«Хлопці зі стволами». Як після обшуків СБУ зникають цінні речі

Як після обшуків СБУ зникають цінні речі

Антон, Андрій та Олексій – троє абсолютно різних чоловіків. І за професією, і за віком. Вони узагалі не мали б нічого спільного, якби до кожного з них не навідувалися з обшуками представники Служби безпеки України. Після цих візитів у кожного з них зникло чимало цінних речей

Історії цих чоловіків радше схожі на сюжет блокбастеру, ніж на випадок з життя пересічної людини. Зброя, хлопці у формі, викрадення, затримання, СІЗО і навіть самостійні розслідування і розшук зниклих речей – тут є все.

Спеціально для Заборони Василина Думан зустрілася з людьми, які на власній шкурі відчули, як воно – стати об’єктом для прискіпливої уваги з боку працівників спецслужби. Кажуть – досвід не з приємних. Чому саме, читайте у матеріалі медіа-проекту «Заборона».

Справа №1: «СБУ перекрила потужний канал контрабанди стрілецької зброї»

Андрій Кутьін

Головний герой: Андрій Кутьін

Вік: 32 роки

Професія: інженер-програміст

Місце проживання: Київ

Слідчі Управління СБУ у Харківській області: Олександр Черновол і Дмитро Гнатушко

Прокурор відділу прокуратури Харківської області: Олег Максюк

Березневим ранком 2017 року Андрія Кутьіна розбудили незвані гості. Вони сильно та наполегливо гупали у двері. Чоловік вибіг і побачив двох автоматників, прокурора, працівників СБУ і понятих – людей із десять. У гостей були документи про обшук на підставі того, що Кутьіна підозрюють у контрабанді і незаконному поводженні зі зброєю.

«Мене мордою в підлогу, руки в кайданки і питають: «Де зброя?», – згадує Андрій.

Кутьін показав усе, що мав. Зброя була, але з усіма необхідними документами, каже він. Зберігалася в сейфі, як і сімейні заощадження у різній валюті сумою близько 36 тисяч доларів. Загальний підвал будинку теж обшукали та, як стверджує наш співрозмовник, знайшли там чужі бойові патрони.

На час обшуку в квартирі у Андрія було 15 макетів SCORPION – у заводських упаковках і з документами. Це такі пістолети-кулемети, які розроблялися для танкістів ще в часи існування Чехословаччини. Як ідеться у матеріалах Андрієвої справи, у всіх стволах був штиф, який унеможливлював проходження кулі. Такі пістолети не призначені для стрільби.

Також знайшли макети, які зброєю не вважаються. Це такі автомати і пістолети, які були спеціально знерухомлені чи з них були вийняті певні деталі. Стріляти з макетів неможливо. Макетів було багато. Андрій пояснив, що колекціонував їх, обмінював і продавав. Цьому хобі він присвятив п’ять-шість років свого життя. Особливо цікавився Другою світовою та сучасністю, збирав також холодну зброю, каски і головні убори XX століття. Речі були дорогими.

З квартири забрали все найцінніше, стверджує Кутьін. Гроші, макети, зброю з дозволами. Внесли у протокол. А згодом Андрій виявив, що деякі речі під час обшуку просто зникли.

«Кілька пляшок дорогого алкоголю. Кілька колекційних ножів, новий хороший бронежилет. Маскхалат – не знаю, навіщо він їм. Він же був дірявий!», – досі дивується Андрій.

Обшук, вилучення і описування тривали цілий день. Весь цей час Андрій сидів у коридорі в кайданках і спостерігав за подіями, які розгорталися навколо нього. Батьків героя з квартири також не випускали. Андрій стверджує, що просив адвоката, але йому відмовили.

Увечері Андрієві дали підписати протокол обшуку, посадили в машину і кудись повезли. Батьки тиждень не мали найменшого уявлення, де він є. А він був у Харкові. Андрія поселили у якійсь квартирі та приставили до нього двох охоронців. Вони увесь час сиділи у сусідній кімнаті, періодично приносили щось поїсти.

