Якої інформації бракує в репортажах про бійню в школі "Сенді Хук"?

Стрілянина у Сенді Хук

Через жахливу бійню в школі в Ньютауні, штат Конектікут, минулого місяця політики і преса, як відомо, були повністю одержимі вогнепальною зброєю.

Дійсно, президент Обама пообіцяв ввести нові потужні заходи з контролю за зброєю для нації - дуже скоро, з або без конгресу. Інші можливі фактори - від жорстоких відеоігр до "провалу нашої системи психічного здоров'я", непередбачуваних наслідків рішення зробити школи "зонами вільними від зброї", - відійшли на задній план.

За кілька годин після жахливого мега-злочину засоби масової інформації повідомляли цілодобово, яку саме вогнепальну зброю, яких виробників і калібрів злочинець використовував, як він отримав її від своєї матері, де вони були придбані, і так далі.

Але де, хтів би я запитати моїх колег в засобах масової інформації, повідомлення про психіатричні препарати, які злочинець, що лікувався через проблеми з психічним здоров'ям, можливо, приймав?

Зрештою, Марк і Луїза Тамбаскіо, друзі родини стрільця і його матері, дали інтерв'ю на CBS «60 хвилин», в ході якого Луїза Тамбаскіо розповіла кореспондентові Скоту Пелі: "Я знаю, що він був на ліках і все, тому вона навчала його вдома, оскільки він не міг іноді бути в шкільних класах, тому вона просто навчала Адама вдома. І це було її життя." Тамбаскіо також повідомляє ABC News: "Я знала, що він був на ліках, але це все, що я знаю ".

Вже більше, ніж три тижні з моменту стрілянини. Ми знаємо все про про зброю, яку він використовував, але які "ліки" він міг використовувати? Отже, де правда?

Де журналістська цікавість? Де контроль? Де поліцейський звіт, звіт медичної експертизи, інтерв'ю з його лікарем та іншими?

Тоді дозвольте мені. Можливо, ви спитаєте, чому це питання психіатричних препаратів таке важливе. Як я вже описав в "Як Працює Зло", просто безперечно, що більшість осіб, які вчинили шкільні перестрілки і подібні масові вбивства в нашій сучасній історії були на - або зовсім нещодавно зійшли з психіатричних препаратів:

- Масовий вбивця в Коломбіні Ерік Харіс приймав Лювокс - як Прозак, Паксил, Золофт, Ефексор і багато інших, сучасних і широко пропонованих типів антидепресантів, званих селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну або SSRI. Харіс і його однокласник Ділан Клеболд пішли на пекельну стрілянину в школі у 1999 році, протягом якої вони вбили 12 учнів і вчителя і поранили ще 24 людини, перш ніж обернути свою зброю проти себе. Виробник Лювоксу Solvay Pharmaceuticals визнає, що під час короткострокових контрольованих клінічних випробувань в 4 відсотків дітей та молоді, які приймали Лювокс - це 1 з 25 - розвивалася манія, небезпечний психічний розлад, який характеризується крайнім збудженням і маренням, схильністю до насильства.

- Патрік Пердью пішов на шалену шкільну стрілянину в Стоктоні, штат Каліфорнія, у 1989 році, яка стала каталізатором для оригінальної законодавчої бздури заборонити "напівавтоматичну штурмову зброю" в Каліфорнії і країні. 25-річний Пердью, який убив п'ятьох дітей і поранив 30, був на Амітриптиліні, антидепресанті, а також і Торазіні також антипсихотичному препараті.

- Кіп Кінкель, 15 років, убив своїх батьків у 1998 році і наступного дня пішов до своєї школи Терстон Хай в місті Спрінгфілд, штат Орегон, почав стріляти у своїх однокласників, убивши двох і поранивши 22. Він приймав Прозак і Риталін.

- У 1988 році 31-річна Лорі Дан влаштувала стрілянину в другому класі в класі у Вінетці, Ілінойс, загинула одна дитина і поранені шість. Вона приймала антидепресант Анафраніл, а також Літій, який давно використовується для лікування манії.

- У Падука, штат Кентукі, наприкінці 1997 року 14-річний Майкл Карнил, син відомого адвоката, відправився до Heath High School і почав стріляти по школярах що зібралися на молитовне зібрання в холі школи, убивши трьох і залишивши іншого паралізованим. Карнил, як повідомляється, був на Ріталіні.

- У 2005 році 16-річний індіанець Джеф Ваейзе, що жив у індіанській резервації Червоне Озеро в Мінесоті, убив дев'ятьох людей і поранив п'ятьох, перш ніж убити себе. Вайзе приймав Прозак.

- В іншому відомому випадку 47-річний Джозеф Т. Весбекер, лише через місяць після того, як він почав приймати Прозак, у 1989 році розстріляв 20 працівників Standard Gravure Corp. в Луїсвілі, штат Кентукі, убивши дев'ятьох. Ті, хто вижив, потім позивалися до суду проти виробника Прозаку Eli Lilly.

