлумачені правових основ діяльності охоронця, серед яких:

• правильне затримання зловмисника охороною (особливості цивільного затримання, кому дозволено затримувати, які підстави для затримання, коли настає «перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця», як затримувати не потрібно та коли затримання трансформується в кримінальний злочин).

• межі допустимого при використанні спецзасобів та зброї (що потрібно знати, застосовуючи зброю, наслідки застосування, необхідна оборона і її перевищення, помилки при виборі патронів до травматичної зброї; відповідальність за зберігання і носіння травматичної і вогнепальної мисливської зброї без дозволу, особливості транспортування зброї, права власника зброї при обшуку, транспортного засобу).

Врегулювання правовідносин, наближення законодавства до реалій – позитивна тенденція. Рейдерські захоплення підприємств за допомогою фізичної сили відходять у минуле. У випадках задіяння громадських формувань їх буде легко виявити, розпустити примусово й притягнути учасників до відповідальності. Гадаю, що вдасться реорганізувати інститут псевдоактивістів – тих осіб, котрі зазвичай дають невиразну відповідь на питання: «З якою метою прийшли?» і, по-суті, є одним із арсеналів боротьби за активи.

Автор: Віктор Шульга