«Я був у ступорі, навіть подумати про таке не міг, хіба в кіно бачив!» – згадує чоловік.

Андрій Кутьін стверджує, що перебував у Харкові з 7 по 10 березня. Розписку оприлюднено з його дозволу.

Час від часу Андрія возили на розмови до керівництва. Під час одної з таких поїздок йому запропонували повернути гроші і колекційні макети. Він погодився і написав дві заяви. Їх забрали, але замість грошей дали розписку від знайомого, який нібито позичив їх у Андрія в той самий день. Макети пообіцяли привезти з Харкова до Києва самостійно, але, за словами Кутіна, повернули далеко не всі.

«Я кажу: а де решта? Вони мені: чуваче, вибачай – керівництву подарунки треба було зробити. Як подарунки? Ті плечима стенають – не подобається, можемо і ці забрати. Дійшло до того, що в мене був мисливський порох у каністрах – вони навіть звідти по пів каністри повідсипали», – згадує Андрій.

Повернення юридично оформлене постановами прокурора від 7 і 17 березня.

В них зазначається, що речі і гроші вилучені безпідставно, бо відношення до справи не мають. Тож арешт має бути знятий.

У першій постанові – про повернення грошей – йдеться і про саме досудове розслідування. Що слідством встановлено, як Кутьін переміщав через кордон, приховуючи від митників, пістолети марки Glock і торгував ними, надсилаючи покупцям частинами з різних адрес і від різних осіб.

Фотокопії документів надані Андрієм Кутьіним

Фотокопії документів надані Андрієм Кутьіним

Протокол обшуку свідчить, що пістолетів Glock не знайшли – хіба дезактивовані затвори (верхня частина пістолета, – ред.) без стволів. Андрій також стверджує, що останні кілька років він за кордон не виїжджав узагалі. А деталі, з яких експерт СБУ склав бойовий пістолет, могли бути куплені у різних людей, не пов’язаних між собою.

До матеріалів справи долучили експертизу, в ході якої фахівцю дали три пакети з деталями і поставили запитання: «Чи складають вони при зборці конкретну одиницю вогнепальної зброї?» (збережено мову оригіналу – авт.). Раніше працівники спецслужб під прикриттям замовляли в Кутьіна деякі запчастини, але з них пістолета не складеш. Чоловік наголошує, що саме цю, створену на експертизі, а не вилучену під час обшуку зброю, додали як доказ до його справи.

У другій постанові щодо повернення речей, датованій майже двома тижнями пізніше, про контрабанду уже не йдеться. Натомість нашому співрозмовнику інкримінують незаконне придбання і зберігання боєприпасів – отих чужих патронів, які знайшли в загальному підвалі.

Але ми забігли наперед. Тоді ж, у Харкові, для Кутьіна через суд добилися домашнього арешту, дали грошей на поїзд і відправили в Київ.

Андрій приїхав додому, де стурбовані батьки не розуміли, що робити. Не знаючи, що їм відповісти, Андрій ліг спати. Зранку на свіжу голову почитав законодавство, найняв адвоката і звернувся до ЗМІ. Після цього виявив, що його макети продаються в інтернеті. Запевняє, що таких більше ні в кого не було. Кожен екземпляр мав індивідуальний номер, але на світлинах вони були затерті.

З особистого архіву Андрія Кутьіна

«Я попросив у людини, яка ними торгувала, показати ці номери. Той, як дізнався, що у мене їх покрали, зразу відмовився спілкуватись», – розповідає Андрій.

Потім його повторно затримували, відпускали під заставу, потім були суди. Там він дізнався, наприклад, що у Харків його не вивозили – він туди з’явився за повісткою. Останні рази прокурор не з’являвся на засідання, а сам Андрій стверджує, що його прослуховують, бо сторона обвинувачення подавала як доказову базу записи його телефонних розмов з адвокатом. Остаточно крапку у цій історії поставить суд, оскільки справу вже мають розглядати по суті.

