Професія: снайпер. Про норвезьких стрільців і їхню зброю

Про норвезьких стрільців і їхню зброю

Постріл у гвинтівки Barrett MRAD короткий і глухий, дарма що боєприпаси до неї – чи не найпотужніші серед усієї стрілецької зброї норвезької армії. Через секунду лунає сталевий ляск від мішені. Куля від патрона .338 Lapua долітає до цілі швидше, але звуку, щоб дійти назад, потрібно саме стільки часу.

Звук цей лунає щоразу, коли снайпер Телемаркського батальйону натискає на спуск. До цілі 211 метрів. Але говорити йому, щоб цілив точно в середину – це те ж саме, що просити циркового акробата постояти на одній нозі.

Ця гвинтівка з ковзним затвором і магазином на десять патронів – одне з найсучасніших і точних знарядь смерті. На службі у норвезьких збройних сил вона з 2016 року, і відгуки професіоналів про неї найкращі.

Після того, як четвірка норвезьких стрільців повернулася з Німеччини з перемогою в чемпіонаті снайперів НАТО, цю гвинтівку навіть на сторінках міністерства оборони стали називати «лазерною».

У неї просто ідеальна траєкторія для снайперської стрільби. Якщо вже промажеш, то звинувачувати залишається тільки себе – цілитися треба було краще.

Управління стресом в бою

Перед нами – троє професійних снайперів. Вони належать до закритої касти, і у всій норвезькій армії людей, що носять цей титул, можна перерахувати по пальцях.

Норвезькі снайпери

Їхнє завдання – влучати точно в ціль з великої відстані. У тому числі і в бою, в умовах нервового перевантаження. Солдати, що так влучно розстрілюють мішені на стрільбищі в Тернінгмуене, пройшли Афганістан, і не раз.

Довідуватися, по скільки трупів у кожного на рахунку, якось не з руки. Самі звичайні хлопці, не дуже-то войовничого вигляду. Але не секрет, що норвезькі солдати в Афганістані не раз потрапляли під вогонь.

«З власного досвіду можу сказати, що коли потрапляєш в перестрілку з супротивником треба, щоб все як від зубів відскакувало», – говорить один.

Інакше кажучи: треба зберігати спокій і цілитися вірно для вирішального пострілу, навіть коли навколо свистять ворожі кулі.

«Влучно стріляти кого завгодно можна навчити. Ми ж шукаємо людей з гарною нервовою системою, щоб вміли управляти стресом і зберігали ясну голову», – розповідає лейтенант Александер Рісхувд, інструктор зі снайперської стрільби в Збройовій школі.

На підготовку професійного снайпера йде два роки різних спецкурсів, не рахуючи загальновійськової підготовки. По ходу відсівається до 70% курсантів. Навчання ділиться на сім ступенів, чотири нижніх оперативна підготовка, а три вищих – інструктаж.

Треба добре уявляти собі специфіку служби і мати міцну мотивацію. Профпридатність, майстерність, дисципліна і відданість справі дуже важливі. У кого цих якостей немає, швидко відвалюються. Крім того, треба щиро любити свою професію, розповідають три снайпера.

Точність і далекобійність

На стрільбищі «лазерна гвинтівка» – справжній звір, не гірший за HK-417 – найпоширенішої снайперської гвинтівки в норвезьких військах.

HK-417 – напівавтоматична гвинтівка калібру 7,62 мм, як і її попередниця AG3. А Barrett MRAD стріляє спеціально розробленими патронами .338 Lapua Magnum. Гільза у неї більша, і сама куля важча і більш обтічної форми, що дає більш плоску траєкторію стрільби.

Патрони калібру 7,62 мм та .338

HK-417 на відстані понад 800 метрів точність свою втрачає, а MRAD цілком може позмагатися з ще більш потужною великокаліберною гвинтівкою Barrett 12.7 mm.

У неї дальність найвища, але точність стрільби злегка кульгає, тому що розрахована вона для знищення великих цілей на кшталт транспортних засобів. Вона більша і важча, і її простіше впізнати по звуку пострілу, що демаскує снайпера.

Дальність MRAD збройні сили вважають за краще не розголошувати. Однак компанія – цивільний імпортер «Магне Ландре» (Magne Landrø AS) інформує, що вмілий стрілець легко зможе влучити в ціль з відстані щонайменше в 1,5 тисячі метрів.

Гвинтівка важить майже вісім кілограмів, і стріляти з неї без упору практично неможливо. А при роботі з упором вага, навпаки, надає їй стійкість. Старий добрий ковзний затвор замість напівавтомата знижує коливання і підвищує точність стрільби.

У приціл з 12-кратним збільшенням мішень добре видно. Спуск витискається настільки рівно і плавно, що навіть дивуєшся, коли в плече раптом приходить віддача. З відстані в 211 метрів навіть необстріляному новачкові під силу всаджувати в мішень кулю за кулею – знай собі слухай, як накочує відлуння від пострілів.

Довгий глушник гасить як звук пострілу, так і дуловий спалах. Звук пострілу навіть можна назвати тихим. Беруші не потрібні і на відстані всього в кілька метрів.

Головне для виживання снайпера на території супротивника – залишатися непоміченим якомога довше. Тому важлива вимога до снайперів – освоїти техніку камуфляжу, щоб максимально зливатися з ландшафтом. Крім того, потрібні терпіння і витримка, щоб годинами лежати на вогневій позиції, вистежуючи ціль.

«Крім того, можливість стрільби з максимально далекої відстані дає очевидну перевагу в бою», – говорить один зі снайперів, натякаючи на більш ніж кілометрову дальність MRAD.

