Він вважав себе крутим хлопцем, який не здатен на помилку, але …

Він вважав себе крутим хлопцем не здатним на помилку, але …

І знову прикра новина – кілька днів тому від необережного поводження зі зброєю під час зйомок кліпу загинув співак Джастін Картер. На жаль, мені здається, що і цей випадок нікого та нічому не навчить, бо майже всі оцінки таких випадків зводиться до банального – «сам винен, невдаха та бовдур». Але проблема занадто серйозна, щоб її розглядати під цим кутом, особливо коли мова йде про спрощення доступу до короткоствольної вогнепальної зброї.

 Дані статистичного дослідження «Травми з вогнепальної зброї у США у період 2010–2012» свідчать, що з ненавмисні вогнепальними поранення кожного тижня отримувало 233 людини, для 11 з них вони були фатальними.

 За наведеними нижче діаграмами видно, що хоча кількість фатальних травм, отриманих внаслідок випадкового пострілу відносна невелика, доля загальної кількості випадкових травм серед інших досить значна, і у більшості потребують лікування та госпіталізації.

 Важливо відзначити - кількість випадкових вогнепальних поранень голови або шиї невелика, але лише третина пацієнтів з цими типами ран живе досить довго, щоб встигнути прибути до лікарні (Blissitt, 2006).

Діаграма розподілу травм за характером отриманих з вогнепальної зброї

Розподіл випадків нефатальних ненавмисних поранень

Витрати на медичну допомогу та втрату праці, пов'язані з травмами вогнепальної зброї, є значними, у період між 2010 і 2012 роками середньорічні втрати від ненавмисних поранень склала майже $1,400,000,000 (Джерело даних: CDC WISQARS Звіти про вартість травм). Загальна вартість травм походить від втрати праці та медичних витрат у поєднанні, і ґрунтуються на середніх щорічних травмах і смертях від вогнепальної зброї у 2010–2012 роках.

 Успіхи в лікуванні травм вогнепальною зброєю суттєво допомогли зменшити летальність вогнепальних поранень. Взаємозв'язок між зниженням летальності насильницьких нападів і поліпшеним медичним обслуговуванням покладено з часів епохи Другої світової війни, і постійне падіння летальності з 1960 року було пов'язано з такими факторами, як швидкий час реагування на насильницькі інциденти, поліпшення швидкого аварійного транспорту і досягнення в лікуванні насильницьких травм.

 Використовуючи звіти про єдину злочинність та національні статистичні дані, виявлено (Джерело даних: Harris AR, Thomas SH, Fisher GA, Hirsch DJ. Murder and medicine: the lethality of criminal assault 1960–1999. Homicide Stud. 2002;6(2):128–166.), що показники урбанізації та доступу до інтенсивної медичної допомоги, такі як кількість лікарень стаціонарними відділеннями та фахових хірургів були суттєво пов'язані зі зниженням летальності насильницьких нападів між 1976 і 1997 роками.

 На жаль, українці не можуть сьогодні розраховувати на вчасну якісну медичну допомогу із-за проблем з транспортною інфраструктурою та медициною, тому відносна кількість фатальних травм, отриманих внаслідок випадкових вогнепальних поранень, може бути значно більшою ніж в США.

 Можна також очікувати стрімкий зріст кількості випадкових вогнепальних поранень внаслідок відсутності в країні розвинутої системи тренувальних центрів, вікових традицій поводження з вогнепальною зброєю, а також хибної звички наших громадян за невеликі гроші отримувати права та довідки без належного навчання.

 Тому в існуючих умовах майбутній Закон про цивільну зброю повинен обов’язково врахувати досить великий ризик випадкового вогнепального поранення в результаті необережного та невмілого поводження зі зброєю. Особливо потрібно впровадити механізм жорсткої відповідальності навчальних центрів за неналежну підготовку власників зброї, а при складанні іспитів впровадити відео-фіксацію з метою запобігання корупції. Власники цивільної зброї після здачі іспитів повинні не тільки вміло з нею поводитися, а і навчитися надати першу медичну допомогу при вогнепальному пораненні, сучасним методам реанімації.

 Будемо сподіватися, що наше суспільство є достатньо дорослим, щоб дати раду прагненню самостійно захистити себе та свою родину від нападу злочинців, що йому не потрібна нянька, яка слідкує за тим щоб дитину не ображали і вона не гралася з небезпечними іграшками.