Справа №2: «У Києві СБУ викрила міжнародне організоване угруповання торговців зброєю»

Олексій Дем’янчук

Головний герой: Олексій Дем’янчук

Вік: 49 років

Професія: моряк

Місце проживання: Київ

Слідчий СУ Головного управління Нацполіції у Києві: Бабаян Т.В.

Прокурор другого відділу процесуального керівництва прокуратури Києва: Гойденко І.О.

«Можете не роззуватися, – каже Олексій, впускаючи нас до себе додому. – Після двох обшуків дружина відмовляється уже щось прибирати».

Він заходить до кімнати і розгублено розводить руками. Показує, що в ній майже нічого не залишилося. Говорити про деталі своєї справи тут чоловік відмовляється, бо певен, що оселю прослуховують.

За професією Дем’янчук – моряк, старший механік судна. Він народився в Росії, вчився в Одесі, знову плавав у Росії, а з 2007 року живе у Києві на Троєщині з дружиною і двома дітьми. У 2014 році Олексій став заступником командира батальйону «Січ» з озброєння та допомагав «Правому сектору».

На зброї він знається добре, колекціонує її. Збирає, міняє і продає раритети. Жартує, що колекціонери – хворі люди, які, здобувають якусь ексклюзивну річ та потім не можуть з нею розлучитися, скільки б за неї не пропонували.

Хлопці зі стволами

Про кожен експонат зі своєї приватної колекції чоловік може багато і детально розповідати. Ось це, наприклад, стандартна кавалерійська шабля 1881 року.

Хлопці зі стволами

Це – старовинна піхотна рушниця зразка 1821 року. Вона капсульна, не вважається вогнепалом.

Але найбільша слабкість Олексія – антикварні револьвери. Каже, мав колекцію загальною вартістю приблизно на 200 тисяч доларів. До обшуку.

Хлопці зі стволами

«Ось тут на рогах висіло два кольти – пішли. Там теж висіли револьвери. У мене їх було більше 60 штук. Лишилося п’ять-шість», – розповідає Олексій.

Дем’янчука затримали 18 квітня на парковці під будинком. Олексій згадує, що тоді по Києву провели серію обшуків, які СБУ потім назвало викриттям міжнародного організованого угруповання торговців зброєю. Каже також, що в цю історію потрапили чимало його знайомих колекціонерів. А він сам став героєм оперативного відео. Про цю спецоперацію звітував перед громадськістю заступник голови СБ України Віктор Кононенко.

Того дня Олексій сидів у машині разом із товаришем. Знайомого прогнали, Олексія скрутили.

«Ще так довго морочили щось, недотепи – не могли кайданки одіти. Спочатку одні вчепили, потім інші і ще пластиковими якось закріпляли. Оділи. Кажуть: вставай! А в мене штани світлі, то я їм: поклали – самі підіймайте. Почали мене підіймати – кайданки сповзли. Кінокомедія якась!», – розповідає Олексій про момент, який чітко видно на відео СБУ.

У Києві СБУ викрила міжнародне угруповання торгівців зброї

Олексія переклали на траву, а у його квартирі тим часом тривав обшук. Спершу вдома не було нікого, лише згодом прийшли старший син і дружина. Увечері чоловіку принесли протокол з переліком вилучених речей, де хтось, як стверджує Дем`янчук, підробив його підпис.

Підпис, який Дем’янук побачив на протоколі обшуку житла

Підпис, який Дем’янук поставив під протоколом обшуку авто

Олексія повезли спочатку в СБУ, а потім – в ізолятор тимчасового тримання. Але без флюорографії тамтешні чергові відмовлялися приймати новозатриманого.

«Ото, думаю, ви з мене знущалися, то тепер я над вами поприколююся», – посміхається Олексій.

