Законопроєкт про зброю від комітета Монастирського: як звести нанівець необхідну ініціативу

Нам потрібна зброя. Не вбивати, а щоб не бути вбитим.

В Україні продовжується епопея навколо закону про зброю. Парламентарі, після розгляду двох законопроєктів (законопроєкт №1222 був розроблений представниками Української асоціації власників зброї (УАВЗ), альтернативний №1222-1, ймовірно, розробляли афільовані з МВС люди), зареєстрували третій – №4335. 

Парламентарі називають його компромісним, натомість зброярська спільнота України вважає, що він створений поліціянтами для погіршення ситуації з обігом цивільної зброї в Україні.

КиевVласть проаналізувала запропонований комітетом Ради з питань правоохоронної діяльності (очолює Денис Монастирський, фракція “Слуга народу”) законопроєкт №4335 “Про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї” та виокремила ряд моментів, через які, на думку реального експертного середовища, він не просто не здатен посилити безпеку громадян, а й є небезпечним для суспільства.

Здавалося б, законопроєкт нарешті вирішує вкрай актуальну проблему доступу суспільства до короткоствольної нарізної зброї, котра є основною зброєю самозахисту. Але, насправді, цю проблему вирішував попередній законопроєкт – №1222.

А от результат законодавчих потуг комітету з питань правоохоронної діяльності скоріш може законсервувати існуючий стан справ і надати йому при цьому законний статус.

“Вони (народні депутати, – KV) просто взяли той законопроєкт, який ми написали, №1222, і потім віддали його в руки МВС. І вони зробили те, що роблять завжди. Як антиМідаси – все, чого вони торкаються, перетворюється не на золото”, – зазначив голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін в ефірі “Радіо НВ”.

Насправді, проєкт закону відносить короткоствольну вогнепальну зброю до цивільної вогнепальної зброї. Але при цьому вказує, що стати власником такої зброї можна чомусь лише з 28 років і лише за умови наявності 5-річного стажу володіння зброєю іншої категорії.

Чому запроваджуються такі дивні обмеження – невідомо.

Головною проблемою законопроєкту можна назвати фактичну заборону носіння зброї для більшості її власників. Незрозуміло, навіщо купувати короткоствольну нарізну зброю, якщо вона має зберігатись вдома, або транспортуватись “у спосіб, що забезпечує безпеку оточуючим, їх (зброї та бойових припасів, - KV) надійне зберігання та унеможливлює безперешкодний доступ до них сторонніх осіб”.

Більше того, повний перелік вимог для транспортування зброї та бойових припасів для кожної моделі (саме моделі!) цивільної вогнепальної зброї встановлюється МВС.

В результаті лише цього абсолютно нівелюється можливість самозахисту за допомогою короткоствольної нарізної зброї, а також з'являється чергова корупційна годівничка для МВС та окремих його працівників.

А в прикінцевих положеннях вказано, що “до набрання чинності відповідного закону, яким визначатиметься порядок носіння цивільної вогнепальної зброї категорії С (короткоствольна нарізна зброя, – KV), носіння цивільної вогнепальної зброї категорії С забороняється”.

Пояснимо: Верховна Рада може не приймати роками вже поданий законопроєкт, а на розробку законопроєкту МВС може витратити ще кілька років.

Отже, не треба приймати закон, щоб заборонити носіння пістолетів. Достатньо нічого не приймати, розповідаючи про важливість написання якісного закону, що ніби як не можна зробити швидко.

Навіть носіння цивільної вогнепальної зброї категорії В (зброя менш летальної дії, котру в побуті називають “травматичною”) дозволяється категоріям осіб, перелік яких встановлюється Кабміном.

Можна лише уявити собі, який перелік ухвалить Кабмін з подачі МВС, і як він буде відрізнятись від теперішнього стану справ, коли видачу дозволів на “травматику” називають одним з основних корупційних джерел доходів МВС.

Так само, як і “видача” нагородної зброї, коли її отримують навіть кримінальні авторитети.

Окреме занепокоєння викликає той факт, що громадянин не отримує Посвідчення власника зброї, якщо притягувався до адміністративної відповідальності за рядом статей протягом останнього року.

Серед них, зокрема, ст. 173 (дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян) та ст. 185 (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця).

