Збройна культура Америки, що врятувала Європу, не взялася нізвідки

Збройна культура Америки, що врятувала Європу, не взялася нізвідки

Європейці полюбляють засуджувати насилля в Америці, називаючи його американською “збройною культурою”. Але в той же час європейці забувають про те, що відбувається у них вдома – насилля, яке вчиняють джихадисти та ліві терористи.

Європейці забувають, що саме американська збройна культура звільнила їх від нацистів і захистила від радянських танків під час Холодної війни.

І цілком можливо, що така ненависна американська збройна культура знову буде рятувати малодушних європейців у майбутньому.

Історія сержанта Елвіна Йорка чудово показує, як американські традиції, самодостатність, мисливство, індивідуалізм та культивація збройної культури може виховувати характер.

Йорк ріс у великій, але бідній сім’ї в горах Аппалачі, Теннессі. Сім’я виживала завдяки мисливству, тому Йорк навчився влучно стріляти індикам та білкам в голову, щоб решту можна було з’їсти.

У віці 27 років, добиваючись прихильності глибоко релігійної дівчини, Йорк вступив у фундаменталістську секту методистів, і став пацифістом. Але так як ця секта не була офіційно пацифістською у 1917 р. Йорка призвали на службу.

Він пройшов базове тренування, але відмовлявся йти на війну. Проте його командир, генерал-майор Джордж Бакстон, процитував йому декілька рядків зі Святого Письма, де Ісус наказав своїм апостолам носити мечі, і після роздумів Йорк таки відправився до Франції.

Сержант Елвін Йорк у 1919 р.

Його дивізію відправили рятувати Втрачений батальйон, який оточили німецькі війська. Рядовий Йорк тоді на чолі розвідгрупи зненацька захопив табір німців, вбивши одного солдата, після чого решта здалася.

Але інший німецький підрозділ відкрив кулеметний вогонь з пагорба, поранивши дев’ятьох американців. Тоді Йорк за допомогою гвинтівки Лі-Енфілд познімав німецьких стрільців одного за одним.

Поки він перезаряджався, решта німців, у яких закінчились набої, пішли в багнетну атаку. Але Йорк дістав свій пістолет калібру .45 та наказав їм здатись, що ті і зробили.

Після цього Йорк, разом із сімома вцілілими американцями, зігнав докупи декілька десятків німецьких військовополонених і повів їх до своїх, хитрощами захопивши по дорозі ще дві групи німців. Загалом він полонив 132 німця, включаючи чотирьох офіцерів.

«Йорк з гвинтівкою та пістолетом майже самотужки вбив 25 німців та вивів з ладу 35 кулеметів. Наступного дня він повернувся на поле бою та помолився за вбитих німців. Йому присвоїли звання сержанта. Маршал Фош назвав звитягу Йорка найбільшим досягненням серед усіх солдатів у Європі. Після війни Йорк повернувся в Америку героєм, представляючи прості, чесні та вірні ідеї старої Америки» - написав про нього у своїй книзі «Моральність самооборони та військові дії: юдеохристиянська традиція» Девід Копель.

Багато американців і у XXI сторіччі тримають в руках зброю та Біблію, і зрозуміло, що цю «збройну культуру», з якої люблять насміхатися, не можна прищепити 8-тижневими курсами підготовки в армії.

Життєвий досвід, патріотизм та бажання боротися разом з побратимами за праве діло, таке як свобода та спосіб життя країни – це все не береться нізвідки.

Якщо б це було не так, нацисти не захопили б Європу так легко. Швейцарців, у яких схожий світогляд з американцями, нацисти не чіпали. Американська збройна культура дала союзникам перевагу.

Американцям не потрібні були загороджувальні загони, щоб йти вперед.