Легалізація короткоствольної зброї: чому це потрібно Україні та які країни мають дозвіл

Зважаючи на ситуацію в країні, на війну, я роблю єдиний логічний висновок – зброя нам потрібна.

Справедливо буде сказати, що питання зброї стоїть гостро, є як його прибічники, так і противники. Але, зважаючи на ситуацію в країні, на війну, я роблю єдиний логічний висновок – зброя нам потрібна. Якщо не всім, то як мінімум тим, хто вже із нею знайомий і вміє її використовувати.

Для мене особисто це питання дуже болюче, бо у нас виходить якась країна чудес. Ти можеш і маєш захищати країну зі зброєю в руках – при чому 80% з тих, хто захищав країну у 2014-15 роках не мали ані досвіду, ані практичних навичок для цього. Водночас, повернувшись додому, ти не можеш мати пістолет, щоб захистити себе, свою родину та майно.

Легалізація зброї: чому це потрібно Україні та які країни мають дозвіл, Veterano блог

Слабеньким та пацифістам – прохання зараз відійти від екранів, бо ця тема виключно для тих чоловіків та жінок, які розуміють поняття "маємо самі себе захищати".

Перш ніж розібрати цю тему більш детально, пропоную разом прочитати пост радника міністра МВС Авакова. Володимир Мартиненко каже, що не можна давати українцям дозвіл на носіння зброї, бо цитую:

Ефективна дальність використання пістолета, згідно технічних характеристик – від 15 метрів до 25 метрів (деякі зразки). Тобто 15 метрів – це половина з 30 метрів, про які я говорю (Мова про усереднений шкільному нормативі здачі забігу на 30 метрів за 10 секунд, – 24) тобто 5 секунд для того, щоб цей забіг подолати. А для того, щоб дістати і привести в бойову готовність (зброю) – 7 секунд.

Володя, ну серйозно. Тобі доплачують, щоб ти таке говорив? Зізнайся. Бо якщо ні і це від щирого серця, то більшої нісенітниці я ще не чув. На от тобі, Володю, відео про одного піхотинця. Він не професіонал, просто тренується трошки. Там на відео є навіть таймер, Володя. І нападник стоїть у парі метрів від "жертви".

Впевнений, що у Володі нагородна зброя є. Володя себе зможе захистити (якщо не буде 7 секунд ствол діставати). А якщо серйозно, то це до бісової матері не смішно. В країні, де 5 рік йде війна і неофіційної зброї на руках до 5 мільйонів одиниць – такі цифри наводять в асоціації власників зброї. Виходить, що у тих, хто порушує – зброя є, а у законослухняних громадян – немає. Як на мене це свинство.

Особисто я – не вівця і вважаю, що мені вівчари для захисту не потрібні – сам упораюсь, як і мої побратими і переважна більшість чоловіків (і жінок!) моєї країни. Ми – не вівці.

Але проблема навіть не у цьому. Як зазначає у своєму звіті міжнародна організація Small Arms Survey, в Україні немає прозорого законодавства, яке би врегулювало виробництво та придбання зброї, а також володіння нею.

І у цьому найбільша біда. Без закону про зброю, дозволити її в принципі нереально. Але хто? Як? І коли може з’явитися цей закон – залишається загадкою. А що робити тоді кожному громадянину в ситуації, коли він вскочив у якусь халепу і життю його або близьких загрожує небезпека? Є два виходи. Молитися і чекати на поліцію. Поліцію ображати не хочеться, але в більшості випадків молитви більш ефективні.

І знову, працюючи над цим блогом, я трохи попрацював із Google. Я вбив такий запит "коли в Україні буде закон про зброю для населення" і перша стаття, яка потрапила на очі – з сайту 24 каналу.

В ній багато корисної інформації про те, що можна і чого не можна, є також статистика щодо лояльних до зброї країн світу. Хочу поділитися з вами цим списком. Отже, як ви думаєте, яка найбільш лояльна до зброї країна? США? Мексика?

Ні, це Гондурас. Так, ви все правильно почули. (На нашу думку, це не зовсім так - прим. ред.) В цій країні у Північній Америці громадяни можуть вільно купувати більшість популярних моделей дробовиків, пістолетів, револьверів або гвинтівок для самозахисту або полювання.

Зброя в Гондурасі

Далі хто? Ні, не США – це Фінляндія, 12,81% жителів володіють зброєю. Тут полюбляють полювати, ну і взагалі охочі до зброї. Однак, купити її не так легко: необхідно мати дозвіл, окремий для кожної одиниці. Усю зброю фіни повинні тримати вдома. А власники більше 5 одиниць зброї — зобов'язані купити спеціальний сейф. Такі правила.

Далі за списком йдуть Сербія, Швеція, Канада, Норвегія, Панама, Швейцарія, Чехія і тільки після цього – США. Після цієї інформації моє життя більше ніколи не буде таким, як раніше. Всі жарти про країну Гондурас більше не сприйматимуться як жарти.

Але ця дивовижна статистика так і не дає відповіді – коли чекати закон? Я продовжив пошуки в Google. Під час яких усвідомив, що насправді проблемою озброєння в Україні ґрунтовно займається лише одна організація – я про неї вже згадував – це "Українська асоціація власників зброї".

Ці пацани реально рулять. І петиції до президента пишуть, і з юристами щодо створення закону про зброю консультуються і, гадаю, таки доб’ються свого, адже у них багато прибічників. І я серед них.

Адже на сьогодні маємо парадоксальну ситуацію – частина населення вже має на руках зброю (мисливську, спортивну, колекційну, нагородну тощо), але спеціального закону, який би передбачав процедуру надання українцям такого права – немає. Як і немає порядку, як навчати людей користуватися зброєю, як організовувати складання ними заліків, як і за яких обставин видавати їм ліцензії та як вести облік боєприпасів – тобто, всього того, що має визначати спеціальний закон.

На завершення скажу наступне – я маю зброю, я тренуюсь зі зброєю, я поважаю зброю і буду її використовувати у разі нападу на мене або моїх близьких (чи тільки родину?), адже як всі ми знаємо "поганців зі зброєю можуть зупинити лише хороші люди зі зброєю". Тож, будьте міцними горішками (дівчата, вас це теж стосується), відвідуйте тири і тренуйтеся, тренуйтеся, тренуйтеся. І завжди покладайтесь тільки на себе.

Автор: Леонід Остальцев