Пістолет-кулемет «Ельф» – українська відповідь Uzi
Пістолет-кулемет Ельф
Практично в усіх країнах світу на озброєнні спеціальних підрозділів поліції та армії обов’язково знаходяться пістолети-кулемети як компактна та дієва зброя для міських боїв.
Україна в цьому сенсі є винятком – у нас це вкорочений автомат Калашникова АКС-74У. Тому починаючи з початку 90-х років XX століття продовжуються спроби різних конструкторів та бюро в ініціативному порядку розробити такий зразок стрілецької зброї для потреб спецпідрозділів МВС і СБУ.
Найбільш вдалим був проект пістолета-кулемета «Ельф», розробленого в «Київському конструкторському бюро Спеціальної Техніки» (КБСТ) під керівництвом професора Ігоря Олексєєнка.
Пістолет-кулемет Ельф
Зовні пістолет-кулемет дуже схожий на ізраїльський Uzi. Його автоматика побудована на принципі напіввільного затвору, стрільба ведеться зі заднього шептала (з відкритого затвору), зброя здатна вести вогонь як у самозарядному, так і в автоматичному режимах. Пістолет-кулемет спроектований так, що працює практично без віддачі. У момент пострілу затворна рама рухається не назад, як у автомата Калашникова, а вперед.
Зброя має систему примусового охолодження повітрям, у якій затвор додатково виконує функцію повітряної помпи, проганяючи повітря через кожух навколо ствола. Навіщо така система потрібна пістолету-кулемету, в якого вже присутній достатньо низький темп стрільби – запитання лишається відкритим.
Пістолет-кулемет «Ельф» не вирізняється нічим особливим – він має штамповану ствольну коробку, магазин вставляється в пістолетну рукоятку. В передній частині ствольної коробки розташовується додаткова складна передня рукоятка, що також слугує для зберігання запасного магазина.
Пістолет-кулемет Ельф
Приклад висувний, стальний. Із тильної сторони рукоятки – натискний важіль автоматичного запобіжника. Прицільні пристосування прості, відкритого типу. Живучість ствола становить 10 000 пострілів.
Завдяки простоті конструкції пістолет-кулемет не чутливий до перепадів температур і до забруднення механізму, зокрема до підвищеної вологості і до морського клімату. 62% деталей виготовлено методом холодного штампування та зварювання і тільки 38% на токарних і на фрезерних верстатах, що робить «Ельф» дуже прийнятною зброєю для виготовлення у воєнний час.
Попри те, що пістолет-кулемет «Ельф» вийшов достатньо дешевим і простим у виробництві, він так і не був поставлений на озброєння та не був доведений до серійного виробництва. Цьому «сприяли» фінансові проблеми, складнощі із залученням інвестицій, відсутність бази для проведення випробувань.
Пістолет-кулемет Ельф
Тактико-технічні характеристики пістолета-кулемета «Ельф»
- Патрон – 9х18 ПМ або 9х19 Para;
- Довжина: з розкладеним прикладом – 580 мм, зі складеним прикладом – 416 мм;
- Довжина ствола – 240 мм;
- Початкова швидкість кулі – 360 або 425 м/с
- Вага спорядженого – 2,55 кг;
- Темп стрільби: 400-500 постр./хв
- Прицільна дальність – 150 м
- Ємність магазина – 25 або 32 патрони
Автор: Михайло Жирохов
Досить цікавий екземпляр, як на мене.
Нужно упомянуть еще и "Эльф-2".
Более удачная модель. И одно из главных преимуществ, на мой взгляд, это ствол. Мало того, что он имеет оригинальную конструкцию, так и на момент моего последнего "знакомства" с 2-м эльфом - из экспериментального образца было сделано более 50 тысяч выстрелов. И кучность при этом была приемлимой.
А если еще учесть что стрельба велась не всегда штатными боеприпасами - вообще жесть.
И по поводу охлаждения - улучшенное охлаждение ствола повышает его живучесть, так что данный факт совсем не лишний. Все равно у затвора должен быть определенный вес. И когда данная масса сосредоточена в одном месте - практически в одной точке - это одно. А когда затворная группа имеет ту же массу но "растянута" в пространстве и составляет часть принудительной системы охлаждения - это только положительно сказывается на самом оружии.
Таке враження що цей агрегат в якомусь гаражі на коліні робили, примаймі виглядає саме так.
Ні, не в гаражі.
Але цей "Ельф" - дійсно ручна робота.
На фото саме він.
"Ельф-2" був виготовлений невеличкою партією. І виглядав він краще.
Ці всі фото - це фото першого "Ельфа"-а.
Нажаль не знайшов фото 2-го в інеті.
Цівка була вже без кріплення для додаткового магазина та з дерева. В подальшому плануівали замінити на плластик. Штанги прикладу - стальні полоси із ребром жорстості, приклад при фіксації опускався щей униз. Тильник прикладу розвертався та при складанні ховався знизу ствольної коробки. Ствол фіксувався масивною гайкою із ребрами для охолодження - якись сплав із додаванням алюмінію.
І вікно екстракції не таке велике було. І запобіжник став естетичніше виглядати.
Ельф-а значно переродили "наследнички" - в ТАСКО.
Наскільки переробили Ельфа в "7et10" - не знаю, я нутрощі нового не бачив і не бажаю бачити. Але зовні - відсотків на 50 схожий із Ельфом.
www.tasko.net.ua
Де б не шукав, не змiг знайти автомат "Сорока" (КБ-СТ).
Може знаете де можно його побачити?
Ітіть калатіть, я трішки лоханувся.
Ось фото "Ельфа-2" - zbroya.info
"І як я зміг заплутати у власному аулі?".....
Але буває.
А , что за кнопка на тыльной стороне пистолетной ручки , предохранитель типа как у Кольта 1911 ? Ну и эстетическое качество исполнения очень оставляет желать лучшего , согласен с камрадом Николаем Хмилевским . Имхо.
Так - це запобіжник.
Спочатку розроблялась зброя - ергономіку готової планували "вилизувать" вже після доведення конструкції.
Конструктивно, на уровне "Узи".
Т.е. на уровне пистолета пулемета конца 40-х годов.
А по простому - хлам.
Если "конструктивно" - это судить по внешнему виду - то да, похож на Узи.
А если вскрыть обоих - и посмотреть - тогда только от одного переключателя режима огня у Узи можно умом тронуться. Все эти качельки, рычаги, пружинки, оськи и винтики и все сложное с технологической точки зрения по изготовлению. Причем нужная работа - это фрезеровка.
А Эльф-2?
Корпус, ось с валиком, длинная выгнутая штанга, сам переключатель - прямоугольная железяка и фиксатор - заокругленный штыри с пружинкой.Все. Семь деталей.
В Узи только рычагов, сложных конструктивно, штуки три(может и больше уже точно не помню) и пружин четыре, вроде. Остальное уже не считал - не интерессно было.
А так да - почти у всех ПП принцип один - пуля вперед - затвора назад...
НО! Есть нюанс!!!
Я написал на уровне Узи, а не копирует Узи.
Разница, знаете ли присутствует.
Но как бы то ни было, имея в запасе довольно приличный запас неплохих образцов и технологий, выбрать систему, стреляющую с открытого затвора, это довольно убого.
ПП от КБ Спецтехники разрабатывались под строгие и определенные требования.
Им не только соответствовали но и превышали.
А то, что не взлетело - жаль конечно.
Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати