Щодо ситуаційної обізнаності та небезпечних жінок
Ситуаційна обізнаність. Так, вона важлива.
Прийняття рішення про приховане носіння зброї - це лише перший крок у процесі, який включає в себе купівлю відповідного пістолета, навчання, регулярну практику та адаптацію мислення до звичок, необхідних для безпечного щоденного носіння пістолета.
Безпека, однак, полягає не лише в тому, щоб випадково не підстрелити себе чи інших, не забути пістолет у громадському туалеті та не допустити інших фундаментальних помилок, які так часто трапляються.
Найважливіше - бути впевненим, що тобі ніколи не доведеться застосовувати зброю, а досягається це, насамперед, шляхом розвитку ситуативної обізнаності.
Ситуаційну обізнаність можна описати як здатність усвідомлювати своє навколишнє середовище, передбачати потенційні проблеми та уникати їх до того, як вони виникнуть і змусять реагувати на них. Але, на жаль, є винахід, який робить активну ситуаційну обізнаність для багатьох людей складнішою - смартфони.
«Чоловік декілька разів дістав свій пістолет у потязі, цілився ним у людей, і ніхто не звертав на нього увагу. Пасажири були настільки занурені у свої смартфони та планшети, що вони не бачили озброєного чоловіка, доки він не обрав собі за жертву студента та пристрелив його. На камери відеоспостереження навіть потрапив момент, як він витирав собі носа рукою, яка тримала пістолет калібру .45 ACP. Він не намагався приховувати свої дії. Він був серед людей, які взагалі не звертали увагу на своє оточення» - йдеться у доповіді про інцидент, який стався у Сан-Франциско в 2013 році.
За іронією долі, якби люди побачили вбивцю раніше, це могло б викликати паніку, що, можливо, призвело б до більшої кількості смертей. Адже через драконівські закони, в Каліфорнії окрім злочинців, майже ніхто не володіє зброєю.
Злочинці, як правило, не дуже кмітливі, але вони мають тваринну «чуйку», яка спонукає їх шукати легку здобич: слабку і несвідому. Саме брак ситуативної обізнаності, посилений відволікаючими факторами, такими як смартфони, допомагає вбивцям робити багато пострілів у натовпі або класах, перш ніж хтось усвідомлює, що відбувається. Після цього люди кажуть: «він з'явився нізвідки» або «все сталося так швидко».
Мало хто свідомо розвиває ситуаційну обізнаність, а жінки, в силу своєї слабкості та розмірів, порівняно з чоловіками, особливо вразливі.
Хоча й немає абсолютно точних досліджень, проте деякі опитування припускають, що жінки переписуються у смартфонах частіше, ніж чоловіки. Якщо це так, то це лише сприяє недостатній обізнаності в ситуації.
Злочинці з більшою ймовірністю оберуть маленьку, розсіяну жінку, ніж великого, накачаного чоловіка. Ось чому для жінок особливо важливо не лише подумати про приховане носіння зброї, але й постійно працювати над розвитком ситуативної обізнаності.
Ситуаційна обізнаність критично важлива для вашої особистої безпеки.
Полковник Джефф Купер розробив кольоровий код, який описує стани ментальної готовності до небезпеки:
Білий: описує більшість людей з відсутньою ситуаційною обізнаністю, з головою у смартфоні. В такому стані людина не знає, що робиться навколо неї, не може ідентифікувати небезпеку та не знає, як з нею боротись.
Жовтий: стан, який має розвинути на підтримувати кожен, хто приховано носить зброю. Залишаючись розслабленою, людина постійно перебуває в пошуку потенційної небезпеки. Особистий простір розширюється далеко за межі витягнутої руки, а небезпека не стає несподіванкою.
Помаранчевий: завдяки ситуативній обізнаності було розпізнано потенційну загрозу, що наближається. Можливо, чоловік, що стоїть поруч, засовує руку в пальто, ніби тягнеться до пістолета в наплічній кобурі. Ескалація з жовтого до помаранчевого відбувається миттєво - доки він не витягне гаманець чи ключі з кишені, після чого стан повертається до жовтого.
Червоний: це реакція на певну, неминучу загрозу, але ще є час обдумати варіанти.
Наближаючись до свого автомобіля на парковці, ви побачили чоловіка, який притулився до багажника. Він виглядає і почувається неправильно, не в своїй тарілці. Прилив адреналіну різко зростає; час приймати рішення: тікати чи битися? Чи можна змінити напрямок і піти геть, не провокуючи переслідування, чи конфронтація неминуча? Якщо неминуча, що необхідно зробити, щоб отримати і утримати тактичну перевагу?
Чорний: це, власне, бій, і слід припускати, що це, потенційно, боротьба не на життя, а на смерть, особливо якщо на вас нападає незнайомець на вулиці. Адреналін зашкалює, тахіпсихія (секунди здаються годинами), звуження поля зору. Слух може погіршитись або й тимчасово зникнути. М'язовий контроль послаблюється або навіть втрачається.
Це виснажливий фізичний і психологічний стан, і ті, хто його переживає, часто бувають фізично та емоційно виснажені після протистояння, яке триває лічені секунди. Не орієнтуючись у ситуації, будучи захопленою зненацька, людина опиняється у вкрай невигідному тактичному становищі і може бути пораненою або вбитою. Очевидно, що краще ніколи не потрапляти в ситуацію «чорного коду».
Вчитися спостерігати за навколишнім середовищем і запитувати «а що, якщо?» - це життєво важливо. Саме передбачення неприємностей і попереднє планування, засноване на цих спостереженнях, дозволяє нам уникнути більшості неприємностей.
На щастя, розвиток ситуаційної обізнаності не потребує дорогих курсів навчання. Однак, він вимагає початкового усвідомлення необхідності і щоденної практики, яка починається з того, що людина щодня виходить за двері свого будинку. Це також вимагає усвідомлення людської природи.
Більшість людей не озираються навколо себе і не фокусують свій зір далі відстані, необхідної для того, щоб не спіткнутися об щось. Коли люди наближаються до когось, вони можуть лише кинути погляд угору, щоб перевірити, чи знають вони людину. Люди практично ніколи не дивляться вгору.
Мало хто озирається. Мало хто оглядає територію навколо своїх машин, наближаючись до них. Мало хто дивиться в сторони на вулиці, хіба що для того, щоб не бути збитими машиною.
Мало людей витрачають кілька секунд на те, щоб оглянути територію навколо свого автомобіля та шлях, яким вони планують пройти, перш ніж залишити автомобіль. Жінки особливо багато витрачають часу шукаючи ключі від машини в сумочці, залишаючись вразливими.
Деякі люди вважають параноїками тих, хто носить зброю та бігає навколо, думаючи про «жовтий код» і «червоний код». Вони божевільні! Вони небезпечні! Насправді, їх робота над увагою, розвитком ситуаційної обізнаності робить їх більш живими, вони краще усвідомлюють свій світ і своє життя, це допомагає їм ніколи не використовувати свій пістолет, і якщо вони все ж це зроблять, підвищується ймовірність того, що вони виживуть.
Вони — особливо жінки — небезпечні… але лише для хижаків. Побільше б таких жінок. І чоловіків.
* * *