Близько першої ночі двоє правоохоронців каталися з Олексієм по столиці і шукали, де б зробити флюорографію. Знайшли чужий знімок, та Олексій одразу заявив черговому, що ніякого обстеження не робив.

«Я кажу: флюорограма не моя. Він такий: як це?. А я йому: вона ж жіноча!» – розповідає Дем’янчук. Поїхали шукати далі. Обстеження змогли зробити лише близько п’ятої ранку. Потім був суд, застава у мільйон гривень, місяць СІЗО.

«До речі, гарно відпочив, – каже Дем’янчук. – Я навіть дещо вдячний, інакше як би я туди попав? А так познайомився з вельми «інтересними» людьми.

Хлопці зі стволами

За словами Олексія, зараз в СІЗО в’язні діляться на «порядних» і «непорядних» людей. Останні виконують роль обслуговуючого персоналу.

«У нас був чоловік, що вбив бабусю, то він мив підлогу і парашу. Моя 263 стаття «уважаєма». Там є правило таке, що коли з тобою попили чай, значить ти «порядний», – ділиться він.

Був не тільки чай. Дем’янчук порівнює місяць у СІЗО із довжелезним запоєм і каже, що на другий день уже відмовлявся пити, бо «печінка не колгоспна».

Адвокати подали на апеляцію і домоглися перегляду розміру застави – її зменшили до 100 тисяч гривень. На виході з СІЗО Дем’янчука повторно затримали – цього разу Дніпровське управління поліції Києва. Знову втрутилися адвокати і через суд арешт скасували. Поліцейські ще приходили з обшуком, але цього разу Олексій завчасно викликав адвоката, контролював процес, тож усі вилучені предмети були належним чином зафіксовані.

«У мене на балконі лежали гаражні петлі з супермаркета, то вони і їх забрали як предмети, схожі на глушники», – сміється моряк.

Щодо втраченої колекції, то це для Олексія сміх крізь сльози. У машині, каже він, були старий кольт, планшет у чохлі від нього, а також дві тисячі доларів. Як і низка колекційних експонатів з гаража і квартири, ці речі в протокол не потрапили.

Масштаби втрат Дем’янчук зміг повністю оцінити аж коли повернувся додому. А за якийсь час зникла під час обшуку раритетна зброя з’явилася в інтернеті – уже як товар.

«Я як побачив, то чортихався на півхати. – згадує Олексій. – Хотів зразу написати продавцю, що він тварина. Але жінка мене зупинила. Каже, помста – страва, яку подають холодною. Я подумав, порадився з адвокатами і домовився з тим чоловіком про купівлю свого ж револьвера».

Ідеться про рідкісний Гассер. Олексій впізнав його за індивідуальним номером, а також – за барабаном, який йому робив на замовлення зброяр із Бердянська.

Револьвер Гассера в продажі на спеціалізованому сайті Violity.

Новостворений барабан для револьвера Гассера. Джерело – онлайн-портфоліо зброяра з Бердянська.

Аби затримати торговця, Олексій із товаришами та адвокатами провели цілу «спецоперацію». На зустріч з продавцем пішов чоловік, який вдавав із себе зацікавленого покупця. Він дізнався, що торговця звати Михайло і в нього можуть бути й інші Олексієві пістолети та револьвери. Розмову писали одночасно на диктофон і на відео. Потім Михайла затримали і викликали поліцію.

Результати цієї «спецоперації» захист Олексія намагатиметься долучити до його справи. Зараз Дем’янчуку інкримінують 263 статтю Кримінального кодексу – незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. У протокол обшуку потрапили кілька вилучених раритетних револьверів, макети (зброя, з якої неможливо стріляти, – авт.), багато різних запчастин та пістолети Glock під набій Флобера (патрон для спортивної і розважальної стрільби, на який не потрібен дозвіл, запевняє моряк).

Глоків запротоколювали близько шести, але Дем’янчук каже, що мав таких десять.

