Анатомія ножової атаки
Анатомія ножової атаки
1. У 71% випадків ножові атаки розпочинаються пустою (неозброєною) рукою. Зброя тримається прихованою аж до першого удару. Вільна рука використовуються для того, щоб схватити жертву, а потім – жорстоко її штовхнути. У 55% випадків жертва падає на землю.
Анатомія ножової атаки
2. Ножові атаки відбуваються на короткій дистанції – 70% з них стаються на відстані 90 см від жертви. Зазвичай, жертва відволікається та заганяється у кут. Атака відбувається у ближньому бою. Ножові атаки – це засідки, а не дуелі.
Анатомія ножової атаки
3. Ножові атаки – швидкі та шалені. Вони надзвичайно жорстокі, виконуються дуже швидко та рішуче. Середня тривалість – 23 секунди. В середньому, за 5 секунд наноситься від 5 до 7 ударів, або 23-32 удари за 23 секунди.
Анатомія ножової атаки
4. Ножові атаки швидко закінчуються – 50% з них тривають 14 і менше секунд, 80% - 32 і менше секунди.
Анатомія ножової атаки
5. Ножові атаки проводяться швидкими, короткими ударами, що часто повторюються, і під різними кутами. 58,8% виконуються звичайним хватом, 29,9% - зворотнім.
Анатомія ножової атаки
Джерело – «Самооборона проти ножових атак: науково доведений підхід». Дані для цього дослідження збирались та компілювались з понад 150 випадків з використанням ножів, які були зафіксовані на камеру відеонагляду та камери мобільних пристроїв. Повне дослідження доступне за посиланням: www.urbanfitandfearless.com.
Анатомія ножової атаки
Висновки я зробив наступні:
- у разі конфлікту намагайтесь не підпускати впритул до себе будь якого опонента, маневруйте, не стійте наче засватаний - тримайте дистанцію;
- зберігайте простір для маневру, особливо контролюйте зону позаду, щоб відсахнувшись раптово не перечепитись через що-небудь і не гепнутись;
- якщо відчуваєте що сутички не уникнути, не тягніть, краще дійте першим - зберігайте за собою ініціативу, нехай агресор буде змушений реагувати на ваші дії, а не навпаки.
Ну і головне - зберігайте спокій, не давайте волю гніву (в мене от з цим проблеми). Відчуття "холодна лють" набагато корисніша ніж "палаючий гнів".
Це я для себе вивів такі оперативні правила і нікому їх не нав'язую. Звісно що "панацеї" на усі випадки не існує, але у більшості ці правила допомогали.
Все так і є. А гнів може бути і корисним. Головне, його до керма не допускати, щоби був лише як навігатор :).
Від себе раджу уважно прочитати, цю зовсім не величку, але дуже змістовну книжку. Її написав колишній в'язень найжорстокішої в'язниці США. Де ножовий бій буденність, там немає Стивінів Сігалів, все швидко і не красиво. royallib.com
Швидше за все, автор книги, Дон Пентекост, - це псевдонім Рекса Епплгейта (як і Рекс Ферал), який, таким чином, вирішив "постібатись" над популярними у 1980-х секціями кунг-фу, карате-до і самооборони. А точніше, над дебільними рецептами захисту від ножа, що пропагувалися цими школами (і пропагуються зараз). Принаймні, авторський стиль, однакові вирази, специфічний гумор і одне видавництво вказують на це. В каліфорнійських тюрмах він збирав статистику по застосуванню ножа, яку, вочевидь використав і в цій книзі.
Державна тюрма у Фолсомі насправді була не страшнішою за інші подібні американські тюрми. І вже точно умови в ній були кращими у порівнянні з тюрмами радянськими :).
Для прикладу, Денні Трехо з неї благополучно вийшов, а Чарльзу Менсону перебування в ній не завадило померти від старості у віці 83 років. В обох спогади про цю тюрму були досить рядовими.
А по факту - так, ця книга одна з кількох небагатьох правильних методичок на дану тематику. Вона є, свого роду, доповненням, відгалуженням, форком від "Kill or get killed". Скажу ще, читати її краще в оригіналі англійською, так органічніше передається думка автора.
Статистика, в принципі, правдива, але в оригінальній статті хибний висновок - що, ніби-то, неозброєна людина може успішно протистояти озброєному ножем противнику. Це, зрозуміло, маячня.
