Корупція з грифом «секретно»

Корупція з грифом «секретно»

16 січня 2018 року в прокуратурі Печерського району Києва трапилась непересічна подія – прокурор Галайба зареєстрував у Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальне провадження №42018101060000010 за ознаками частини 1 статті 364 Кримінального кодексу України, що передбачає покарання службових осіб за зловживання владою.

Людей, обізнаних з особливостями роботи української прокуратури, це не могло не вразити – взагалі-то органи прокуратури принципово не визнають Кримінальний процесуальний кодекс України, зокрема систематично відмовляються виконувати настанови статті 214 КПК України, згідно з якою всі повідомлення про кримінальні правопорушення повинні впродовж 24 годин реєструватись у ЄРДР.

Тому потерпілим зазвичай доводиться оббивати пороги судів, оскаржуючи бездіяльність прокурорів, але в даному випадку прокуратура – на велике здивування – вчинила згідно з законом, повідомлення про кримінальне правопорушення було без зволікань зареєстровано й направлено для проведення досудового розслідування в Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві.

Що стало тому причиною – чи то особливе розташування зірок, чи то скандальна фабула кримінального правопорушення – достеменно невідомо. Але перший законний крок став і останнім, оскільки досудове розслідування усіляко поліцією саботується. І це не дивно, бо йдеться про злочин, вчинений посадовцями Міністерства оборони України в інтересах скандально відомого Товариства з обмеженою відповідальністю «Ібіс», замішане в корупційних оборудках з роздачою міністром внутрішніх справ Аваковим вогнепальної зброї.

Пістолети як хабарі

Про існування ТОВ «Ібіс» журналісти та громадськість, далека від ринку мисливської зброї, уперше довідалися 2,5 роки тому, коли активісти громадської організації «С14» передали народним депутатам документи про оборудку, влаштовану міністром внутрішніх справ України Аваковим з метою забезпечити своїх друзів і соратників пістолетами іноземного виробництва. Оскільки вільного обігу зброї в країні немає, керівництвом МВС України була вигадана хитромудра схема з залученням наближеної фірми «Ібіс», яка володіє мережею зброярських крамниць і має дозволи на закупівлю за кордоном вогнепальної зброї.

Схема виглядала наступним чином: ТОВ «Ібіс» придбаває пістолети іноземного виробництва, які відстрілюються в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України. Під час відстрілу виявляються неіснуючі «дефекти», внаслідок чого ухвалюється рішення про виконання робіт з переробки пістолетів у, начебто, «спортивну зброю». «Дефектна» або «спортивна» зброя, начебто, вилучається дозвільною системою МВС України (точніше, її столичним підрозділом) – слово «вилучається» також треба брати в лапки, оскільки, насправді, певну кількість пістолетів без будь-яких дефектів ТОВ «Ібіс» просто передає підлеглим Авакова. Далі Сектор озброєння здає зброю на Центральну базу Департаменту матеріального забезпечення МВС України, звідкіля по нарядах цього Департаменту Дозвільна система МВС України отримує ці пістолети як «спортивні», готує документи й передає міністру внутрішніх справ для нагородження.

Активісти «С14», передаючи в 2015 році народним депутатам і журналістам документи щодо ТОВ «Ібіс», стверджували, що арешт їх лідерів Андрія Медведька та Дениса Поліщука, яких Аваков публічно звинуватив у вбивстві російського літератора Олеся Бузини, спричинений конфліктом між «С14» та керівництвом МВС України, зокрема через те, що організація «С14» досліджувала корупційну аферу з поставкою ТОВ «Ібіс» нагородної зброї для роздачі друзям Авакова.

Наскільки версія активістів «С14» щодо мотивів переслідування їх ватажків відповідає дійсності – судити не берусь. Єдине, що можна стверджувати напевно – це те, що в ТОВ «Ібіс» не знали про інтерес громадської організації «С14» до корупційних оборудок, пов’язаних з цією фірмою, і не здогадувались, який обсяг документів завдяки «С14» потрапив до автора цих рядків стосовно взаємин між МВС України та ТОВ «Ібіс». Бо інакше герої нашої публікації, присвяченій аналогічним відносинам між ТОВ «Ібіс» і чиновниками Міністерства оборони України, не стали б погрожувати автору «виховною бесідою» з активістами «С14».