Станом на зараз триває етап досудового розслідування. Правоохоронці пропонували Дем’янчуку підписати угоду про визнання винуватості, розписку про нерозголошення деталей справи, а також заяву, що він не має претензій до Міші-торговця, що продавав зниклий під час обшуку револьвер Гассера. На жодну з цих пропозицій моряк не погодився.

Олексій запевняє, що переважна більшість зброї, яка в нього була і зникла, – це пістолети, яким більше 110 років. Згідно з міжнародним законодавством, яке Україна ратифікувала після вступу у СОТ, такі речі юридично вже не вважаються зброєю, оскільки набоїв до них не виробляють і стріляти з них неможливо. У Демійського вилучили і порівняно новіший вогнепал, маузери і парабелуми, але з них були вийняті пружини і буйки, тож їх теж уже не можна було вважати за зброю, каже Олексій. Додає, що в протокол вписали щонайбільше третину з того, що зникло під час обшуку.

Справа №3: «На Київщині затримали торговця зброєю»

Антон Примушко

Головний герой: Антон Примушко

Вік: 49 років

Професія: військовий

Місце проживання: Київщина

Слідчі Управління СБ у Києві та Київській області: Федулов Д.О., Павленко А.В.

Прокурор: Чуйков В.С.

Ось сидить Антон – суворий і великий, як гора. Але плечі у нього втомлено зсутулені. Антон – військовий. Позаду у нього – війна юридична, попереду – війна в зоні Операції об’єднаних сил (колишнє АТО).

А тут і зараз він з головою занурився у стос судових паперів, що вселяє страх своїми масштабами.

Хлопці зі стволами

«Це ще не все, – каже Антон, гортаючи наслиненим пальцем документи. – Нагорі більше».

Чоловік вказує на свій двоповерховий будинок, де у 2015 році відбувся обшук. Його проводили співробітники СБУ. Тоді військовому інкримінували нелегальну торгівлю зброєю, а з його дому зникло безліч речей. З того часу минає третій рік – Антона вже давно виправдав суд, а кримінальну справу закрили. Юридична війна мала б закінчитися. Але Антон не відчуває себе переможцем – йому йти воювати по-справжньому, а він не має з чим. Під час обшуку в нього забрали бронежилети та розгрузки, робочий реманент, приціли, окуляри нічного бачення, патрони та безліч інших речей, без яких на фронті важко. Збитки можна оцінити у десятки тисяч доларів. Всупереч ухвалі суду, не повернули навіть те, що мусили, каже Антон.

На момент відкриття кримінальної справи про торгівлю зброєю Примушко був начальником штабу батальйону «Київ-2». Добровольцям саме дали наказ повернутися із зони бойових дій до столиці. Цей, а також інші батальйони («Київ-1», «Січ», «Золоті ворота», «Свята Марія») мали реорганізувати у єдиний полк, підпорядкований Міністерству внутрішніх справ.

За 2014-15 роки у «Києва-2» назбиралося багато трофейної зброї. Все це добро ретельно інвентаризували. Подали відповідний рапорт начальнику Головного Управління МВС України Олександру Терещуку. Копії всіх документів зібрали в єдиний пакет. Зброю повантажили в автомобіль і рушили до Києва.

У столиці виявилося, що процедури оформлення такої зброї у законодавстві чи інструкціях нема. Що робити далі – незрозуміло. Було близько третьої години ночі, листопад 2015-го. Командир батальйону телефоном сказав Антонові їхати додому відсипатися, а за день мала відбутися зустріч з керівництвом. Там планували вирішити подальшу долю трофеїв.

Під ранок Антон приїхав додому, у селище під Києвом. Машину загнав на подвір’я. А вже близько 8:00, каже, довелося вставати – прийшли працівники СБУ з обшуком.

«Питають: оружиє єсть? Пацани, джек-пот. Тут валом!», – сміється Антон, згадуючи свій з ними перший діалог.

