“Знав, якщо відпущу руку — застрелять!”, — подробиці збройного нападу на бізнесмена у Вінниці

Інтерв'ю з вінничанином, який обороняючись застрелив нападника

Моторошні подробиці жорстокого збройного нападу на вінницького бізнесмена у сфері будівництва Віктора Маліновського стали відомі журналістам. Двадцять шостого січня 2018 року у своєму власному гаражі було по-звірячому побито бізнесмена Віктора Маліновського.

Про це вже повідомлялось, проте тільки зараз Віктор Маліновський зміг розповісти про жахливі подробиці нападу та тяжкі наслідки для його здоров'я. Адже лікування ще триває, а попереду — реабілітація.

— Вікторе Івановичу, чи були якісь передумови нападу?

— Так, були погрози за півроку до нападу. Серед вулиці до мене підійшов невідомий і озвучив погрози й вимагання грошей. Я його не знаю взагалі. Йому я нічого не заборгував. Тому особливої уваги я цьому не надав, проте я звернувся із заявою до поліції. Дивує реакція поліції на заяви щодо погроз: направляли з відомства до відомства, перенаправляли. У підсумку — передали дільничному, хоча він не має проводити слідчі дії. От і все. От і весь захист поліції, на який мають надію люди.

— Чи можете розповісти, як все відбулося?

— Все сталося несподівано і швидко. Я припаркував свою автівку у гаражі. Прикрив одну половину гаражних дверей. У цей момент все і розпочалося: мене осліпили й отруїли газом з балончика. Я не міг бачити і орієнтуватися в просторі. Почалася бійка. Слабо бачили очі, проте я розгледів, що то були троє кремезних здорованя. Посипались потужні удари з усіх боків. Захищатись було складно, адже мене було збито з ніг і я майже не бачив на очі. Навіть людині добре фізично тренованій за таких умов було б складно чинити опір трьом здоровенним "лбам" з кастетами та зброєю. Але я оборонявся, проте шансів у мене було мало. Те, що такий фінал (я скалічений, але живий), не може пояснити жоден слідчий і я теж.

— Як відбулася стрілянина?

— На сьогодні я навіть не розумію, як я спромігся у тому стані схопити за ствол зброї, яку тримав нападник і був готовий застосувати. Я вхопив "наган" за ствол і відвернув від себе. У такому положенні я тримав його з усіх сил. Нападники намагалися вирвати, викручували й ламали мої пальці, аби я відпустив того ствола. А я знав, якщо відпущу руку — застрелять. Навіть і досі в мене нерухомий вибитий палець. Нещодавно пройшло почорніння від гематоми на всі пальці.

У процесі бійки відбулася стрілянина. Кулі влучили у нападника. Як так попало — ні балісти не можуть пояснити, ні я не можу зрозуміти. Адже я був на колінах в цей час, а нападники зверху. Тож, у них була перевага наді мною. Слава Богу, що знайдено відео з камер спостереження, де все чітко видно.

У процесі бійки відбулася стрілянина. Кулі влучили у нападника.

— Чи встановлено особу нападника?

— Так, при ньому були водійські права. Цей бандит нещодавно вийшов з тюрми і він не вінничанин. Також затримано ймовірного замовника нападу. Це той чоловік, що підходив до мене з погрозами півроку тому. Особисто я його не знаю. Наразі він позбавлений волі на 60 діб. Слідство доводитиме його причетність. Усі інші подробиці — таємниця слідства.

— Чи є ще якісь відомості про нападників?

— Вони напередодні добре "наслідили": припаркували автівки під камерами біля "ЄВИ", засвітилися у декількох розважальних закладах разом з імовірним замовником. Вважаю, що така зухвала поведінка продиктована впевненістю у безкарності. Адже на сьогодні, я впевнився на собі, що проста людина на вулиці не є захищеною від нападів.

У моєму особистому гаражі мене довгий час б'ють, відбувається стрілянина. То по закону, що я маю робити? Чи я спецпризначенець, як маю себе захистити при такому нападі? Де в цей час поліція? Люди не захищені поліцією. Таке враження що ми живемо по кодексу 1933 року, — говорить Віктор Іванович. — А якби і мати зброю, тож, треба встигнути її застосувати при нападі.

До того ж, закон вимагає діяти згідно інструкції (попередити, стріляти у коліно з певної відстані нападнику і багато чого, що під силу спецпризначенцю, а не звичайній людині). Та я впевнений — зброєю конфлікт не вирішити. І взагалі, стріляєш — маєш проблеми. От і мені інкримінують перевищення меж необхідної оборони. Незважаючи на те, що бандити були у більшості та зі зброєю у моєму власному гаражі.

— Вважаєте мали намір лишити вас життя?