- Курт Даниш, 18, застрелив свого власного батька у 1996 році, трохи більше ніж через два тижні після того, як почав приймати Прозак. Від опису Данишем його психо-емоційного стану у момент вбивства холоне кров: "Я не розумів, що я робив, поки це не було зроблено", сказав Даниш. "Це може здатися дивним, але було таке відчуття, що я не мав ніякого контролю над тим, що я роблю, ніби я залишався там, просто тримаючи пістолет".

- Джон Хінклі, 25 років, прийняв чотири Валіума за дві години до того, як стріляв і майже вбив президента Рональда Рейгана у 1981 році. У замаху Хінклі також поранений прес-секретар Джеймс Бреді, агент Секретної служби Тімоті Маккарті і поліцейський Томас Делаханті.

- Андреа Йетс скоїла один з найбільш несамовитих злочинів в сучасній історії, втопила усіх п'ятьох її дітей - у віці від 7 років до 6 місяців - у ванні. Наполегливі внутрішні голоси наказували їй убити її дітей, вона ставала все більш несамовитою протягом кількох років. Під час повторного розгляду у 2006 її вбивства(у 2002 році обвинувальний вирок було скасовано за апеляцією), давній друг Йетс Дебі Холмс засвідчив: «Вона запитала мене, чи я думаю, що Сатана може читати її думки і чи я вірю у одержимість бісами".

Д-р Джордж Рінгольц, після обстеження Йетс протягом двох днів, розповів що вона відчувала після народження своєї першої дитини: "Те що вона описала, було відчуття присутності ... Сатани ... який каже їй взяти ніж і вдарити її сина Ноя", сказав Рінгольц, додавши, що маренням Йетс на момент вбивства у ванній було не тільки те, що вона має вбити своїх дітей, щоб врятувати їх, але й що Сатана увійшов в неї і що вона повинна бути страчена, щоб убити Сатану. Йетс приймала антидепресант Ефексор.

У листопаді 2005 року, більш ніж через чотири роки після того, як Йетс втопила своїх дітей, Виробник Ефексору Wyeth Pharmaceuticals тихо додав: "ідеї вбивства" до списку "рідкісних побічних ефектів" препарату. Medical Accountability Network, приватна некомерційна організація, зосереджена на питаннях медичної етики, публічно піддала Wyeth критиці, заявивши, що ризик "ідей вбивства" від Ефексору не був широко розголошений, і що Wyeth не повидомила письмово лікарів і не зробила попереджувальних написів. І що саме це "рідкісні" означає у фразі "рідкісні побічні ефекти"?

Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів визначає їх як такі, що відбуваються в менш ніж в одної з 1000 осіб. Але оскільки в тому ж році в США були виписані 19200000 рецептів на Ефексор, статистично це означає, що тисячі американців можуть відчути "ідеї вбивства" - убивчі думки - в результаті прийняття цієї тільки одної марки антидепресанту. Ефексор - препарат компанії Wyeth, який найкраще продається, і який, до речі, за останній рік дав більше $ 3 млрд. продажів, що становить майже п'яту частину річного доходу компанії.

- Ще один випадок показовий. 12-річний Крістофер Пітман, який намагався в суді пояснити, чому він вбив своїх бабусю і дідуся, від яких він мав тільки любов і підтримку, єдині, що він коли-небудь знав в своєму бурхливому житті. "Коли я лежав у своєму ліжку в ту ніч", він свідчив: «Я не міг спати, тому що голос в моїй голові відбивався луною в моїй свідомості, казав мені убити їх". Крістофер був сердитий на свого діда, який насварив його раніше того дня за те, що вдарив іншого школяра під час бійки у шкільному автобусі.

Пізніше тої ночі він вистрілив своїм дідусеві і бабусі в голови з рушниці .410 калібру, коли вони спали, а потім спалив свій будинок в Південній Кароліні, де він жив разом з ними. "Я підвівся, дістав рушницю, пішов нагору і натиснув на спусковий гачок", згадував він. "Загалом, це було як дивитися ваші улюблені ТВ-шоу. Ви знаєте, що станеться, але ви не можете нічого зробити, щоб зупинити це". Адвокати Пітмана пізніше стверджували, що хлопчик став жертвою "мимовільного сп'яніння", оскільки лікарі виписали йому антидепресанти Паксил і Золофт безпосередньо перед вбивством.

"Побічні реакції" Паксилу - відповідно до затвердженої етикетки препарату - включають "манію", "безсоння", "тривогу", "збудження", "плутанину", "амнезію", "депресію", "параноїдальні реакції", "психоз", "ворожість", "маячню", "галюцинації", "ненормальне мислення", "знеособлення" і "відсутність емоцій" серед інших.

Наведені приклади - це лише деякі з найбільш відомих злочинців, які приймали виписані психіатричні препарати, перш ніж вчинити свої насильницькі злочини - є багато інших. Хочемо ми це визнати чи ні, але не можна заперечувати, що коли певні люди, які живуть на межі здорового глузду, приймають психіатричні препарати, ці препарати можуть - і зрідка - підштовхують їх на межу насильницького безумства.