Якщо дистанція від нуля до двох метрів, а противник має чітку мотивацію на вбивство, то, при рівних масо-габаритних характеристиках, шансів вижити в такій сутичці майже немає. Ні в боксера, ні у дзюдоїста чи вільника, навіть олімпійського рівня. Про інші єдиноборства нічого і говорити.
Якщо дистанція більше трьох-чотирьох метрів і є, куди бігти, то найрозумніше - втікати. Якщо менше - постаратися відштовхнути противника і також втекти. А якщо ні - що ж, залишається лише розміняти своє життя подорожче.
Задача протидії ножу голіруч не має рішення в загальному вигляді; можливі лише часткові розв'язки при дуже сприятливому збігу обставин і при величезному везінні. Зброя - вона на те і зброя.
Загалом правда ваша, але шанси завжди є, просто ймовірність успіху в більшості випадків неприйнятна. Тому перша дія яка має спасти на думку коли нападник озброєний, це як добути собі зброю якщо її немає (стілець, палицю, камінь). Другий момент, ймовірність втечі і подальшого переслідування. Як правило втечу подають з таким видом, немов все відбувається в чистому полі, а нападник кволий дебіл на милицях. Падіння на бігу саме по собі достатньо травматичне, що після нього нерідко бігун приречений. Третій момент, якщо напад неминучий й шляхів відступу немає, то ціль об'єкта нападу нанести максимально неприйнятні ураження нападнику щоб він припинив напад і з'явилась можливість отримати медичну допомогу. Це ж стосується крику, шуму, тощо. Камінь у шибку "тихих свідків" стимулює виклик поліції значно краще ніж совість.
Шанси-то завжди є, але коли напад саме з метою вбивства, а не пограбування чи "хуліганки", то вони мізерні, на межі статистичної похибки.
1. Так, але якщо зброя не в руках чи, хоча би, в межах півсекундної доступності, то скористатися нею не вийде. А дорогоцінний час буде згаяний.
Перехід в армії США на .45 був зумовлений, багато в чому, нападами "джураментадо" і амок-фанатиків з холодною зброєю в Малайзії і Філіппінах. Будучи уже смертельно пораненими, вони всерівно встигали виконати задум. Сучасні приклади, ось статистика, буква "М" - melee, наш випадок:
en.wikipedia.org
В середньому, встигали вбити чоловік 6-8, перш ніж їх зупиняли.
2. При однакових фізичних даних людина з ножем буде бігти повільніше, аніж людина без ножа. Через небезпеку поранитись, та і просто незручно. Це аксіома. Адреналін додасть хороший бонус швидкості втікачу. Впасти на бігу дійсно небезпечно, але у "доганяючого ножовика" імовірність впасти не нижча, а наслідки падіння будуть плачевніші.
Переважна більшість нападів з метою саме вбивства (а не пограбування) відбувається в досить відкритих місцях. Ліфт чи тунель, де немає, як розвернутись - це одиничні випадки. Навіть в недавньому нападі на мера Гданська, в натовпі, був простір для маневру (хоча би зістрибнути зі сцени). А напади останніх років з ножем в Ізраілі і Європі відбувалися майже завжди на вулицях.
3. Підняти крик, шум, "пожежа, горимо" - це само собою, але це не активна дія і напад навряд чи зупинить, знову ж таки, у наведеному вище випадку не помогло би бсолютно.
Проте, безумовно, боротися треба до кінця.
Судячи зі всього, ви маєте на увазі напади рухів фанатиків та терористів типу древніх сікаріїв. Так, у випадку реалізації заздалегідь обдуманого умислу на вбивство (вбивства) шансів у звичайної неозброєної людини майже немає. Всі видимі виключення з правила на прикладі Лондона, є на перевірку не виключеннями, оскільки спротив фанатикам відбувся зі сторони місцевої міської герильї (банд вболівальників-хуліганів з англійського соціального дна - чавів), які з очевидних причин є дещо досвідченими бійцями. З іншого боку, терорист-смертник як правило не є досвідченим хуліганом (їх як правило готують за декілька тижнів при чому більша частина підготовки - психологічна накачка).
Але думаю ця ситуація для більшості присутніх не буде актуальною. Більшість присутніх матиме справу з спонтанним умислом на вбивство. І щодо бігу маю заперечення. Я можу звичайно помилятись, але: 1. фізичні данні нападника і об'єкту нападу як правило будуть відрізнятись хоча б тому, що представники середнього класу і маргінали як правило мають різну вагу (кримінальними худі й жилаві); 2. я не помітив особливої різниці у спортивних результатах бігунів в індивідуальних забігах і в естафетах з палицею (це можна перевірити). В рівних умовах деякий час (зумовлений стадією туберкульозу у конкретного кримінальника) кримінальник буде набагато швидшим у бігу.
