Венесуельці шкодують про повну заборону на володіння зброєю, яка стала оголошенням війни проти беззбройного населення

13 квітня 2010 р. - відзначення 9-ої річниці повернення Чавеса до влади після невдалої спроби перевороту 2002 року.

Після шести років життя в умовах повної заборони на володіння вогнепальною зброєю, та під гнітом соціалістської диктатури Мадуро, громадяни Венесуели почали розуміти, що зі зброєю на руках вони б не дали нікому узурпувати владу.

«Зброя допомогла б вільним людям боротися проти поліції. Силовики знали, що проти них ніхто не зможе ефективно виступити. Тепер ми знаємо, що ця заборона стала оголошенням війни проти беззбройного населення» - заявив 28-річний вчитель з Венесуели Хав’єр Ванегас, який втік до Еквадору.

У 2013 р., коли заборона почала діяти, уряд Чавеса запровадив програму обміну зброї на електричні прилади, проте було зафіксовано лише 37 випадків добровільної здачі. Більшість подібних випадків, а їх було понад 12 тис., проходили із застосуванням сили.

У 2014 р., після смерті Чавеса, Мадуро вклав понад $47 млн. у нав'язування заборони, влаштовуючи публічні знищення зброї на площах міст. За порушення закону громадянам загрожує 20 років ув'язнення.

Наліпка на автомобілі біля військового бараку.

До реформи 2012 р., у Венесуелі діяло лише 8 магазинів з продажу зброї, а процес оформлення дозволу на носіння вимагав довгого очікування у безкінечних чергах, яких можна було уникнути за допомогою хабара.

«Венесуельців мало цікавила зброя. Ідеєю захисту свого життя та домівок переймалися лише жителі відлюдних регіонів. Вони й подумати не могли, що їм доведеться захищатися від уряду. Ніхто не думав, що уряд влаштує тиранію, почне порушувати права людей, і втратить контроль на криміногенною ситуацією в країні» - продовжує Ванегас.

З 2015 р. понад 3 млн. були змушені тікати з країни, а з 2017 р. поліція вбила понад 200 мітингувальників, озброєних переважно камінням.

«Венесуела показала, наскільки серйозна небезпека загрожує громадянам, у яких відбирають засоби протистояння злочинному уряду. Правителі Венесуели, як і їх кубинські господарі, розглядають володіння громадянами зброєю, як небезпеку комуністичній монополії на владу» - розповідає професор конституційного права Університету м. Денвер Девід Копел.

Понад 3 млн. венесуельцям довелося тікати до сусідньої Колумбії.

Заборону на володіння зброєю «продавали» громадянам, як ефективний засіб боротьби зі злочинністю, проте дослідження показали, що вона призвела до протилежного ефекту. Статистика насильницьких злочинів стрімко зросла – у 2015 р. було вбито 28 тис. венесуельців, що стало світовим рекордом. Для прикладу, у 2012 р. сталося менше 10 тис. вбивств, а у 2001 р. – 6,500 тис.

Статистика за останні роки ретельно приховується, проте у вересні минулого року Amnesty International заявила, що у Венесуелі на кожні 100 тис. населення приходиться 89 вбитих, що втричі більше, ніж у неспокійній Бразилії.

Більшість злочинів вчиняються так званими «колектівос» - злочинними угрупованнями, які підтримує уряд. Їх задача – здійснення контролю за громадянами, для чого у них є дуже дієві засоби – вогнепальна зброя та безкарність.

«Закон забороняє звичайним людям мати зброю. Всіх інших ця заборона не стосується. Такий порядок міг би працювати десь у нормальній країні, але не у Венесуелі. Люди щодня стикаються зі злочинністю і не мають засобів для самозахисту» - розповідає 35-річний біженець Едуардо Еспінель.

Едуардо Еспінель – представник венесуельської громади у прикордонному колумбійському місті Кукута.

Заборона на володіння зброєю зачепила і силовиків, адже вони стали бажаною здобиччю для вуличних банд – у 2016 р. кількість вбивств поліцейських виросла на 16%, а основною ціллю вбивць є їх зброя.

Марібель Аріас разом із сім'єю живе переважно на вулиці, перебиваючись підробітками у вигляді продажу води.

Експерти підкреслюють, що велика кількість зброї на руках у злочинців колись належала поліцейським. Проте вони її отримують не лише під час нападів на офіцерів – ті й самі не проти продати зброю.

«Коли зброю можна було вільно купити у магазині, злочинність дійсно була дуже високою, проте після заборони ситуація лише погіршилась. Заборона не допомогла прибрати зброю з вулиць. Ніхто не дотримується законів» - розповідає Луїс Фаріса з м. Маргарита.

«Злочини вчиняються поліцією, багато злочинців і є поліцейськими» - заявив 59-річний Саул Морос з м. Валенсія, Венесуела.

Заборона на володіння зброєю допомогла розквітнути нелегальному ринку – по всій країні налічується 6 млн. одиниць незареєстрованої зброї, проте звичайним громадянам вона недоступна, адже гвинтівка AR-15 коштує $500, а пістолет - $250.

Структура ринку нелегальної зброї нагадує піраміду – її верхівка має найкращий доступ до зброї від уряду, нерідко навіть нової. Ті, у кого з'являється можливість придбати зброю, купують її у самих низів піраміди – небезпечних злочинців. Тому зі зрозумілих причин більшість людей навіть не розглядає цей варіант.

22 лютого 2014 р. – мітингувальники тікають від сльозогінного газу.