Самозарядні гвинтівки Другої світової

СВТ 40

Совєтські самозарядні гвинтівки СВТ-38/40:

Калібр: 7,62х54R

Вага без магазина: 4,15 кг/3,85 кг

Загальна довжина: 1226 мм

Довжина дула: 635 мм

Темп стрільби: 20-25 пострілів на хвилину

Місткість магазина: 10 патронів

Початкова швидкість кулі: 840 метрів на секунду

Прицільна дальність: 1500 метрів

Ефективна дальність: 800 метрів

Виготовлено: 1 600 000

Совєтська самозарядна гвинтівка СВТ-38 була взята на озброєння у 1938 р. за особистим розпорядженням Сталіна. У 1940 р. було здійснено модернізацію гвинтівки, зменшилася її вага, а також поліпшено бойові й експлуатаційні властивості.

Німеччина та інші країни Осі захопили сотні тисяч СВТ на Східному фронті. Оскільки німцям бракувало самозарядних гвинтівок, СВТ (під назвою G.259 (r) знайшла широкий вжиток в німецьких руках проти своїх колишніх власників. Німці навіть опублікували свою власну настанову з використання СВТ. Вивчення принципу дії СВТ також допомогло в розвитку німецької гвинтівки Gewehr 43.

Гвинтівка працює за принципом відводу газів з дула з коротким ходом газового поршня. Замикання здійснюється перекосом затвора у вертикальній площині. Ударно-спусковий механізм - курковий. Запобіжник блокує спусковий гачок.

Магазин коробчастий, дворядний, окремий, на 10 патронів. Передбачена можливість споряджати магазин, не відокремлюючи його від гвинтівки, зі штатних обойм до гвинтівки Мосіна. Прицільні пристосування відкриті, складаються з мушки з намушником й ціліка, регульованого на дальність. Є дулове гальмо. Гвинтівка комплектувалася багнет-ножем, який носили в піхвах на поясі, та примикали до гвинтівки тільки в разі необхідності.

СВТ часто страждала на вертикальне розсіювання. В багатьох гвинтівок приймач був погано закріплений в ложі і зсувався при пострілі. Тому в польових умовах СВТ доробляли за допомогою прокладок з березових трісочок. Для снайперської гвинтівки це було неприйнятно, і виробництво спеціалізованого снайперського варіанта СВT припинилося у 1942 році.

СВТ-38 складається з 143 деталей (з них 22 пружини).

Gewehr 43 Снайперський варіант

Німецька самозарядна гвинтівка Walther Gewehr 43(G43):

Калібр: 7,92x57 Маузер

Вага без магазина: 4,37 кг

Загальна довжина: 1120 мм

Довжина дула: 558 мм Темп стрільби: 20 пострілів на хвилину

Місткість магазина: 10 патронів

Початкова швидкість кулі: 745 метрів на секунду

Прицільна дальність: 1200 метрів

Ефективна дальність: 500 метрів

Виготовлено: 402 713

G43 складається з 69 деталей:

Вибух-схема Gewehr 43

Автоматика Walther G43 працює за рахунок відводу частини порохових газів з дула. Газовідвідний механізм розташований над дулом. Затвор при пострілі замикається на дві симетричні бойові личинки, які розводяться вбоки спеціальним клином. Живлення патронами здійснюється з окремого магазину на десять патронів. Магазини також можуть споряджатися прямо на зброї за допомогою стандартних маузеровських обойм на 5 патронів (для спорядження магазина потрібно 2 обойми).

Спорядження з обойм здійснюється при відкритому затворі, через верхнє вікно в приймачі. На тильному боці приймача розташований прапорець запобіжника. Гвинтівка Walther G43 має механічний приціл з регулюванням прицільної дальності стрільби до 1200 метрів з кроком у 100 метрів.

Є направляючі для встановлення кронштейна оптичного прицілу. Кріплення багнета не передбачалося. Хоча більшість G43 мають монтажну рейку під оптичний приціл, переважна більшість гвинтівок були випущені з стандартним відкритим прицілом. На G43 ставився виключно 4-кратний оптичний приціл ZF 4. Снайперський варіант G43 наприкінці Другої світової використовував Йозеф Алербергер, снайпер Вермахту №2 (257 підтверджених уражень).

Як СВТ 38(40), так і G43 були на озброєнні Української Повстанчої Армії . СВТ 40 вважалася „вередливою”. Сотенний УПА Мирослав Симчич-„Кривоніс” сказав про неї так: „Зброя зроблена росіянином, а розрахована на використання німцем”.

M1 Garand

Американська самозарядна гвинтівка М1 Garand:

Калібр: .30-06 Springfield (7,62x63)

Вага: 4,31-4,6 кг без магазина

Загальна довжина: 1100 мм

Довжина дула: 610 мм

Темп стрільби: 40 пострілів на хвилину

Місткість магазина: 8 патронів

Початкова швидкість кулі: 850 метрів на секунду

Прицільна дальність: 800 метрів

Ефективна дальність: 400 метрів

Виготовлено: близько 6 250 000

Створена Джоном Гарандом, прийнята на озброєння у 1936 р. Стала першою самозарядною гвинтівкою, прийнятою на озброєння в світі.

М1 складається з 55 деталей:

Вибух-схема М1

М1 заряджається пачками по вісім патронів. Після того, як всі вісім патронів витрачені, затвор автоматично блокується в задньому положенні і порожня пачка викидається (з характерним металевим звуком).

garand

Автоматика М1 працює за рахунок відводу частини газів з дула. Механізм перезарядки розташований під дулом. Затвор замикається поворотом на два бойових упора. Запобіжник знаходиться в передній частині спускової скоби. Задній прицільний пристрій М1 апертурного типу, регульований з кроком в одну кутову хвилину.

М1 Garand була стандартною службовою гвинтівкою армії США з 1936 по 1957 рік і є прямим попередником гвинтівки М14, яка прийшла їй на зміну.

Попри те, що всі три гвинтівки виготовлялися також в снайперському варіанті, реально для снайпінгу, тобто ураження противника першим пострілом на відстані 300 метрів і більше, придатна тільки одна з них, Walther Gewehr 43, яка забезпечує розсіювання 2,5 - 3 кутових хвилини на 100 м.

З іншого боку, для ближнього бою ці гвинтівки мали надмірну довжину, замалі темп стрільби і місткість магазину. Згаданий вище Йозеф Алербергер крім G43 тягав з собою ще й MP40.

Саме намаганням створити зброю, яка б перевершувала автомати під пістолетний патрон за дальністю ефективної стрільби і водночас не поступалася б їм темпом і пояснюється створення німецького проміжного патрона 7,92×33mm Kurz і автоматичного карабіна Mkb 42(H) під нього, пізніше названого Гітлером штурмовою гвинтівкою (Sturmgewehr 44).