Апетит, як відомо, приходить під час їжі, а безкарність породжує лише нові злочини. Тож не дивно, що вже в 2017 році ТОВ «Ібіс» активно співпрацювало не тільки з МВС України, але й з Міноборони України, безкоштовно забезпечуючи чиновників оборонного відомства престижними іграшками – пістолетами іноземного виробництва. Щоправда, оскільки Міноборони, на відміну від МВС, не має власної дозвільної системи та власного ДНДЕКЦ, була вигадана нова корупційна схема. Для того, щоби зробити певному офіцеру коштовний подарунок, ТОВ «Ібіс» безоплатно передавало пістолет іноземного виробництва в Міноборони, а вже керівник міністерства вручав презент кінцевому беніфеціару як «нагородну зброю».

Щоправда, стаття 54 Закон3 України «Про запобігання корупції», яка так і називається «заборона на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування» прямо забороняє державним органам одержувати від фізичних чи юридичних осіб безоплатно будь-яке майно. Але хто в Міноборони звертатиме на антикорупційне законодавство з огляду на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України, яке лише наприкінці 2017 року, нарешті, спромоглось звернути увагу на діяльність заступника міністра Павловського?

Тож нема нічого дивного, що чиновники Міністерства оборони, обласкані коштовними подарунками (а по суті – хабарями) від ТОВ «Ібіс», у травні 2017-го передали цій фірмі для комерційного використання без проведення конкурсу й навіть без укладання договору частину території військового містечка №201 в Броварах. А з тим, щоби дотриматись видимості якоїсь пристойності, організатори афери використали фіктивну фірму «Купол», зареєстровану спеціально під цю оборудку у формі громадської організації міфічних «ветеранів бойових дій»: Квартирно-експлуатаційне управління уклало договір оренди з цією фірмою, а вже псевдо-громадська організація передала військове майно ТОВ «Ібіс» у суборенду. Потреба у фіктивній фірмі, що виконала функцію «прокладки» між Міноборони та ТОВ «Ібіс», виникла тому, що для громадських ветеранських організацій законом встановлені пільги при оренді державного майна – як у частині розміру орендної плати, так і стосовно відсутності конкурсної процедури.

Ось у зв’язку з цим кричущим фактом – передачею військового майна в комерційне використання без конкурсу та за символічну плату – і було зареєстроване 16 січня 2018 року кримінальне провадження №42018101060000010. При цьому чиновники Міноборони віддали ТОВ «Ібіс» не просто якісь занедбані казарми чи нікому не потрібні земельні ділянки – вони передали фірмі, що регулярно обдаровує їх пістолети закордонного виробництва, базу олімпійської та паралімпійської підготовки зі стрілецьких видів спорту, яка була обладнана коштом попереднього орендатора й де впродовж багатьох років проводились чемпіонати та Кубки України.

На корупційному фронті без змін

Зрозуміло, що інформація про знищення службовцями Міноборони бази олімпійської та паралімпійської підготовки зі стрілецьких видів спорту спричинила гучний скандал у ЗМІ. Також зрозуміло, що попри цей скандал відновлювати законність в Міноборони ніхто не збирається. Натомість у бій пішла «важка артилерія»: на належному президентові України «5-му каналі» 19 лютого 2018 року вийшла ціла передача під рубрикою «Стоп корупція», присвячена відбілюванню ТОВ «Ібіс», у ході якої начальник відділу оренди фондів квартирно-експлуатаційного управління Міноборони Олександр Орлюк доводив, що передача державного майна без договору й без конкурсу – це законна річ.

Шкода лишень, що автор цієї передачі – член Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України Роман Бочкала – не розповів глядачам, що кілька років тому цей самий Орлюк, перебуваючи на посаді начальника Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини, роздавав належні Міноборони земельні ділянки, підробляючи при цьому документи, і був спійманий, що називається, за руку. Від тюрми Орлюк тоді був врятований завдяки амністії, ось, будь ласка, постанова суду.

