В чому головна різниця між протиракетною та протиповітряною обороною: чи змінить ситуацію NASAMS
NASAMS
NASAMS для України, які США передають вже у найближчому транші військової допомоги, вже якісно посилить можливості наземної компоненти протиповітряної оборони Повітряних Сил України, які зараз спираються виключно на радянські комплекси.
І треба враховувати, що найсучаснішому з них вже понад 30 років, а з кожним пуском ракет до радянських систем не стає більше.
Тобто передача NASAMS є першим кроком для створення нової й значно сучаснішої наземної компоненти ППО.
І на прикладі багатьох інших поставок від США вже видно, що спочатку передається невелика партія озброєння, оцінюється її ефективність, а вже після цього США передають наступні партії.
Але не слід перебувати в ілюзії всемогутності західної зброї. Особливо, наділяючи її непритаманними їй властивостями. Зокрема доволі часто можливо почути, що NASAMS має протиракетні можливості. Але, як завжди, не все так просто.
І в першу чергу необхідно пояснити різницю між комплексом протиповітряної оборони та протиракетної оборони, особливо з точки зору західного розуміння цих термінів. Зокрема комплекс протиповітряної оборони призначений для знищення аеродинамічних цілей: літаків, вертольотів та дронів, а також - крилатих ракет.
Всі ці цілі мають помірні швидкості, зокрема літаки четвертого покоління не розганяються вище за 2-2,5 Маха під час польоту без озброєння на значній висоті. У випадку їх польоту у землі навіть доволі "паперовий" показник максимальної швидкості різко зменшується вдвічі.
Щодо крилатих ракет, то їх швидкість взагалі дозвукова і зазвичай становить 0,9 Маха. Тобто "дістати" такі цілі значно легше, а це вже напряму впливає на можливості, які закладались розробникам будь-якого зенітного ракетного комплексу.
Якщо ж говорити про протиракетну оборону, то в абсолютній більшості випадків мову потрібно вести не з огляду на вкрай специфічний та заточений під окрему задачу ізраїльський Iron Dome, а про такі комплекси, як американські THAAD чи Patriot PAC-3 MSE.
MIM-104 Patriot
Головна різниця між ними та комплексами протиповітряної оборони полягають у тому, що вони з самого початку створювались під задачу знищення балістичних ракет, які є значно складнішими цілями для перехоплення.
По-перше, у балістичних ракет маршова ділянка польоту знаходиться на значній висоті, зокрема для "Точки-У" це до 26 км, для "Іскандера" заявлено до 50 км. По-друге, це засіб атаки: зазвичай балістичні ракети падають на ціль під кутом близьким до 80-90 градусів та на швидкості близької до 2 Маха.
І, що найголовніше, навіть якщо уразити балістичну ракету зенітною з осколково-фугасною частиною - немає жодної гарантії того, що це призведе до її знищення.
На практиці це було доведено під час операції "Буря у пустелі", коли Patriot зі звичайними зенітними ракетами уражали іракські Р-17 (більш відомі за натівською назвою Scud), але це не призводило до вибуху бойової частини і ці ракети все одно падали на землю та вибухали.
Тобто, наприклад, якщо задачею ЗРК є прикриття міста, то навіть уражена балістична ракета все одно впаде на будинки.
Саме тому у таких комплексах THAAD чи Patriot PAC-3 MSE використовується кінетичний засіб перехоплення, коли протиракета просто врізається у ціль. Враховуючи надвисоку енергію за рахунок величезної зустрічної швидкості це призводить до гарантованого знищення балістичної ракети ще у повітрі.
THAAD
І якщо повернутися до NASAMS, то слід зважити на наступні аспекти цього комплексу: він використовує ракети AIM-120, які призначені для знищення саме аеродинамічних цілей, коли будь-яке ураження з високою долею вірогідності призведе до падіння цілі на землю.
Він має похилий пуск, що утворює певну мертву зону над пусковою, а швидкість зенітної ракети, як і максимальна висота знищення цілей, лише у версії AMRAAM-ER дає певні теоретичні шанси на перехоплення, з огляду виключно на порівнянні характеристики ракет та балістичних цілей.
Звісно це не означає абсолютну неспроможність NASAMS перехоплювати балістичні ракети, але виробники ЗРК, як Raytheon, так і Kongsberg, навіть не проводили такі тести. На відміну від випробування з перехоплення крилатих ракет, які довели на практиці таку можливість.
* * *