«Завдання наше – створити середовище хаосу і замішання, ліквідуючи ключові фігури. Коли все зробив правильно, встигаєш зробити кілька пострілів, перш ніж тебе помітять. В цьому і запорука нашого виживання, адже розраховувати на підмогу не доводиться», – додає він.

Мініатюрні дрони

Окрім стрільця і коригувальника вогню, у снайперський ланці є і третя людина. З усієї трійці він озброєний легше всіх. На маленькій лісовій галявині він дістає крихітний кишеньковий гелікоптер. Міні-дрон норвезької розробки, який важить 17 грам, обладнаний камерою, чиє відео передається оператору за кілометр. «Чорний шершень» (Black Hornet) вже прийнято на озброєння в Норвегії, США і Великобританії.

Black Hornet

«Він працює як ще одна пара очей і дає нам огляд місцевості з повітря», – розповідає оператор, поки чекає сигналу GPS.

Ось комаха дрон розправив крила і готовий до польоту. Незважаючи на свої скромні розміри, він може передавати картинку на відстань до півтора кілометрів. Конструкція з автоматизованим управлінням дозволяє міні-дрону витримувати пориви вітру до 10 метрів в секунду.

«Він знаходить будівлі, особовий склад противника і транспортні засоби. Як правило, ми використовуємо його для рекогносцировки перед початком операції », – розповідає оператор.

Поки стрілець сидить у засідці на узліссі, навідник дістає телескоп і далекомір. Його завдання – повідомити стрільцю про ціль і відстань до цілі, щоб той ще раз все прикинув, перш ніж натиснути на спусковий гачок.

А ще через кілька метрів працює оператор – для прикриття. Дрон злітає метрів на 30, і на моніторі на грудях оператора з’являється зображення. Щоб снайпер міг зосередитися на своїх завданнях, він стежить за місцевістю, щоб ніхто не підкрався непоміченим.

Спостережливість, витримка і знання польових дисциплін – ядро кожної снайперської ланки. Іноді за цілі навчання не встигаєш зробити жодного пострілу. Але вже якщо берешся стріляти, влучати треба точно в ціль, і ніяк інакше.

Психологічна стійкість

Перехід на MRAD почався ще під час служби норвезького контингенту в Афганістані.

«Пізно, звичайно, трішки, але все одно добре. Заради такої класної зброї можна було і почекати», – розповідає головний інструктор зі снайперської стрільби капітан Алан Йенсен (Alan Jensen).

Alan Jensen

За його словами, вибір на користь MRAD був зроблений через зручність, ергономіку і точність – а це головні якості для снайперської гвинтівки.

«На відміну від тих же бомбардувань, снайперська стрільба дає мінімальний ризик супутніх втрат», – пояснює Йенсен.

Він не приховує, що робота снайпера ставить особливі вимоги до психіки. Піхоті в якомусь сенсі простіше, тому що колективна стрільба по спільному противнику надає якесь почуття товариськості. При снайперській стрільбі навіть не завжди зрозуміло, хто в кого стріляє.

«Снайпер несе важкий тягар особистої відповідальності, коли в приціл бачиш обличчя того, в кого стріляєш. Ми навіть проводимо спеціальні заняття, щоб автоматично вибирати ціль і стріляти не думаючи. Ці заняття на швидкість добре допомагають, коли сам потрапляєш під вогонь», – роз’яснює він. – В Афганістані ми на своїй шкурі переконалися, наскільки це важливо. Тим, кому довелося виконувати завдання снайпера без спеціальної підготовки, було набагато важче через вантаж відповідальності».

Легендарні снайпери

1. Сімо Хайха (Simo Häyhä), Фінляндія

У роки Зимової війни з СРСР Сімо Хайха застрелив 505 солдатів противника менше ніж за 100 днів. Примітно, що Сімо Хайха стріляв зі звичайної гвинтівки Мосіна без жодного снайперського прицілу. Сімо Хайха отримав поранення в обличчя, але вижив. У 2002 році він помер своєю смертю у віці 96 років.

2. Кріс Кайл (Christ Kyle), спецпризначенець США

Вважається найрезультативнішим снайпером США з послужним списком в 160 убитих солдатів противника. Кайл відслужив в Іраку і повернувся на батьківщину, але вдома був застрелений колишнім побратимом по зброї, що страждав посттравматичним стресовим розладом. Його життя описане у фільмі «Американський снайпер» (American Sniper, 2015).

3. Людмила Павличенко, СРСР

Майор Павличенко вважається найбільш результативною жінкою-снайпером в історії. У роки Другої світової війни вона знищила 309 солдатів противника, з яких 36 снайперів. Павличенко добровільно пішла на фронт 24-річною студенткою відразу після нападу фашистської Німеччини в 1941 році і увійшла в число небагатьох снайперів, які пройшли всю війну.

4. Невідомий британський капрал

За повідомленням газети «Телеграф» (The Telegraph), якийсь снайпер ліквідував 173 бойовики Талібан. Ім’я його не розголошується з міркувань його ж безпеки. Велика частина його послужного списку відноситься до 2007 року. Крім того, що він найефективніший снайпер з нині живих, він ще рекордсмен за кількістю убитих за один день – 90.

5. Крейг Харрісон (Craig Harrison), Великобританія

Цьому капралу належить рекорд дальності смертельного пострілу – 2 тисячі 475 метрів. Встановлено цей похмурий рекорд в Афганістані в 2009 році, що примітно – патронами .338 Lapua.

P.S. Цей рекорд в 2017 році побив канадський снайпер, який застрелив терориста з рекордної відстані у 3,540 метрів.