МВС VS Суспільство: для кого написані законопроєкти про зброю

МВС VS Суспільство: для кого написані законопроєкти про зброю

Станом на сьогодні у Верховній Раді України зареєстровано два законопроєкти про зброю:

– Проєкт Закону “Про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї” №4335;

– Проєкт Закону “Про цивільну зброю та боєприпаси” №4335-1 (альтернативний).

Настав час розібратися з ключовими відмінностями обох законопроєктів та знайти відповідь на питання — який з цих законопроєктів більше відповідає потребам українського суспільства.

Але для початку давайте спробуємо розібратися, чому так гостро стоїть питання збройного самозахисту громадян і чому його треба законодавчо врегулювати.

Отже, протягом останніх 6 років бюджетні витрати на МВС та Національну поліцію тільки на забезпечення прав і свобод громадян, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку зросли з 15 млрд грн до 39 млрд грн, тобто більше ніж у 2.5 рази.

Бюджет МВС та кількість злочинів

Діаграма ліворуч показує, що найбільш динамічне зростання бюджетних витрат на цей напрямок діяльності правоохоронців припадає на період з 2017 року (23 млрд грн) до 2020 року (39 млрд грн).

Натомість Діаграма праворуч доводить, що саме за цей період (2017-2020 роки) не спостерігається зменшення кількості умисних вбивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень та зґвалтувань.

Мусимо визнати той факт, що концепція збільшення витрат на фінансування правоохоронної системи з метою зниження кількості злочинів проти життя та здоров’я громадян себе не виправдала.

Цілком зрозуміло, що використання такого підходу надалі не тільки не врятує життя наших громадян, але в умовах бюджетної кризи є неприпустимим.

Очевидно, що треба звернутися до світового досвіду, який свідчить, що законодавчо врегульоване право громадян на збройний самозахист є найдієвішим інструментом в боротьбі зі злочинами проти життя, здоров’я та статевої недоторканості.

Тож тепер варто уважно поглянути на обидва зареєстровані законопроєкти та визначити, який з них відповідає вимогам часу.

Цілком очевидно, що левова частина злочинів проти громадян відбувається поза межами їх місця проживання.

Ключові відмінності законопроектів

Іншими словами, полишаючи свою домівку громадяни України стають абсолютно беззахисними перед злочинцями.

Тут буде доречним нагадати, що у м. Києві нормативом на прибуття на місце злочину патрульної поліції визначено час у 15 хв. При чому норматив 15 хвилин є релевантним лише для столиці, бо в маленьких містах та селах цей час значно більший.

Жоден з опитаних нами правоохоронців не може надати відповідь на питання — що робити жертвам протягом 15 хвилин.

Подивімось, який із запропонованих законопроєктів надає можливість здійснювати збройний самозахист в умовах вуличної злочинності, що стрімко зростає.

Проєкт закону “Про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї” №4335 тільки імітуєдоступ громадян до зброї самозахисту, адже надає можливість лише зберігати зброю самозахисту вдома.

Цим законопроєктом забороняється носіння зброї самозахисту, а відповідно такий підхід жодним чином не убезпечить громадян.

Альтернативний Проєкт Закону “Про цивільну зброю та боєприпаси” №4335-1 не тільки розв’язує це питання, але і створює всі необхідні запобіжники, які не дозволяють зброї потрапити до рук непідготовлених власників зброї.

Протягом найближчих 5 років власниками пістолетів та револьверів зможуть стати лише теперішні власники зареєстрованої зброї з мінімальним 5 річним стажем володіння іншою зброєю, та які не мають зауважень з боку правоохоронних органів.

Таким чином, створюються всі необхідні умови для поступового введення в обіг зброї самозахисту (пістолети / револьвери) та докорінного зменшення рівня вуличної злочинності вже протягом першого року з моменту ухвалення закону.

Загалом, визначені законопроєктом “Про цивільну зброю та боєприпаси” № 4335-1 категорії зброї та віковий ценз максимально відповідають вимогам часу і не погіршують поточні умови для власників зброї.

Категорії зброї

Абсолютно виправданим є віднесення “травматичної” зброї до категорії “С” і розповсюдження на неї таких самих вимог, як і до короткоствольної нарізної зброї, адже протягом багатьох років у суспільстві формувалося хибне враження щодо неможливості вбити або скалічити людину з “травматичної” зброї.

Такий підхід однозначно зменшить кількість безпідставного використання цієї зброї.

Однією з ключових проблем обороту цивільної зброї в Україні є корупція в Дозвільній службі МВС.

Ключові відмінності законопроектів

Працівників “дозвільної” фактично щодня затримують на хабарях за оформлення дозволів на зброю, а облік нагородної зброї, якою нагородженні зокрема і кримінальні авторитети, взагалі не ведеться.

Єдиним виходом з цієї ситуації є запропонована альтернативним законопроєктом 4335-1 передача функцій утримувача Державного реєстру власників зброї від МВС іншому міністерству – Міністерству Юстиції, яке вже має досвід ведення реєстрів, зокрема реєстру нерухомого майна.

В такому випадку МВС залишається одним з операторів реєстру та виконує свої функції, натомість розривається монопольно — корупційний ланцюжок або принаймні значно ускладнюється функціонування корупційних схем.

Наостанок варто зазначити, що попри суттєві та принципові відмінності обидва законопроєкти базуються на розробленому свого часу зброярською спільнотою законопроєкті “Про зброю” № 1222.

Впевнено можна стверджувати: якби Комітет з правоохоронної діяльності дослухався думки фахівців галузі та не перетворював законопроєкт на копію інструкції МВС №622, реєстрація альтернативного законопроєкту була б не потрібна.

Стати членом УАВЗ