Нагадаємо, що саме ці статті працівники МВС дуже люблять “шити” затриманим на акціях протесту, мітингах тощо, а суди радо підтримують в таких випадках поліціянтів.

Більш того, якщо у громадянина вже є ліцензія на зброю, після тих самих “адмінок” її можуть вилучати співробітники Нацполіції “з компенсацією їх вартості у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України”.

Тобто, після адмінпротоколу (не виключено, що сфабрикованого поліцією) у власника забирають зброю, і щось там за неї компенсують, за незрозумілою методикою та оцінкою.

До речі, в Білорусі вже почали вилучати в громадян зброю саме після адміністративних протоколів.

МВС також наділяється правом призупинити дію посвідчення власника зброї через “відсутності власника за місцем постійного зберігання зброї, що унеможливило органам Національної поліції протягом трьох років перевірити умови зберігання зброї та бойових припасів”. Ця норма виглядає як така, що містить у собі корупційні ризики.

Замість того, щоб використовувати поняття “менш летальна зброя”, законопроєкт закріплює на законодавчому рівні поняття “травматичної зброї” та “снарядів несмертельної дії”. Таким чином, законотворець ніби стверджує, що цією зброєю та кулями не можна вбити – бо вони “несмертельні” та “травматичні”. В той самий час, в Україні та за її межами задокументовані непоодинокі випадки, коли людей вбивали саме з такої зброї.

Реєстр вогнепальної зброї законодавці чомусь (в інтернеті можна прочитати про корупційну складову) віддають МВС, хоча зброярська спільнота запропонувала, щоб його вело Міністерство юстиції. Парламентарі говорять, що Мінюст того не хоче, забуваючи уточнити, що саме Верховна Рада створює закони, а справа міністерств – їх виконувати.

“Вони імітували діяльність робочої групи, а насправді просто заблокували роботу в ній всіх представників галузі прикриваючись карантином. Викинули з месенджерів і все. Вони свідомо проігнорували ініціативу по круглому столу з фахівцями під егідою комітету, бо розуміли, що загальними фразам там не відбутися і доведеться оперувати фактами та статистикою, але вона грає проти них”, – повідомив KV голова УАВЗ Георгій Учайкін.

Ще одна дивна вимога – обов'язок власника обладнати місце постійного зберігання зброї системами охоронного призначення, якщо там зберігається більше трьох одиниць будь-якої вогнепальної зброї. При цьому навіть зараз, згідно з наказом МВС №622, такої вимоги нема.

Власник зброї також повинен віддавати її на “відстрілку”, але не кожні три роки, як зараз, а кожні п'ять років. Певне поліпшення є, але норма, яку часто вважають зайвою, все одно залишається.

Не менше занепокоєння викликає у зброярської спільноти і законопроєкт № 4336, який може внести суттєві зміни в Кримінальний кодекс, зокрема до ст. 263.

Серед іншого він пропонує неадекватне тяжкості правопорушення покарання за порушення правил носіння власної зброї – від 5 до 10 років позбавлення волі. Нагадаємо, що за зґвалтування передбачено покарання від 3 до 5 років , а за розбій - від 3 до 7 років.

Також законодавці вирішили залишити поняття “холодна зброя” в законопроєкті, хоча вже не перший рік експерти говорять про необхідність виключення цього терміну із законодавства.

Парламентарі вирішили продовжувати карати за носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу не лише штрафом, а й позбавленням волі до трьох років.

Що саме називають “фінськими ножами”, та чому ці предмети є такими небезпечними, невідомо. Навіть у наказі МВС № 622 ніякі “фінські ножі” не виокремлюються. Бо формально фінським ножем працівники МВС можуть назвати будь-який ніж, навіть побутовий, виготовлений у Фінляндії.

При розгляді законопроєкту KV звернула увагу саме на ті його статті, котрі стосуються безпосередньо громадян, не акцентуючи на статтях, що мають відношення до юридичних осіб.

Та навіть цього вистачає, щоб вважати законопроєкт № 4335 невідповідним реаліям сьогодення, нелогічним і таким, котрий ніяким чином не сприяє підвищенню безпеки та життя громадян, а також містить величезні корупційні ризики.

Автор: Олександр Кравченко

Стати членом УАВЗ