Олександра Ляшенко: «Назва закону про національну безпеку не зовсім відповідає його сутності»
Закон про національну безпеку
Вчена секретар Національного інституту стратегічних досліджень Олександра Ляшенко розповіла про соціальні та економічні аспекти закону про національну безпеку.
Верховна Рада підтримала в другому читанні президентський законопроект №8068 «Про національну безпеку України». На думку Олександри Ляшенко, закон комплексно й системно не висвітлює національну безпеку та стосується її пріоритетних сфер.
Закон про національну безпеку
Андрій Куликов: Ви мене вразили, коли сказали, що в законі про національну безпеку (про який і я більше думав у контексті Збройних сил, діяльності служб безпеки, оборонної промисловості), є важливі соціальні та економічні аспекти. Чому закон про нацбезпеку – це більше, ніж просто про оборону?
Олександра Ляшенко: Я дуже рада, тому що в остаточній версії закону, яку прийнято, збереглися хоч крихти економічних і соціальних питань. Три роки, які пішли на те, щоб закон все ж було опрацьовано та ухвалено, великою мірою знищили певну кількість питань, які могли б бути більш глибоко та масштабно присвячені економічним і соціальним питанням.
На сьогодні все, що стосується економічних аспектів, лише 15 разів згадується в законі.
Я би хотіла говорити не стільки про те, що є економічнимипередумовами та наслідками, а взагалі, я б сказала, економіку цього закону: до яких системних зрушень в економіці він може призвести. Скоріше, можливо, до певних диспропорцій. Можна дивитися на позитивні та негативні економічні наслідки, а от щодо соціальних аспектів хочу сказати, що вони начебто залишаються за лаштунками. В чистому вигляді про них практично нічого не говориться в самому законі, хоча це також дивно.
Проблема полягає в тому, що назва цього закону про національну безпеку, можливо, не зовсім відповідає його сутності. Можливо, для переважної більшості мирних і великих держав національна безпека зводиться до того, щоб захищати свої інтереси; вони говорять про силові й фізичні способи захисту.
В більше, мабуть, науковому українському середовищі, а не стільки в політикумі, склалося декілька шкіл, які говорять про те, що національна безпека – це не тільки зброя, не тільки інформаційні аспекти, нові, але вже дуже популярні, кіберзагрози. Це дуже потужна економічна складова, соціальна, гуманітарна й так далі.
Лариса Денисенко: Навіть Конституція України національну безпеку розглядає з усіх цих аспектів. Дуже дивно, чому це завжди вважається преамбульним, і все одно ті, хто готує такі документи, концентруються більше на безпековій військовій складовій. Чому це так?
Олександра Ляшенко: Будь-які закони, поняття, стани і розуміння еволюціонують. Я би розділила мілітарну та немілітарну складові та обставини, в яких ухвалювався цей закон. Я більш ніж переконана: якби закон ухвалювався в абсолютно мирному середовищі, очевидно, всі компоненти, пов’язані з загрозами економічній безпеці, соціальній і гуманітарній безпеці були б враховані.
Потягом трьох років наш Інститут неодноразово подавав чисельні пропозиції стосовно того, що всі ці положення мають бути. На сьогодні маємо спеціальну формулу закону, яка певною мірою пристосована до положення, пов’язаного з перебігом війни. Водночас, якщо говорити про більш-менш спокійні держави, які давно не воюють або взагалі ніколи не воювали, вони приблизно так і розглядають національну безпеку. Є експерти, які говорять, що наш закон – проамериканського типу.
Найголовніше, що заявлено в законі: чітко артикульовано, що євроінтеграційний курс нікуди не дівається, все-таки всі положення, які в ньому прописані, мають бути скеровані на вступ до НАТО. Насправді достатньо було б закріпити ці положення в Стратегії національної безпеки, де вони закріплені. Закон мав би виконувати іншу функцію, мав би бути більш тактичною ціллю.
Як на мене, закон у комплексному системному розумінні все-таки національну безпеку не висвітлює – він стосується пріоритетних сфер національної безпеки.
Журналісти: Лариса Денисенко, Андрій Куликов