— Вважаю, що ні. Бо тоді б вони одразу це зробили: чи то бітою — по голові, чи то застрелили б одразу. А так, ймовірно, злочинне вимагання. Попередньо я не відреагував, тож, вирішили "зламати", покарати і чекати моєї реакції. Але, якщо вони прийшли зі зброєю, то вони все ж таки планували застосувати її. Так і сталося. Звичайні злочинці, бандити, які захотіли наживи будь-якої.

— Невже нікого не було поруч, щоб надати допомогу?

— Як відповідь на питання, хочу підняти тему моралі людей. Не цих бандитів — в них нема моралі. А от щодо людей, які не надають свідомо допомогу. Я був весь побитий, зранений, скривавлений за 10-12 метрів від пункту воєнізованої охорони будівництва, яке є неподалік. Після того, як мене довго били, голосно просив допомоги, врешті-решт — стрілянина, а її чути було добре. Навіть після такого реакції охоронників не було!

— Як вдалося врятувалися?

— У процесі бійки відбулася стрілянина. Коли бандити вгледіли свого "товариша" на землі, то інший вистрелив впритул в мене, але не було вже патронів (це добре видно на відео і ця особа вже "заробила" собі статтю ККУ). Нападники втекли, але я вважав, що повернуться, аби добити. Тож, я зібрав останні сили й доповз до пункту тієї охорони — просив допомоги, щоб впустили до себе.

Не впустили, аргументуючи тим, що це їм заборонено інструкцією. Не викликали ані швидкої допомоги, ані поліцію, — говорить Віктор Іванович. — Я вже зневірився, що допомога взагалі надійде. Від складних травм я був знесилений. І опиратися вже не міг. Тож, коли до пункту охорони під'їхала чорна BМW, я подумки прощався із життям. Проте, водій автівки запитав чи потрібна допомога й викликав поліцію та "швидку".

— Що відчуваєте сьогодні: чи вдалося Вам морально стабілізуватись від пережитого?

— Дивно, але я не маю ані злості, ані образ на тих злодіїв. Не можу пояснити таке моє почуття, але так є. Нема жодних негативних чи інших емоцій відносно них. Проте, не дає спокою мені моральний аспект того, що сталося. Я просто обурений і шокований від людської черствості, байдужості.

Питання: чи професія охоронником виключає можливість за будь-яких обставин залишатись людиною в першу чергу? Чи людяність в житті прописана інструкцією?! Ось така людська черствість більше лякає, аніж оті негідники зі зброєю. Бандити були і будуть, а от чому вироджується людські чесноти такі як: людяність, співчуття, бажання допомоги у біді тощо. Врешті-решт, розуміння того, що якщо перед вами скривавлена, побита, отруєна газом людина, то необхідно надати допомогу. Хоча б повідомити відповідні служби, — говорить Віктор Маліновський.

Та на противагу такій бездушності охоронників Віктор Маліновський зіткнувся з цілковитою чуйністю, співчуттям і людською відповідальністю. Це і бригада "швидкої", яка примчала за викликом. Фахово і швидко надали допомогу. Потім — лікарня.

— Я здивований. Таке враження, що опинився в іншій державі. Люди віддані своїй справі та добре її знають. Фахівці одним словом. Уважні, чуйні, ввічливі. Дуже вдячний лікарям та персоналу Міської клінічної лікарні №2. Зокрема, лікарю Бершацькому Олегу Михайловичу. Адже завдяки своїй небайдужості, професіоналізму і уважному ставленню до пацієнтів, вчасно вгледів у мене внутрішні пошкодження органів перед транспортуванням до іншої клініки. Не згаяв часу — негайно все перевірив, таким чином запобіг фатальним наслідкам для мого життя.

— Які наслідки цього нападу для Вашого здоров'я ?

— Складні черепно-мозкові травми. Відбита селезінка, видалена оперативним шляхом. Підшили підшлункову і сам шлунок. Про численні забої мовчу. Виявлено посттравматичну пневмонію. Наразі триває лікування. Попереду — довга реабілітація. Проте, справжні наслідки організм може виявити згодом. Чим все це завершиться — невідомо.

— Які заходи захисту порадите людям ?

— Для самозахисту рекомендую всім газовий балончик: і швидко, і дієво. Перевірив на собі (сумно посміхається — прим. авт.). Той стан отруєння газом такий жахливий, безпорадний, осліплений, дезорієнтований. Для самозахисту досить потужна штука. Але бажаю, щоб не було нагоди застосувати щось подібне.

Законом України прописано, що необхідно негайно повідомити поліцію, коли ви є свідком правопорушення, а тим паче, збройного нападу. Шкода, що не всі закони і не до всіх у нашій країні діють. Шкода, що люди забувають про те, що вони — люди. Людяність, співчуття, чуйність до біди іншого — це одні з головних чеснот, навколо яких групуються всі інші та становлять підвалину доброчесного, гідного життя.

Принагідно пан Віктор згадав сентенцію Homĭnem te esse memento! – "Пам'ятай, що ти людина!". Наразі ж він перебуває на лікуванні та поступово відновлюється.

Автор: Єлизавета Лисак