І хоча амністія є нереабілітуючою обставиною, Орлюк не тільки не позбавлений офіцерського звання, не тільки досі працює в Міноборони, але навіть виступає по телебаченню як експерт з питань антикорупційної політики.

Окрім того, «для посилення роботи з журналістами», тобто з метою запобігання появі в ЗМІ подальших викривальних публікацій на тему розкрадання військового майна, у прес-службі Міноборони виділено двох додаткових співробітників.

Але головне – з тим, щоби припинити зливу статей з розповіддю про особливі відносини між керівництвом Міноборони та ТОВ «Ібіс», державний секретар міністерства генерал-полковник Дублян і заступник міністра генерал-майор Шевчук отримали від міністра Полторака вказівку передати колишню базу олімпійською та паралімпійської підготовки до Головного управління розвідки. Це дасть можливість засекретити те, що відбувається на території військового містечка №201, і накласти гриф таємності на всі документи, що стосуються комерційного використання ТОВ «Ібіс» військового майна.

На виконання розпорядження міністра від 12 лютого 2018 року робоча група в складі представників Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України, Юридичного департаменту Міністерства оборони України, Головного управління підготовки Збройних Сил України, Сил спеціальних операцій Збройних Сил України та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України провела огляд території військового містечка. При цьому високі ревізори примудрились не помітити ані білбордів з рекламою ТОВ «Ібіс», ані дороговказу у бік військового містечка №201 із зазначенням, що там знаходиться тир ТОВ «Ібіс», ані прапорів з символікою ТОВ «Ібіс», якими рясно прикрашене військове містечко. Натомість у довідці, поданій міністру Полтораку було зазначено, що, начебто, 9 споруд на території містечка використовує громадська організація «Купол» для організації навчально-тренувальних занять зі стрілецьких видів спорту. Як може фіктивна фірма проводити якісь заняття у той час, як в цих приміщеннях працює комерційний тир та інші об’єкти ТОВ «Ібіс», міністр з’ясовувати не став.

За підсумками оглядин державний секретар Міноборони Дублян подав міністру Полтораку письмові пропозиції, які гріх не процитувати:

«За попередньою оцінкою фахівців з будівництва та ремонту спортивних споруд, на реконструкцію цього об’єкта (будівництво готелю, їдальні, критих тирів на 100, 200, 300 м, огорожі, доріг, облаштування ліній водо-, тепло-, електропостачання та каналізації, придбання сучасного стрілецького обладнання тощо) потрібні значні капіталовкладення – у сумі близько 500-600 мільйонів гривень, а також штат (штатний розпис) у кількості 21 особи.

Враховуючи викладене, складну воєнно-політичну обстановку в України та наявність повноцінного стрілецького комплексу у складі Навчально-спортивної бази літніх видів спорту Міністерства оборони України (м. Львів) для можливості розвитку олімпійських та військово-прикладних видів спорту, повномасштабна модернізація та реконструкція зазначеного об’єкта в м. Бровари може розглядатися лише на перспективу… У той же час, виходячи із специфіки діяльності Головного управління розвідки Міністерства оборони України та спортивних досягнень його військовослужбовців, можливо розглянути варіант використання окремих об’єктів спортивно-стрілецького комплексу зазначеним управлінням, з метою підготовки спортсменів, інструкторів та особового складу в інтересах Збройних Сил України».

Що збирається реконструювати на суму в 500-600 млн. грн. генерал-полковник Дублян і навіщо знищувати базу олімпійської та паралімпійськї підготовки зі стрілецьких видів спорту, статус якої неодноразово підтверджувався постановами Кабінету Міністрів України, з пропозицій зрозуміти неможливо. Втім, таке завдання – скласти якийсь логічний текст – перед ним, напевно, ніхто і не ставив. Головне для військового начальства – це оформити передачу колишнього спортивного об’єкту, який незаконно відданий у користування ТОВ «Ібіс», під дах Головного управління розвідки, накласти на комерційну діяльність гриф таємності й продовжувати заробляти свіжу копійку.

Автор: Володимир Бойко