Пам'ятайте, що кожен SSRI антидепресант, який продається в Сполучених Штатах Америки сьогодні, незалежно від того, якої марки або виробника, має поперджувальну етикетку "чорна скринька" - найбільш серйозне попередження уряду щодо наркотиків - "підвищений ризик виникнення суїцидальних думок і поведінки, відомої, як суїцидальна, у молоді віком від 18 до 24."

Здоровий глузд говорить нам, що там, де є суїцидальні думки - особливо в дуже сердитої людини - думки про вбивство не можуть бути далеко позаду. Дійсно, масові вбивці, яких ми описуємо, часто вбивають себе, коли з'являється поліція, запланувавши своє самогубство завчасно.

Отже, на яких "ліках" був Ланца?

Масове вбивство в школі Санді Хук було, нам постійно нагадують, "другою найгіршою стріляниною в школі в історії США". Давайте коротко згадаємо найгіршу, Virginia Tech, тому що вона дасть нам важливий урок. Справді, у світлі приголомшливого співвідношення між психіатричними ліками і масовими вбивствами критично важливо остаточно встановити, чи приймав вбивця 32 осіб у Virginia Tech, студент Чо Сенг Х'ю, психіатричні препарати.

Тим не менш, більш ніж через п'ять років опісля, відповідь на це питання залишається загадкою. Хоча спочатку Нью-Йорк Таймс повідомила, що "рецепти ліків, пов'язаних з лікуванням психологічних проблем, були знайдені серед речей пана Чо", і сусід вбивці Джозеф Ауст сказав, що звичайно Чо кожного ранку приймав ліки за рецептами, результати токсикологічного дослідження, оприлюднені через два місяці, свідчать, що "ні ліків, які відпускаються за рецептом, ні токсичних речовин не було виявлено в тілі Чо Сенг Х'ю".

Може бути і так, але найбільш нестабільним і непередбачуваним часом для користувачів антидепресантів SSRI є період одразу після того, як вони перестали приймати їх, під час якого речовина не може бути виявлена в організмі.

Які ліки міг приймати Чо - або нещодавно припинив приймати? Цікаво, що, незважаючи на вичерпне розслідування штату Вірджинія, яке показало, що Чо приймав Паксил протягом року у 1999 році, які ліки він приймав перед стріляниною у Virginia Tech, залишається невловимим. Остаточна доповідь з 20000 слів оминає висновків про ліки Чо у період масових розстрілів.

Щоб додати до драми, не прошло двох років після оприлюднення поглибленої доповіді штату, 19 серпня 2009 ABC News повідомив, що знайдені деякі з відсутніх медичних записів, які стосуються психічного здоров'я Чо:

"Записи, опубліковані сьогодні, вважалися відсутніми в серпні 2007 року, під час розслідування через чотири з половиною місяці після різанини. Записи були виявлені минулого місяця в будинку д-ра Роберта Мілера, колишнього директора консультаційного центру, який говорить, що він випадково упакував записи Чо до коробки з особистими речами, коли він покинув центр в лютому 2006 року. Мілер сказав, що поки в липні 2009 року не відкрив документів, він поняття не мав, що записи були в нього. Мілера тоді звільнили з університету."

Незважаючи на те, що нововиявлені записи щодо психічного здоров'я Чо за повідомленнями не дали більше інформації про ліки, питання підняті спочатку, в тому числі "посадовими особами", що на них посилається Нью-Йорк Таймс та очевидцем Richmond Times на рахунок щоденного прийняття ліків, - залишаються без відповіді і нині.

Деякі критики вважають, що ці офіційні пропуски мотивовані бажанням захистити фармацевтичні компанії від руйнівних претензій до якості продукції. Дійсно, фармацевтичні виробники стурбовані позовами з приводу "рідкісних побічних ефектів" їхніх ліків, що впливають на настрій.

Щоб уникнути великих втрат грошей і репутації - наприклад, коли GlaxoSmithKline було наказано виплатити $ 6,4 млн. сім'ї 60-річного Дональда Шнела, який убив своїх дружину, дочку і онуку в нападі люті незабаром після того, як почав приймати Паксил - адвокати виробників наркотиків спокійно і вміло вивели поза суд сотні позовів, виплатили сотні мільйонів доларів позивачам.

Фармацевтичний гігант Eli Lilly відбився від багатьох судових позовів проти Прозаку в такий спосіб, погоджуючись сплатити до того, як позивач може звернутися до суду, водночас наполягаючи, що угода залишається таємницею, - а потім стверджуючи, що він ніколи не програвав позову щодо Прозаку.

Все це ще раз лагідно, але наполегливо приводить нас до питання: коли ми збираємося з'ясувати, чи винуватець різанини в школі Сенді Хук, як і багато інших масових вбивць, приймав психотропні препарати?

Зрештою, цілком може виявитися, що знати які види зброї він використовував далеко не так важливо, як і які препарати він приймав.

Тобто, за умови, що ми колись про це дізнаємося.