Дещо про суспільні стереотипи

Ілюстративне фото

Повторював і буду повторювати: деякі речі - питання виключно суспільної звички та стереотипів.

Так, автомобіль - потенційно небезпечна річ. І пістолет - потенційно небезпечна річ. Потенційна небезпека від автомобіля, втім, вища.

З одного боку, авто важче використати для цілеспрямованого вбивства конкретної людини. Але якщо людина психане і вирішить стріляти людей з пістолета, вона вб'є двох-трьох та поранить ще стільки ж, перш ніж народ розбіжиться та збігуться поліцейські.

Якщо людина психане і вирішить давити людей автівкою, вона може без проблем вбити десяток. Тому автомобілі вже досить широко використовуються в терористичних актах - а пістолети хіба як допоміжну зброю.

Пістолет використовується дуже зрідка, автівка - щодня. При цьому помилка у використанні пістолета може вбити сторонню людину або самого стрільця. Помилка у використанні автомобіля може вбити кількадесят людей та самого водія. І регулярно вбиває.

Ти навряд чи вб'єш кучу людей, якщо в тебе просто запаморочиться в голові під час прогулянки з пістолетом, або якщо щось під час неї відволіче твою увагу. У випадку, якщо ти за кермом, ти можеш просто влетіти в автобус, Віктор Цой не дасть збрехати.

Але автомобіль може мати кожен з 16 років. Ніхто навіть не веде мови про те, що, мовляв, краще встановити ценз 25, адже у 16 молода людина ще недостатньо відповідальна, ще дурь в голові.

Щодня люди пачками гинуть на дорогах, щодня б'ються через те, що хтось когось підрізав, щодня водять бухими. Але ніхто не веде мову про те, що от воно - свідчення, що наше суспільство не доросло до використання особистих авто. І добре, що не веде. Але ж дивно.

Бо просто ми звикли ставитися до одного об'єкта, як до чогось побутового, а до іншого - як до чогось забороненого, небезпечного, страшного. Ми боїмося його в інших, ми боїмося його в себе, від самих думок лячно. Так само люди бояться літати літаками - хоча статистично їздити маршрутками набагато небезпечніше.

Та сама ситуація з наркотичними речовинами. Люди, що кожну п'ятницю та кожне свято бухають до другого ступеню сп'яніння, що випалюють по дві пачки на день, що соромлять тих, хто на вечірках відмовляється пити, можуть називати "наркоманом" особу, що два рази в житті потягнула косяк. Хай це хоч Ілон Маск.

Бо суспільний стереотип не переосмислюється. До нього не ставляться критично. Людина навіть не задумується над тим, щоб поставити під сумнів усталену категорію, щоб порівняти щось з чимось.

А це саме по собі не дуже добре. Тут вже не дасть збрехати Сократ.

Автор: Victor Tregubov