В цій історії узагалі багато смішних моментів. Наприклад, до матеріалів справи прикріплено рапорт оперативника і допит його як свідка. Він розповідає, що бачив, як Антон заходив і виходив з будинку із великими сумками. Саме ці спостереження лягли в основу відкриття кримінальної справи.

Уривок з допиту слідчого СБУ у ролі свідка. Опубліковано з дозволу Антона Примушка.

Антон думав – непорозуміння. Показав усю зброю, машину, надав документи. Пояснив, що це – трофеї, поїдуть у головне управління МВС. А інше – власне, з відповідними дозволами. Але раптом виявилося, що копії рапорту та актів з інвентаризацією трофеїв кудись зникли. Як, зрештою, і дозволи.

Працівники СБУ нишпорили у будинку, у хліву і на подвір’ї, вигрібаючи все, згадує Антон. Під час обшуку щось вилучали із занесенням в протокол, а щось просто забирали. Наприклад, машина, на якій військовий привіз трофеї. Зараз вона у розшуку, але Антон сумнівається, що її колись знайдуть.

Брак деяких речей Антон помітив одразу, про що вказав у протоколі обшуку. Багато іншого не дорахувалися згодом.

«В протокол не внесено приціл […], приціл […] та гроші 1500 грн, які зникли з помешкання, яке обшуковувалось. Примушко А.Є.» Уривок із протоколу обшуку опубліковано з дозволу Антона Примушка

У хаті в сейфі зберігалися мисливські гвинтівки, нагородна зброя Примушка (все офіційно оформлене), а також – дитячі золоті хрестики та подружні обручки Антона і Каті, його дружини.

Наступного дня після обшуку жінка зрозуміла, що золота немає. Згодом, коли сім’я подавала скаргу з приводу зниклих речей, прокурор, який оформляв справу, вимагав від Каті довести, що прикраси були. А ще соромив, за те, що через якихось два грами золота скаржаться.

«Я його запитала, чи красти не стидно», – згадує Катя.

Хлопці зі стволами

Зброю, яку знайшли в Антона, працівники СБУ розклали на подвір’ї та вдома. Потім фотографіями та відеорядом з цією розкладкою проілюстрували прес-реліз про операцію із викриттям торговця. У кадрі звідкись з’явилася навіть георгіївська стрічка.

«Питаю: ви все маєте вносити у протокол? Все, – відповідають. А я їм: от у вас тут лежить георгіївська стрічка. То чому вона не внесена? Раз нема в протоколі, ви її або підкинули, або вкрали», – згадує Антон. Стрічка, яку працівники контррозвідки дбайливо розклали в кадрі, його тоді обурила особливо.

Фотографія з прес-релізу СБУ

Дорогий якісний тепловізор внесли у протокол лише через те, що військовий відмовлявся рушити з місця без цього.

«Я сів на диван і кажу: нікуди не піду, поки не впишете в протокол тепловізор. Хоч вбийте. Напевно, лише завдяки цьому я зміг його отримати назад», – розповідає герой. Після закриття справи тепловізор йому повернули, але із ознаками користування – на ньому були фотографії, яких чоловік сам ніколи не робив.

Фотографії з вилученого тепловізора, які Антон виявив, коли повернув собі річ

Після обшуку працівниками Служби безпеки України та прокуратури Шевченківського району Києва з хати Примушка зникли речі на 80 пунктів у списку і на суму понад 20 000 доларів США, каже він. Їх так і не внесли в протокол. Перевірку з цього приводу прокуратура закрила.

З того, що в протокол потрапило, повернули теж далеко не все. Наприклад, вилучили два карабіни, обладнані дорогущими прицілами. А повернули вже без них. Чи набої. Їх Антон теж місяцями безуспішно намагається повернути. Пише клопотання, оббиває пороги найрізноманітніших інстанцій лише для того, щоб нарешті була виконана ухвала суду.