Так, колись сікарії і хашишини, тепер фанатики тепер фанатики, наймані вбивці, громадяни з метою помсти і просто психи - назви міняються, але тактика у них майже однакова, ефективна, результат невідворотний.
При раптовому нападі, коли ти неозброєний, біг і відхід на максимальній швидкості - краще, що можна зробити. Якщо є куди, звісно. Це аксіома. І при обстрілі колони, і при нападі на окрему людину. Статистика ФБР свідчить, що, із тих жертв нападів з ножем, котрі вижили, десь три чверті врятувалися втечею.
Естафета - приклад не дуже коректний. Якщо час забігу 4х100м за участі Усейна Болта (www.iaaf.org) поділити на 4, то вийде навіть кращий результат, ніж у стометрівці Усейна Болта (www.iaaf.org) самого по собі :). Все тому, що розганяється з нуля, по суті, лише перший бігун, решта стартують метрів за 20 до точки передачі. Біжать досвідчені спортсмени з відшліфованою технікою. Сама паличка не представляє загрози.
Можете спробувати самі: пробіжіться навіть не 100, а 50 чи 30 метрів. Спершу без нічого, а потім - із середньої довжини ножем чи кинджалом, придатним для вбивста (F-S, Glock FM78, Gerlach wz.98, A-F, Gerber Mark 2). Побачите, якими стриманими і обережними будуть Ваші рухи, яким буде результат. Якщо ж бігти в класичній техніці, то з великою імовірністю ніж можна застромити собі у плече, голову чи стегно. Або ж можна спробувати з імітатором ножа, вкритим фарбою чи крейдою - на одежі буде видно сліди контакту. Я це все перевіряв і особисто, і зі спортсменами змагального рівня, від першого розряду до КМС. Результат завжди був гірший на 20%-60%. В разі бігу з класичними махами рук були би обов'язкові ушкодження, очевидно серйозні.
Щодо фізичних кондицій, звісно, вони відрізняються, але я ж написав вище, при рівних масо-габаритних характеристиках. Якщо ж фізичні дані жертви відрізняються в гіршу сторону, то тут, на жаль, все взагалі темно. Хоча, адреналін творить чудеса, зробити спурт метрів на 20-30 в стані афекту може кожен. Як показує практика, цього достатньо, щоб відірватися.
Щодо більшості присутніх, то сподіваюсь, щоби предмет дискусії для них взагалі був не актуальним, зі зрозумілих причин :).
Дякую, спеціально перевірю (на макеті звісно) біг з ножем. Тому-що я на рівні інтуїції взагалі не бачу проблеми бігти з ножем у оберненому хваті (для удару зі спини саме він потрібен). Заувага про розгін у естафеті слушна.
А щодо статистики. Це загальна проблема криміналістики як "науки про невдах" (такий собі обернений "survival bias"). В неї потрапляють тільки люди які звернулись по допомогу, або були вбиті. Людина яка успішно відбила атаку, або відібрала і застосувала ніж проти самого ж нападника, в статистику не потрапить, або потрапить не у ту графу.
О! Це серйозна, предметна розмова. Я колись для себе встановив, що більш-менш швидко і безпечно можна бігти, якщо довжина клинка становить 12-13см. Довше - чіпляється за одежу і тіло. Із поширених бойових ножів з такими габаритами, це, наприклад, Sporasub/Mares Snake (на фото перший згори):
www.facebook.com
Щодо небезпеки бігу з ножем писав не просто так, а на підставі ще й власного негативного досвіду. Колись, ще в СРСР, а потім і в Україні, в аеромобільно-десантних підрозділах (конкретно, у 80 оаемп) була популярна "естафета з ножами". Звісно, це показуха і клоунада, але ж треба чимось солдатів зайняти :). Що це таке, можна скласти уяву із цього відео, на 5хв 24с: www.youtube.com
Так от, її заборонили якраз через численні випадки травматизму, причому, не гострими ножами, а зазвичай досить тупими штиками (6х3 і 6х4). Дуже часто пошкоджувалися стегнові і плечові артерії. Порізи і подряпини ніхто не рахував.
Щодо survival bias цілком згоден.
Будь ласка, залогіньтесь щоб мати можливість коментувати