Ми звернулися до прес-служби Київської обласної прокуратури із запитом, чому не виконується ухвала суду. Нам так і не відповіли. У телефонній розмові сказали, що наше звернення має опрацьовувати інший відділ, тому запит вирішили просто проігнорувати.

Ще якийсь час після обшуку син Антона і Каті носив до батьків у кімнату свої іграшки – боявся, що дядьки з СБУ знову прийдуть і все заберуть.

«Але це потроху забувається», – каже Катя.

Антон, на відміну від сина, усе пам’ятає. Паперова тяганина виснажує і триває роками. Але так він тепер живе – з усією своєю пам’яттю, стосами документів і затятим переконанням, що поверне своє.

Хлопці зі стволами

Післямова від медіа-проекту «Заборона»

Заборона надіслала кілька запитів до Генпрокуратури та Служби безпеки України. Ми попросили повідомити, скільки з 2014 року було зафіксовано скарг громадян про зникнення речей та скільки було відкрито проваджень і скількох працівників СБУ покарали. У Генпрокуратурі нам відповіли, що закон зобов’язує їх надавати публічну інформацію, але не підраховувати статистику. І якщо нам це не подобається, ми можем судитися. В Службі безпеки України теж зазначили, що схожу статистику не ведуть – це не передбачено законодавством та внутрішніми нормативними актами. Але водночас наголосили, що очищення своїх лав є принциповою позицією керівництва і з 2014 року у цьому напрямку зроблено більше, ніж за весь період незалежності України.

«З липня 2015 за матеріалами внутрішньої безпеки було розпочато близько сотні кримінальних проваджень щодо співробітників Служби – за третиною вже є вироки», – йдеться у відповіді на запит до СБУ.

Водночас, те, що випадки зникнення особистих речей під час обшуків не поодинокі, Забороні підтвердили колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун і екс-прокурор Володимир Петраковський. Ягун додав, що це явище притаманне не тільки СБУ, а й правоохоронним органам загалом. Обоє причини таких порушень вбачають у безкарності працівників СБУ. Віктор Ягун зазначив, що схожі випадки пригадує, а от серйозне покарання для порушників-правоохоронців – ні. Петраковський розповів, що прокурори надто залежні від працівників СБУ в оперативній роботі – вони не хочуть сваритися і псувати стосунки, тому вкрай неохоче притягують їх до відповідальності.

Добиватись грошових компенсацій, писати скарги в прокуратуру і забезпечувати суспільний розголос таких наслідків обшуків – це як лікувати симптоми, але не зважати на причини недуги. Щоб явища на кшталт крадіжок правоохоронцями майна зникли в принципі, потрібно реформувати систему, кажуть експерти. Важливий крок на цьому шляху – це вже створене Державне бюро розслідувань. Якщо ДБР запрацює правильно, то буде серйозно послаблено зв’язок між прокуратурою і СБУ, каже Володимир Петраковський. Зокрема, всі внутрішні розслідування проти співробітників правоохоронних органів проводитимуться уже тут. У прокуратури нарешті заберуть слідчі дії на етапі досудового розслідування, які вона виконувала тимчасово (аж з 1996 року, – ред.) відповідно до перехідних положень Конституції України (пункт 9, розділ XV).

Якщо ж дивитися на проблему глобально, то обоє вказують на необхідність створити профільний парламентський комітет, оскільки зараз фактично немає контролю за роботою таємних безпекових служб. Ягун вважає, що туди мають входити люди, які ніколи не працювали в СБУ. Петраковський розповів про ідею створення поста спеціального омбудсмена, що займався б вивченням скарг на Службу безпеки. Чи про варіант переформатування Ради національної безпеки у офіс контролю, як є в США. Але це ідеалістичний план розвитку подій, у напрямку якого треба ще багато працювати. Тоді, можливо, СБУ стане страшним сном для зрадників держави та терористів і гордістю для посполитих громадян, а не навпаки.